Ухвала суду № 23947877, 28.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/10057/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2011р. по справі № 2а-1670/10057/11

за позовом Колективного підприємства "Контакт Plus"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

30 листопада 2011 року Колективне підприємство "Контакт Plus" (далі по тексту - позивач, КП "Контакт Plus") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005732301/2085 від 23 червня 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 року адміністративний позов КП "Контакт Plus" задоволено в повному обсязі та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0005732301/2085 від 23 червня 2011.

Відповідач не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне та невірне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 р. по справі №2а-1670/10057/11/ в повному обсязі та ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови пп.1.8 ст. 1, п.п.7.4.1. п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5., п.п. 7.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість. В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що одним із постачальників ТОВ "ТВП Вектор-ВС" є ТОВ "Техекопром", який згідно бази даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" має стан "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Крім того, товарно-транспортна накладна № 20720 від 11.04.2011 року складено з порушення діючого законодавства та в ній не зазначено автопідприємство перевізника, № подорожнього листа, масу вантажу, вид пакування та які документи слідують з вантажем.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції по даній справі та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Представник позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції від 26.12.2011 року по справі №2а-1670/10057/11 без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Кременчуцькою ОДПІ в період з 03.06.2011 по 06.06.2011 проведено позапланову невиїзну перевірку КП "Контакт-Plus" з питань правильності включення сум до податкового кредиту за лютий 2011 року.

За результатами перевірки 06.06.2011 складено акт № 3692/23-309/23816595, в якому зафіксовано порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого КП "Контакт-Plus" занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 83714,25 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом 23.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005732301/2085, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 83715,00 грн, у тому числі, за основним платежем 83714,00 грн. та за штрафними санкціями 1 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішеннями Державної податкової адміністрації України в Полтавській області та Державної податкової адміністрації України податкове повідомлення-рішення № 0005732301/2085 залишено без змін, а скарги КП "Контакт-Plus" без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням відповідача та подав адміністративний позов до Полтавського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості та правомірності .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали відображені в акті перевірки висновки контролюючого органу про: завищення позивачем податкового кредиту з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "ТВП Вектор-ВС" з посиланням на безтоварність і нікчемність вказаних правочинів.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження відповідача помилковими, безпідставними, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між 27.12.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "ТВП Вектор-ВС" (постачальник) укладено договір поставки № 27/12/10-12, згідно якого постачальник бере на себе зобов'язання поставити і передати у власність Покупця товари виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки і на умовах даного Договору. Товар поставляється згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Поставка Товару згідно даного Договору здійснюється протягом 50 календарних днів з передоплати на умовах, визначених в п. 6.4 даного Договору.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента шинопровід комплектний ВВІ Impact 1600A AI IP55, лінія № 1 (ШП-1) та шинопровід комплектний ВВІ Impact 1600A AI IP55, лінія № 2 (ШП-2) та на відповідні партії продукції ТОВ "ТВП Вектор-ВС" були виписані відповідні видаткові накладні.

Транспортування товару проводилося транспортом продавця, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної АСЖ № 20720 від 11.04.2011 року та подорожнім листом №799214 від 11.04.2011 року (а.с. 105-106).

Вищевказані первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ТОВ "ТВП Вектор-ВС" на відповідні партії товарів виписано податкові накладні № 5 від 24.02.2011 та № 6 від 25.02.2011 року. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що як позивач, так і його контрагент на час вчинення господарських угод мали статус платника ПДВ, на що вказано в акті перевірки.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 ст198 ПК України) при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної із заповненням всіх обовязкових реквізитів, а також фактичне виконання господарської операції.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням товару у ТОВ "ТВП Вектор-ВС".

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ст. 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2011р. по справі № 2а-1670/10057/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис)Дюкарєва С.В. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.