Ухвала суду № 23947568, 25.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 р.Справа № 2-а-3661/09/1470

Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва та Державної податкової адміністрації у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Владимир Мономах" до Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва, Головного державного податкового ревізора-інспектора Федоровича Олександра Олександровича, старшого державного податкового ревізора-інспектора Шелеста Андрія Олександровича про визнання недійсним та скасування рішення від 02.06.2009 №0001432350/0 про визнання недійсним та скасування рішення від 02.06.2009 №0001432350/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2009 року ПП ВКФ "Владимир Мономах" звернулось з адміністративним позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.06.2009 № 0001432350/0 на суму 2424,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що порушення, за які до нього були застосовані штрафні (фінансові) санкції, відповідачем не доведені.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.06.2009 р. №0001432350/0, що було складено Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва, частково, в сумі 1760,90 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду Державна податкова інспекція в Заводському районі м. Миколаєва та Державна податкової адміністрації у Миколаївській області подали апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідності з направленнями № 1287/23-517 від 19.05.2009 і № 1288/23-517 від 19.05.2009 за підписом голови ДПА у Миколаївській області старшому державного податкового ревізора-інспектору, інспектору податкової служби І рангу ДПА у Миколаївській області Шелесту А.О. і головному державного податкового ревізора-інспектору, інспектору податкової служби І рангу ДПА у Миколаївській області Федоровичу О.О. було доручено проведення з 19 по 22 травня 2009 року планової перевірки ППВКФ «Владимир Мономах» з питань дотримання вимог Закону № 265, Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (надалі Положення № 637).

Вказаними посадовими особами 21.05.2009 був складений «Акт (довідка) перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій»(реєстраційний номер акта в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 0530/14/00/23/23409128. Як вказано в акті, в ході перевірки було виявлено наступне:

1.«Непроведення розрахункової операції через РРО у розмірі 164,60 грн.»- порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265, згідно з яким суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2.«Не забезпечено щоденне друкування фіскальної звітності через РРО 04.02.2009 р.»- порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265, згідно з яким суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

3.«Не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів згідно денного звіту РРО. Сума невідповідності становить 99,82 грн.»- порушення пункту 13 статті 3 Закону № 265, згідно з яким суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

4.«В магазині здійснюється реалізація товару на який вив явлена нестача на суму 381,35 грн. (відомість про результати додається)»- порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265, згідно з яким згідно з яким суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідач застосував до позивача санкції:

- за порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265, на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265, - у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, (164,60 грн. х 5 = 823 грн.);

- за порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265, на підставі пункту 4 статті 17 Закону №265, - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (20 х 17 грн. = 340 грн.);

- за порушення пункту 13 статті 3 Закону № 265, на підставі статті 22 Закону № 265, - у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, (99,82 грн. х 5 = 499,10 грн.);

- за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265, на підставі статті 20 Закону № 265, - у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації (381,35 грн. х 2 = 762,70 грн.);

Санкції були застосовані рішенням від 02.06.2009 № 0001432350/0.

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив із того, що факт порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265 (незабезпечення друкування 04.02.2009 фіскального звіту) підтверджений належними доказами і визнаний представником позивача в судовому засіданні, в зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265 не доведений.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

У відповідності з пунктом 11 частини 1 статті 11 Закону № 509 органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Як вказано у статті 17 Закону № 265, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції.

Порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби встановлений відповідною Інструкцією (затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110, надалі Інструкція). У пункті 6.5 Інструкції вказано, що штрафні санкції за порушення юридичними особами та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності норм, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовуються органами державної податкової служби на підставі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, складання та надсилання (вручення) яких здійснюється у порядку, передбаченому Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253.

Пунктом 2.7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій визначено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право податковим органам застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок) затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327. У відповідності з пунктом 1.3 Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт. Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Таким чином, рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій приймається органом державної податкової служби у випадку виявлення певного порушення в ході перевірки.

У відповідності з частиною 1 статті 112 Закону № 509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Позивач стверджував, і ця обставина не спростована відповідачами, що порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265 (санкція в сумі 340 грн.) було виявлено до того, як посадові особи ДПА у Миколаївській області приступили до проведення перевірки (пред'явлення направлень і службових посвідчень).

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що якщо розрахункова операція на суму 164,60 грн. була здійснена в ході перевірки (початок перевірки 11 год. 44 хв.), то доказом проведення цієї операції через РРО є фіскальний чек на відповідну суму.

За таких обставин суд першої інстанції в цій частині вірно погодився з доводами позивача про неправомірність застосування до нього санкції.

Факт порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265 (незабезпечення друкування 04.02.2009 фіскального звіту) підтверджений належними доказами і визнаний представником позивача в судовому засіданні, в зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Згідно з Х звітом денним від 20.05.2009 сума готівки 80,04 грн. Згідно з описом готівкових коштів сума готівки на місці проведення розрахункових операцій 144,82 грн. Отже, невідповідність складає 64,78 грн. Цей факт позивачем визнаний, тому суд вважає застосування відповідачем 1 санкції за це порушення правомірним лише частково, в сумі 323,90 грн. (оскільки невідповідність в сумі 99,82 грн. належними доказами не доведена).

Доказом порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265 відповідач 1 вважає складену в ході перевірки «відомість про результати перевірки, щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів»- додаток до акта перевірки. Пункт 12 статті 3 Закону № 265 зобов'язує суб'єкта підприємницької діяльності вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідач застосував до позивача санкцію, що передбачена статтею 20 Закону № 265: до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок ведення обліку товарних запасів (про що вказано у статті 6 і у пункті 12 статті 3 Закону № 265) не визначений, отже, у посадових осіб ДПА у Миколаївській області не було підстав стверджувати, що позивач здійснював реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. По суті, відповідач 2 і відповідач 3 здійснили інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, що належать позивачу. Ані Законом № 509, ані Законом № 265 правом на проведення інвентаризації органи державної податкової служби не наділені.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Владимир Мономах" є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва та Державної податкової адміністрації у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року у справі № 2-а-3661/09/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян