Ухвала суду № 23938714, 04.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2012 року справа №2а/0570/1033/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/1033/2012 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі міста Макіївки Донецької області до Державного підприємства «Макіїввугілля» (Відокремлений підрозділ «Макіївський ремонтно-механічний завод») про стягнення суми пені із сплати страхових внесків у розмірі 4927,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року відмовлено в задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально Міському районі міста Макіївки Донецької області до Державного підприємства «Макіїввугілля» (Відокремлений підрозділ «Макіївський ремонтно-механічний завод») про стягнення суми пені із сплати страхових внесків у розмірі 4927,58 грн.

Позивач подав апеляційну скаргу на вказане судове рішення, вважає, що воно прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство «Макіїввугілля» (Відокремлений підрозділ «Макіївський ремонтно-механічний завод») (код ЄДРПОУ 36479549) знаходиться на обліку позивача та є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (арк. справи 29).

12 грудня 2011 року позивачем проведено перевірку Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Макіївський ремонтно-механічний завод» за результатами якої 16 грудня 2011 року складено акт № 175 перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (арк. справи 5).

Перевіркою встановлено, що у зазначеному періоді виявлені факти порушення строків та обсягів сплати страхових внесків в результаті чого нарахована пеня у сумі 4927,58грн.

Із співставлення фактично сплачених страхових внесків з розрахунковими сумами по відокремленому підрозділу «Макіївський ремонтно-механічний завод» Державного підприємства «Макіїввугілля» вбачається, що позивачем нарахована пеня у розмірі 4927,58 грн. (а.с. 6).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника нарахованої у 2011 році пені на заборгованість по страховим внескам до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, яка виникла за період з 17 грудня 2010 року по 16 грудня 2011 року.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На підставі ч.2 ст.45 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка була чинною та підлягала застосуванню до 01 січня 2011 року, роботодавець як страхувальник зобов'язаний був своєчасно та повністю нараховувати та сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-14 від 23 вересня 1999 року передбачена відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків, зокрема частина друга даної статті ( в редакції Закону України №435-5 від 12 грудня 2006 року), що діяла по 1 січня 2011 року передбачала за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків стягнення із страхувальника пені згідно із законом. Закону який передбачав нарахування та стягнення пені за несплату (несвоєчасну сплату) даного виду страхування не існує.

Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено стягнення пені.

Розрахунок пені визначено п.п.5.1 та 5.2 п.5 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134.

Крім цього, з 01 січня 2011 року - дня набрання чинності Законом України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.49 та ст.52 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключено, а відтак, з цього часу не передбачена відповідальність страхувальника за прострочення сплати страхового внеску до Фонду у вигляді нарахування та стягнення контролюючим органом пені.

Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами. Конституцій Суд України Рішенням від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) вирішив (пункт 1.1 резолютивної частини Рішення) положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 196, 197, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально Міському районі міста Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/1033/2012- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/1033/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили..

Головуючий І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

М.В. Бишов