Ухвала суду № 23947380, 25.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 р.Справа № 2-а/1570/10073/11

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2011 року №0000252200 та №0000292200, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року ПАТ "Імексбанк" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що податкові повідомлення-рішення не відповідають діючому законодавству та винесені незаконно, а тому підлягають скасуванню, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року позовні вимоги ПАТ "Імексбанк" були задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеси Державної податкової служби №0000252200 від 18.10.2011 року та №0000292200 від 18.10.2011 року.

Не погоджуючись з даною постановою суду СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.1 та п.3 ст.10 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні (зі змінами та доповненнями), п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, про що складено Акт №394/22-0/20971504/4 від 07.10.2011 року, згідно з яким встановлено порушення ПАТ «Імексбанк»п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, а саме: заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 704 754 гривень, завищення у податковій декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 р. від 09.08.2011 р.№ 9006470441 від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 9 378 928 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.10.2011 року №0000252200 (а.с.95), згідно з яким ПАТ «Імексбанк»донараховано податку на прибуток у сумі 2 704 754 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 1 грн. та №0000292200 від 18.10.2011 року (а.с.96), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 9 378 928 грн.

ПАТ «Імексбанк» не погодилось з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржило їх в адміністративному порядку, звернувшись до ДПА в Одеській області із скаргою від 27.10.2011р. №6958. Однак рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 15.11.2011р., податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 18.10.2011р. №0000292200 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 18.10.2011р. №0000252200 скасовано в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток в розмірі 1 грн.

ПАТ «Імексбанк» не погодилось з такими висновками ДПА в Одеській області та податковими повідомленнями-рішеннями СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі та звернулось до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, ПК України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Відповідно до п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу XX Прикінцевих положень Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до абз.5 п.1 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім: розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при складанні декларації з податку на прибуток у І кварталі 2011 року керувався нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому порядок обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування в наступних податкових періодах здійснювався на підставі ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до ст. 3 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до ст.6 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до п.22.4 ст.22 цього Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Згідно декларації з податку на прибуток, що складалась позивачем за І квартал 2011 року, від'ємне значення (збитки) відображались в рядку 08 «Об'єкт оподаткування позитивний ( + ) від'ємний ( - ) ((±03 - (± 06) - 07)». Визначений в даному рядку показник це показник І кварталу 2011 року. При його розрахунку згідно зі ст.3 Закону України №334/94-ВР, валові доходи І кварталу 2011 року зменшувались на суму валових витрат цього періоду (а складовою частиною валових витрат І кварталу 2011 року згідно з п.6.1 і п.22.4 Закону України №334/94-ВР було від'ємне значення минулих податкових періодів) і на суму амортизаційних відрахувань. Вказаний в рядку 08 показник не розподіляється в декларації на «від'ємне значення минулих років» і «від'ємне значення І кварталу 2011 року».

Колегія суддів зазначає про те, що норми Податкового кодексу України є тотожними з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому збитки, сформовані в рамках дії Закону, не мають строку давності, та можуть враховуватись у від'ємному значенні з податку на прибуток у II кварталі 2011 року до повного погашення такого від'ємного значення.

В даному випадку законодавчі норми мають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, а тому відповідно до пункту 4.1.4 ПК України визнається презумпція правомірності рішень платника податку, а пункт 56.21 ПК України вказує, що за умови, коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів не погоджується з позицією податкового органу, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р.

Подібне тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу є хибним.

У даній нормі законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 №2275-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток, а саме.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Відповідно до статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 ПКУ, цій перелік є вичерпним та не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р.»

Негативні наслідки для платника податків можуть виникнути лише у тому випадку, якщо у І кварталі 2011 року він не задекларує повну суму від'ємного значення, у подальшому - у другому, другому і третьому, другому-четвертому кварталі він позбавлений права додаткового декларування сум, що не були зазначені у декларації І кварталу та перенесені до декларації II кварталу 2011 року.

Крім того, Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики листом від 10.11.2011 №04-39/10-1160 був наданий висновок, відповідно до якого, аналізуючи положення п. 150.1 ст. 50 НКУ, п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідні положення" НКУ, п. 6.1 ст. 6 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" комітет дійшов висновку, що аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Також колегія суддів не сприймає посилання апелянта на судову практику, а саме на постанову Херсонського окружного адміністративного суду, постанову Львівського окружного адміністративного суду, постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 32 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до повноважень Вищого спеціалізованого суду серед іншого входить аналіз судової статистику, вивчення та узагальнення судової практики

Згідно ст. 441 зазначеного Закону судові палати Верховного Суду України, зокрема, аналізують судову статистику та вивчають судову практику.

З матеріалів справи не вбачається, що вказані судові рішення судів першої інстанції пройшли перевірку в касаційному чи хоча б в апеляційному порядку.

З цих підстав на переконання колегії суддів посилання податкового органу на судову практику тільки судів першої інстанції не має достатнього правового значення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС податкових повідомлень-рішень №0000252200 та №0000292200 від 18.10.2011 року, оскільки позивачем при поданні декларації з податку на прибуток за другий квартал 2011 року були дотримані всі вимоги законодавства.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року у справі № 2-а-1570/10073/2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання ухвали в повному обсязі - 29 квітня 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян