Рішення № 23943084, 08.05.2012, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 22ц/590/3970/2012 Головуючий у 1 інстанції Алтухова О.С.

Категорія 5 Доповідач Соломаха Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Шигірта Ф.С.

при секретарі Забавіній М.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист права власності за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 березня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист права власності.

Зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 в м. Донецьку.

22 грудня 2011 року в загальному тамбурі біля його квартири з'явилась велика шафа, яка вмонтована у нішу.

Зазначену шафу встановив його сусід по тамбуру ОСОБА_3, який мешкає в квартирі № 61. Встановлення шафи з ним не погоджувалося.

Шафа заважає йому, ускладнює доступ до комунікацій, що проходять у тамбурі до його квартири, насамперед до труб центрального опалення та лічильника тепла. Наявність шафи унеможливлює оперативність у разі аварії чи ремонту труб чи лічильника опалення. В той же час доступ до труб опалення до квартири відповідача є відкритим, вільною залишається і стіна біля вхідної двері відповідача, яка граничить з його квартирою.

Встановлена шафа зайняла половину загального тамбуру, внаслідок чого в ньому неможливо поставити будь-які речі, адже залишився вузький прохід до квартири. Шафа розташована біля двері його квартири і впритул до стіни його залу. Заносити до квартири великогабаритні речі стало неможливо. Встановлена шафа перешкоджає огляду відеокамери, яку він встановив для безпеки, внаслідок чого відеокамера фактично втратила сенс.

Вже стало системою, коли відповідач розпоряджається спільним тамбуром на свій розсуд. До встановлення шафи відповідач на свій розсуд зробив у тамбурі ремонт, не узгодивши із ним його проект, що зменшило площу тамбуру і зробило його менш зручним у користуванні.

Посилаючись на те, що зазначені дії відповідача порушують його право на вільне володіння, користування і розпорядження квартирою, яка належить йому на праві приватної власності, та тамбуром, який є спільною з відповідачем власністю, просив захистити його право власності:

- визнати дії відповідача щодо самовільного встановлення шафи у спільному тамбурі незаконними, такими, що порушують права позивача на володіння, користування і розпорядження приватною квартирою, комунікаціями, а також тамбуром, який належить до спільної власності;

- зобов'язати відповідача прибрати шафу з тамбуру;

- зобов'язати відповідача узгоджувати з ним будь-які дії щодо користування спільним майном, зокрема переобладнання тамбуру і встановлення в ньому меблів та інших речей і споруд (а.с. 2-4).

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист права власності, відновлення становища, яке існувало до порушення, відмовлено (а.с. 26-28).

З таким судовим рішенням не погодився позивач ОСОБА_1, подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог (а.с. 29-32).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України. У судове засідання з'явився його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 24 лютого 2012 року (а.с. 21), проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 в м. Донецьку, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 06 серпня 2008 року Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради.

Балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 в м. Донецьку є об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЕГА-ДОМ».

Відповідач ОСОБА_3 мешкає в квартирі № 61 та є сусідом позивача ОСОБА_1, вони мають спільний тамбур, який було споруджено за кошти ОСОБА_3

В 2012 році відповідачем в тамбурі було встановлено вбудовану шафу, ключ від полиці в якій було надано позивачу.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення шафи у спільному тамбурі сторін по справі не порушує прав ОСОБА_1, як співвласника тамбуру. Ремонт тамбуру із встановленням вбудованої шафи і вхідних дверей відповідачем здійснено з дозволу ОСББ «МЕГА-ДОМ». Згідно довідки, виданої 22 лютого 2012 року виконуючим обов'язки директора ОСББ «МЕГА-ДОМ» на ім'я ОСОБА_3, встановлення дверей, вбудованої шафи до робочого тамбуру і ремонт узгоджені 09 червня 2009 року, зняттю показів приладів обліку водопостачання і опалення, проходу мешканців не заважає. У випадку проведення капітального ремонту трубопроводу вбудована шафа вільно прибирається на необхідну відстань. Щодо отримання обов'язкової згоди всіх співвласників на розпорядження майном, що є у спільній власності, суд зауважує, що встановлення шафи не є розпорядженням майном.

З таким рішенням суду погодитися не можливо, до нього суд дійшов порушивши норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального та/або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 319, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до частини 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до частини 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» по справі № 14-рп/2011 від 09.11.2011 року в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

З матеріалів справи встановлено, що будинок АДРЕСА_1 в м. Донецьку є багатоквартирним.

З наданих сторонами технічних паспортів квартир № 61 та № 62 та акту погодження розташування та площі квартир встановлено, що квартири № 61 та № 62 розташовані на 4 поверсі А 11-17 поверхового будинку та мають спільний тамбур, який згідно частини 2 ст. 382 ЦК України є спільною власністю всіх власників квартир, що розташовані в будинку.

Набувши право власності на квартиру № 62, позивач відповідно набув і права власності на допоміжні приміщення будинку, куди входять в тому числі будинкові сходи, майданчики на сходах кожного з поверхів, на одному з яких розташований і спірний тамбур, тобто він є співвласником цього тамбуру нарівні з іншими власниками квартир цього ж будинку.

Згідно частини 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Оскільки спірний тамбур є спільною сумісною власністю, права володіння, користування та розпорядження своїм майном співвласниками здійснюється з дотриманням умов, які встановлені ст. 369 ЦК України, а саме, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, тобто здійснюють повноваження володіння та користування такою власністю за взаємною згодою, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову з тих підстав, що встановлення шафи у спільному тамбурі сторін по справі не порушує прав ОСОБА_1, як співвласника вказаного тамбуру, суд першої інстанції не врахував, що шафа відповідачем встановлена в приміщенні, що є приміщенням загального користування, та належить до спільної власності, без згоди позивача, що позивач заперечує проти встановлення шафи в тамбурі, що встановлена відповідачем шафа має великі розміри і займає майже половину тамбуру, що вона дійсно закриває доступ до комунікацій, що залишилися поза шафою та йдуть до квартири позивача, що свідчить про порушення прав позивача на спільне користування тамбуром, оскільки цими діями відповідача для позивача створені перешкоди у володінні і користуванні тамбуром.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 визнала, що позивачу надано ключа від полиць, за якими розташовані комунікації, що йдуть до його квартири, рештою шафи користується відповідач, оскільки така встановлена за його гроші. Ці пояснення представника відповідача підтверджують посилання позивача на те, що встановивши шафу, відповідач фактично позбавив його права на користування тамбуром, оскільки він фактично позбавлений можливості залишати в тамбурі деякі свої речі.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки для здійснення позивачем ОСОБА_1 правомочностей власника щодо користування тамбуром, що є спільною сумісною власністю, існують перешкоди, через дії відповідача ОСОБА_3 він не може в повній мірі здійснювати своє право користування тамбуром, право власності позивача підлягає захисту.

Відповідно до п. 4 частини 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі відновлення становища, яке існувало до порушення, а тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання дій відповідача ОСОБА_3 щодо встановлення шафи у тамбурі квартир № 61 та АДРЕСА_1 в м. Донецьку незаконними, про зобов'язання відповідача прибрати шафу з тамбуру, є такими що грунтуються на законі.

Доводи представника відповідача про те, що спірна шафа була встановлена відповідачем з дозволу ОСББ «МЕГА-ДОМ», що підтверджується заявою відповідача від 09 червня 2009 року, не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 року № 2866-III власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане забезпечувати дотримання інтересів усіх членів об'єднання, асоціації при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю.

Проте, надаючи згоду відповідачу ОСОБА_3 на встановлення в тамбурі вбудованої шафи, ОСББ не з'ясувало думку з цього питання іншого співвласника цього спільного приміщення - позивача ОСОБА_1

Апеляційний суд дійшов висновку, що встановлення шафи порушує права позивача щодо вільного користування тамбуром.

Посилання суду першої інстанції на вимоги ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно якого об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами, не спростовує висновків апеляційного суду.

Згідно ст. 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядок здійснення прав власників-членів об'єднання визначається законом. Здійснення прав власника не може порушувати права інших власників. Спори щодо здійснення прав власників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача узгоджувати з позивачем будь-які дії щодо користування спільним тамбуром, то такі не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Тобто, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки на теперішній час відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому. В разі порушення відповідачем прав позивача в майбутньому він не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не є власником квартири АДРЕСА_1 в м. Донецьку, власником цієї квартири є його донька ОСОБА_5, він в цій квартирі не зареєстрований. Проте і позивач, і представник відповідача визнають, що ОСОБА_3 фактично мешкає в квартирі № 61, мешкає в ній постійно і саме він замовив та за його замовленням встановлена спірна шафа, тобто саме його діями порушено права позивача ОСОБА_1, а тому він є належним відповідачем по справі.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду з позовом позивачем з позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 107,30 грн., як з позовних вимог немайнового характеру (а.с. 1), та з апеляційної скарги - в розмірі 53,65 грн. (а.с. 41), всього 160,95 грн.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, понесені ним витрати по сплаті судового збору, підлягають йому відшкодуванню за рахунок відповідача.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивачем ОСОБА_1 з апеляційної скарги був сплачений судовий збір в розмірі 53,65 грн. за квитанцією №ПН 85 від 13 березня 2012 року через Донецьке відділення № 1 комерційного банку «Фінансова ініціатива» на розрахунковий рахунок 31214206700004, отримувач - державний бюджет Ворошиловського району м. Донецька, код отримувача 34686537, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, що є неналежним рахунком.

Ухвалою судді апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2012 року апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 була залишена без руху та йому було запропоновано сплатити судовий збір в розмірі 53,65 грн. на належний рахунок.

13 квітня 2012 року позивачем надано до апеляційного суду квитанцію №ПН 516 від 12 квітня 2012 року про сплату з апеляційної скарги судового збору в розмірі 53,65 грн. на належний розрахунковий рахунок № 31212206780004 державного бюджету Ворошиловського району м. Донецька.

Одночасно позивач подав до апеляційного суду заяву про повернення йому сплаченого судового збору за квитанцією №ПН 85 від 13 березня 2012 року (а.с. 425).

Відповідно до ст. 7 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.

Оскільки судовий збір сплачений позивачем з апеляційної скарги у сумі 53,65 грн. за квитанцією №ПН 85 від 13 березня 2012 року на розрахунковий рахунок 31214206700004, що є неналежним рахунком, сплачено з апеляційної скарги зайво, він підлягає поверненню апелянту.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист права власності задовольнити частково.

Визнати незаконними дії відповідача ОСОБА_3 щодо встановлення шафи у тамбурі квартир № 61 та АДРЕСА_1 в м. Донецьк.

Зобов'язати відповідача ОСОБА_3 прибрати шафу з тамбуру квартир № 61 та АДРЕСА_1 в м. Донецьк.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача ОСОБА_3 узгоджувати з ним будь-які дії щодо користування спільним тамбуром квартир № 61 та АДРЕСА_1 в м. Донецьк.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 160 (сто шістдесят) гривень 95 коп.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 53 (п'ятдесят три) гривні 65 коп., сплачений ним з апеляційної скарги за квитанцією №ПН 85 від 13 березня 2012 року на розрахунковий рахунок 31214206700004, отримувач - державний бюджет Ворошиловського району м. Донецька, код отримувача 34686537, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Ф.С. Шигірт