Ухвала суду № 23947458, 25.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 р.Справа № 2-а-9673/09/1570

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська промислова група" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ТОВ "Чорноморська промислова група" звернулось з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними висновки по Акту перевірки «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська промислова група» (далі - Товариство) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.07.2008 року по 31.03.2009 року, валютного ті іншого законодавства за період з 10.07.2008 року по 31.03.2009 року» від 24.06.2009 року №3617/23-1/35992479; визнати дії ДПІ в Суворовському районі м. Одеси щодо видачі податкового повідомлення-рішення від 02.07.2009 року №0001702301/0 та вручення останнього посадовим особам ТОВ «Чорноморська промислова група», протиправними та скасувати податкове-повідомлення рішення від 02.07.2009 року №0001702301/0 у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що інспекція дійшла хибного висновку щодо протиправного віднесення витрат за послуги ОСОБА_2 по маркетинговому дослідженню до валових витрат, оскільки даний вид послуг не підлягає реєстрації в Управлінні науки і техніки, весь матеріал носив конфіденційний, оглядово-інформаційний та комерційний характер та призначався виключно для Товариства. Також позивач зазначає, що неприйняття на роботу нового співробітника за результатами його пошуку та підбору не свідчить про не існування такої послуги, а свідчить про невідповідність кандидатів на претендуємо посаду за критеріями, які висувало підприємство. Відтак, висновки Інспекції щодо безпідставного віднесення позивачем витрат на підбір персоналу, оскільки це не пов'язано з господарською діяльністю Товариства, до валових витрат є необґрунтованими. Зважаючи на договори купівлі-продажу, згідно яких доставка здійснювалася транспортом продавця, а при реалізації - покупцем, при цьому зазначені операції здійснювалися на орендованій Товариством земельній ділянці, позивач зазначає безпідставність висновку Інспекції щодо необґрунтованого віднесення витрат на оренду площадки до валових витрат підприємства. Висновки Інспекції про безпідставне віднесення витрат по завантаженню та розвантаженню, фасувальним та розфасувальним роботам з товарно-матеріальними цінностями до валових витрат позивач також вважає необґрунтованими, оскільки Закон України «Про прибуток» не встановлює обов'язку продавця продавати товар в меншій кількості, ніж придбано, а місце здійснення господарських операцій зазначено в свідоцтві про єдиний податок ФОП ОСОБА_4 Висновок Інспекції щодо неправомірного віднесення до валових витрат оренди устаткування для вантажно-розвантажувальних робіт за договором з ФОП ОСОБА_5 позивач також вважає необґрунтованим та спростовує його тим, що зазначене устаткування використовувалося по призначенню на складі відповідно до вищевказаного договору про виконання складських робіт. Також позивач не погоджується з висновками Інспекції щодо неправомірного віднесення до валових витрат - витрати за договором з ФОП ОСОБА_2 про надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського обліку, зважаючи, зокрема, на те, що вказані витрати підтверджуються актом здачі-прийняття робіт. При цьому позивач зазначало, що товариство постійно мало потребу в рішенні складних питань по нормативно-документальній базі з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших господарських операцій, у зв'язку із чим користувалося послугами ОСОБА_2 Не погоджуючись із прийнятими податковим органом рішеннями, позивач звернувся до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року позовні вимоги ТОВ "Чорноморська промислова група" були задоволені частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 02.07.2009 року №0001702301/0 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморська промислова група» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 131493,00 гривень за основним платежем та 40591,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього в розмірі 172084,00 гривень.

Не погоджуючись з даною постановою суду ДПІ у Суворовському районі м. Одеси подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 29.05.2009 року №901/23-1 та від 12.06.2009 року №964/23-1, виданих Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси співробітниками Інспекції згідно з п. 1 ст. 11№ Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська промислова група» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.07.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.2008 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складено акт №3617/23-1/35992479 від 24.06.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Чорноморська промислова група» п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 134843,00 гривень.

На підставі зазначеного акту Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0001702301/0 від 02.07.2009 року про визначення ТОВ «Чорноморська промислова група» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 134843,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 41931,00 гривень, а всього 176774,00 гривень.

Судом встановлено, що між ТОВ «Чорноморська промислова група» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладені договори від 02.10.2008 року №01/1/10/08, від 20.10.2008 року №01/2/10/08 про надання послуг дослідження ринку. На виконання умов договорів та згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 від 31.10.2008 року, №ОУ-0000007 від 27.11.2008 року ФОП ОСОБА_2 були виконані роботи по темам «Дослідження Українського ринку виробників і асортименту метизної продукції» та «Ринок будівельних матеріалів України», вартістю 80000,00 гривень по кожній.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення №0001702301/0 від 02.07.2009 року прийняте відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавство України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Разом із цим п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, … з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлені виключно у ст. 11 Закону, якою регламентуються лише питання про податкові періоди (п.11.1), про дату збільшення валових витрат (п. 11.2), про дату збільшення валового доходу (п. 11.3).

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги твердження відповідача про необхідність державної реєстрації робіт по темам «Дослідження Українського ринку виробників і асортиментів метисної продукції» і «Ринок будівельних матеріалів України», відповідність вказаних робіт Державним стандартам, обов'язковість для виконавця бути науково-технічною організацією для визначення валових витрат встановлює додаткові обмеження для позивача.

Отримана за результатами досліджень ФОП ОСОБА_2 інформація була використана Товариством для розширення видів і сфер діяльності, передбачених в Статуті підприємства, на підставі пропозицій, викладених в замовлених роботах, Товариством був вибраний вид найбільш успішного асортименту будматеріалів та укладені договори купівлі-продажу на 2 квартал 2009 року.

Враховуючі наведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що віднесення позивачем витрат на маркетингові послуги за договорами від 02.10.2008 року №01/1/10/08, від 20.10.2008 року №01/2/10/08 до валових витрат є правомірним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції вірно не погодився з висновками відповідача щодо неправомірного включення витрат на оренду площадки за адресою: АДРЕСА_1, до валових видатків виходячи з того, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 укладено договори №06-П/08-А від 01.08.2008 року, №07-П/08-А від 29.12.2008 року про надання в оренду площадки за адресою: АДРЕСА_1. Згідно актів здачі-виконання виконаних робіт від 30.11.2008 року, від 31.10.2008 року, від 30.09.2008 року, від 31.08.2008 року орендодавцем було надано вищевказану земельну ділянку в оренду Товариству відповідно до умов договору. Згідно копій квитанцій до прибуткових касових ордерів, наявних в матеріалах справи, Товариством було сплачено ФОП ОСОБА_6 на виконання вищевказаного договору 305250,00 гривень.

Вирішуючи вказане питання суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів.

В законодавчих актах України, зокрема, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 та ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, правила ведення податкового обліку, встановлені ст. 11 зазначеного Закону, не містять вказівок на те, що валові витрати з оренди мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документі».

Тобто, за своїм змістом, вказані норми Закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом - ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Товариством були укладені договори купівлі-продажу з контрагентами, однією з умов яких є здійснення доставки транспортом продавця, а при реалізації - покупцем. Відтак, доставка товару та його попереднє зберігання повинні були відбуватися на якійсь території. З огляду на те, що Товариство не має у власності, оренді, оперативному управлінні інших складських приміщень, суд першої інстанції не знайшов обґрунтованими доводи Інспекції щодо невикористання вказаної земельної ділянки у господарській діяльності підприємства.

Суд першої інстанції також не відхилив твердження представника відповідача щодо відсутності документів, підтверджуючих переміщення товарів на орендовані приміщення, оскільки чинне податкове законодавство не містить таких вимог. При цьому суд першої інстанції прийняв до уваги договір оренди, акти здачі-виконання робіт, договори купівлі-продажу як допустимі та належні докази, які відповідають вимогам п.п.5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону, у зв'язку із чим позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 99207,00 гривень правильно визнані протиправними.

Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством та фізичною особою-підприємством ОСОБА_4 укладено договір б/н від 14.07.2008 року, за яким остання зобов'язувалась по вказівці замовника (Товариства) здійснювати послуги по завантаженню, відвантаженню, фасовці та розфасовці товарно-матеріальних цінностей. Згідно актів здачі-прийняття робіт №Ив-ПР-001 від 30.09.2008 року, №Ив-ПР-002 від 30.09.2008 року, виконавцем буди проведені фасувальні та розфасувальні, вантажні та розвантажувальні роботи за період серпня по вересень 2008 року, на загальну суму 36720,00 гривень. Згідно копій квитанцій, наявних в матеріалах справи, зазначені послуги були оплачені позивачем відповідно до умов договору.

При цьому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення рішення №0001702301/0 від 02.07.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 12852,00 гривень в результаті неправомірного віднесення до валових витрат на послуги по завантаженню, розвантаженню, фасувальним та розфасувальним роботам.

Стосовно вимог позивача щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси №0001702301/0 від 02.07.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 4690,00 гривень в результаті неправомірного віднесення до валових витрат на оренду устаткування для вантажно-розвантажувальних робіт суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступних мотивів.

Між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір №23/5 від 08.07.2008 року з оренди устаткування. Згідно з додатками №01, №02 до договору, орендодавець передала у користування Товариству обладнання, серед іншого, призначене для використання складських робіт (візка для перевезення коробок на складі, штаблер механічний SDJ1000, візки гідравлічні та ін.) на суму 13400,00 гривень.

Протягом перевіряємого періоду на підприємстві працювали тільки директор Баліцький Є.В., головний бухгалтер Іванова З.А. та менеджер по роботі з митницею Стеблей А.О., що виключає можливість використання позивачем у господарській діяльності орендованого устаткування. З доданих до позову копій актів прийому-передачі обладнання від 10.07.2008 року, від 01.10.2008 року, від 02.10.2008 року також не вбачається використання позивачем обладнання у власній господарській діяльності. Товариством був укладений договір з ФОП ОСОБА_4 про надання послуг по завантаженню, відвантаженню, фасовці та розфасовці товарно-матеріальних цінностей. Відповідно до умов договору ФОП ОСОБА_4 зобов'язалася надавати позивачу послуги по завантаженню, розвантаженню, фасовці та розфасовці товарно-матеріальних цінностей за власний рахунок, у тому числі з використанням для даних цілей свого власного додаткового обладнання, матеріалів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведений факт виконання вантажно-розвантажувальних робіт з використанням зазначеного устаткування в своїй господарській діяльності, а, відтак, і право згідно п.п.5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону на включення витрат по оренді вказаного устаткування до валових видатків, що, відповідно, виключає можливість задоволення вимог щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси №0001702301/0 від 02.07.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання на суму 3350,00 гривень та 1340,00 гривень штрафних санкцій.

Правильним є також висновок суду щодо неправомірності податкового повідомлення рішення №0001702301/0 від 02.07.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 3150,00 гривень в результаті неправомірного віднесення до валових витрат - витрати на консультаційні послуги, у зв'язку з укладенням позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договору №1/3/9-08 від 19.09.2008 року про надання консультаційних послуг з питань податкового обліку.

Так, згідно акту здачі-прийняття робіт №ОУ-00001/1 від 30.09.2008 року виконавцем були надані послуги з питань бухгалтерського обліку. Відповідно до рахунку-фактури №СФ-00001/1 від 30.2008 року Товариством були оплачені вказані послуги в сумі 9000,00 гривень, відповідно до умов договору.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Пунктом 1 статті 9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відтак, приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містять вимог про наявність у змісті первинного документа інформації про результати здійснюваної господарської операції та про аналіз проведення такої операції, та відповідно Закону, первинний документ повинен лише підтверджувати факт здійснення господарської операції та містити відомості про зміст такої операції.

Наявні в матеріалах первині документами свідчать про факт здійснення господарської операції - надання консультаційних послуг, а наявність на підприємстві штатної посади бухгалтера не забороняє платнику податку укладати договори надання послуг з питань бухгалтерського обліку.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Чорноморська промислова група" є обґрунтованими, підлягають частковому задоволенню, а повідомлення-рішення №0001702301/0 від 02.07.2009 року - частковому скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року у справі № 2-а-9673/09/1570 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян