Ухвала суду № 23947959, 14.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 р.Справа № 2а-11835/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Сидорук Т.П.

представника позивача Ламанової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі № 2а-11835/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Публічне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика" (далі по тексту ПАТ «ХБФ») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) від 25 серпня 2011 року № 0000380842 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18 583,00 грн. прийняте.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року адміністративний позов ПАТ «ХБФ» задоволено в повному обсязі та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25 серпня 2011 року № 0000380842 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18 583,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9004335385 від 20.06.2011 року) за травень 2011 року.

Відповідач не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне та невірне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 р. по справі №2а-11835/11/2070 в повному обсязі та ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови вимог п.198.3 ст.198 ПК України з вказівкою, що позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ТОВ "Агросфера Україна", господарські операції вчинені позивачем без мети настання економічного ефекту, а відтак позивачем безпідставно включено до податкового кредиту за квітень 2011 року суму 18 583,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції по даній справі та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Представник позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції від 12.12.2011 року по справі №2а-11835/11/2070 без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з питань достовірності та законності декларування бюджетного відшкодування та від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2011 р. за наслідками якої складено акт перевірки № 1905/42-013/00377265 від 18.08.2011р.

Згідно висновків Акту перевірки, позивачем порушено п. 198.3. ст. 198 Податковою кодексу України та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011р. на суму 18 583,00 грн.; п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за травень 2011р. на суму 18 583,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові 25.08.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000380842 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 18 583,00 гри. по податковій декларації з ПДВ (№ 9004335385 від 20.06.2011 року) за травень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. (а.с.12).

Позивач не погодився з рішенням відповідача та подав адміністративний позов до Харківського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали відображені в акті перевірки висновки контролюючого органу про: не доведеність позивачем реальності операцій з контрагентом ТОВ "Агросфера Україна", вчинення господарських операцій позивачем без мети настання економічного ефекту, а відтак позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму 18 583,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження відповідача помилковими, безпідставними, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 25.01.2011 року укладено договір №25/01/92/11 між ПАТ «ХБФ» (покупець) та ТОВ «Агросфера Україна» (продавець) щодо купівлі продажу масла кокосового РДО «Duukes». На виконання умов вказаного договору ТОВ «Агросфера Україна» поставлено позивачу товар відповідно до рахунку фактури від 27 січня 2011 року №25 (а.с. 70) та на відповідну партію товару виписана видаткова накладна від 27 січня 2011 року № 24 (а.с.69).

Транспортування товару здійснювалося ЧП Овчаренко, що підтверджується товарно-транспортною накладною: №210168 від 27.01.2011 року, з якої вбачається, що було здійснено доставку до ПАТ "ХБФ" товару, що є предметом договору 25.01.2011 р. №25/01/92/11 (а.с.71). Переміщення вказаного вантажу через контрольно-пропускний пункт ПАТ "ХБФ" підтверджується відміткою "Пропуск-штамп", згідно якого на територію Позивача на транспортному засобі (державний номер ВВ 10-25 ВК) 28 січня 2011 року в 8-25 був ввезений вантаж, який по асортименту та кількості відповідає товаро-супровідним документам.

Крім того, факт отримання 5 000 кг. олії кокосової від ТОВ "Агросфера Україна" підтверджується записом № 207 у Журналі виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за формою М-2, затвердженою наказом Міністерства Статистики України № 192 від 21.06.1996 року, прибутковим ордером № 110128-19 та реєстром первинних документів ПАТ "ХБФ" з оприбуткування ТМЦ на складі сировини за 28.01.2011 року, підписом матеріально-відповідальної особи (згідно договору від 20.10.2008 року) комірника складу сировини ПАТ "ХБФ", штампом "АОЗТ "ХБФ" склад сировини" на видатковій накладній від 27 січня 2011 року № 24.

Позивачем проведена оплата за поставлений товар в повному обсязі, що підтверджується копією виписки з рахунку ПАТ «Регіон Банк» (а.с.78-81).

Крім того, як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ТОВ «Агросфера Україна» на відповідну партію товарів, які були поставлені позивачеві, була виписана податкова накладна від 27 січня 2011 року № 21 (а.с. 82). При цьому колегія суддів звертає увагу, що як позивач так і його контрагент ТОВ «Агросфера Україна», на час вчинення господарської операції були платниками податку на додану вартість, на що вказано в акті перевірки.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобовязання та податкового кредиту.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 ст198 ПК України) при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної із заповненням всіх обовязкових реквізитів, а також фактичне виконання господарської операції.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням сировини для виробництва продукції у ТОВ «Агросфера Україна».

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. по справі № 2а-11835/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис)Перцова Т. С. Бершов Г.Є. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 20.02.2012 р.