Постанова № 23938099, 28.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року справа №2а/0570/22406/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Діденко О.С., за участі: представників позивача Гладкової Л.М., Стрихарь Г.В., представників відповідача: Альфьорової Ю.Ю., Абліцова О.А., Щербина Ю.В., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а/0570/22406/2011 за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000382330 від 12.08.2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Макіїввугілля» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства по взаємовідносинам з «ІОЛІД» за період березень-квітень 2011 року, встановлені порушення та складено акт № 3818/23-3/32442295 від 29.07.2011 року. На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000382330 від 12.08.2011 року, що оскаржується.

Позивач не погоджується із спірним податковим повідомленням - рішенням, оскільки висновки акту перевірки щодо порушень, встановлених з боку відповідача, не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року позовні вимоги задоволені повністю.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000382330 від 12.08.2011 року.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку і просив апеляційний суд скасувати таке рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог апелянт зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а саме: 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ч.ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, п.1.6 ст. 216, ст.ст. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, не враховано норми статей 2, 10, 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509 -ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», не застосовано норми: п.2 ст. 3, п.1, 2 ст. 9 Закону України від 16. липня 2990 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого у Мінюсті України 05 червня 1995 року за № 168/704, пунктів 1-10 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року № 34/18772, порушено норми процесуального право - ст.ст. 11, що призвело до ухвалення судом незаконного рішення, яким задоволено позовні вимоги ДП «Макіїввугілля». Апелянт звертає увагу суду на те, що згідно з відомістю за рахунком 6312 за період, що перевіряється, а саме за березень, квітень 2011 року, відвантаження вугілля за договором комісії № 15-026К від 20.07.2010 року не здійснювалося. Апелянт вказує, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини державного бюджету України.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги

Представники позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню з винесенням нового рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Макіївська ОДПІ, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Макіїввугілля» з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства по взаємовідносинам з «ІОЛІД» за період березень-квітень 2011 року, встановлені порушення та складено акт № 3818/23-3/32442295 від 29.07.2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000382330 від 12.08.2011 року, яким за порушення п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2524388, 00 грн., з якої штрафна фінансова санкція на суму 1,00 гривень.

Правовою підставою прийняття спірного рішення зазначено п.п. 54.3.2 п.5.4.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Згідно висновків акта перевірки з боку ДП «Макіїввугілля» встановлено порушення: 1. ч.ч. 1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, п. 1.6 ст. 216, ст.ст. 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, правочин щодо виконання умов договорів № 243 від 25.10.2010 року № 15-026К від 20.07.2010 року укладених між ДП «Макіїввугілля» та ТОВ «ІОЛІД», є нікчемними.

2. п.п. 14.1.191 п. 14.1, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 2 524 387,00 грн., у тому числі по періодах: за березень 2011 року на суму 24 387,00 грн.; за квітень 2011 на суму 2 500 000,00 грн.

В обгрунтування висновків акта перевірки податковим органом покладено наступні обставини.

В ході перевірки встановлено, що ДП «Макіїввугілля» укладено із ТОВ «ІОЛІД» договори :

Договір поставки № 243 від 25.10.2010 року;

Договір комісії № 15-026 К від 20.07.2010 року.

На виконання умов зазначених договорів підприємством ТОВ «ІОЛІД» виписано на адресу підприємства ДП «Макіїввугілля» акт приймання передачі вугільної продукції № 23 від 22.03.2011 року на суму 146 319,36 грн. у т.ч. ПДВ 24386,56 грн. та податкові накладні на суму 15 146 319, 40 грн., з якої ПДВ 2 524 386, 54 грн.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за наступні періоди :

за березень 2011 року декларація № 9002520891 від 20.04.2011 року сума за рядком «9» - 27631419,00 грн., сума за рядком «17» 14031428,00 грн.,

додаток № 5 до декларації № 116 від 20.04.2011 сума за рядком «17» (запис № 282) 24 386,56 грн.;

за квітень 2011 року декларація № 9003625418 від 20.05.2011 сума за рядком «9» 24146419,00 грн., сума за рядком «17» 16031626,00 грн.;

додаток № 5 до декларації № 9003633170 від 20.05.2011 сума за рядком «17» (запис № 252) 2 500 000,00 грн.

Згідно договору поставки № 243 від 25.10.2010 року транспортування товару та вантажні роботи проводились за рахунок Продавця. Вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом на умовах DDP згідно з «Інкотермс» в редакції 2000 з урахуванням особливостей та за реквізитами Покупця, вказаних в додатках до договору.

До перевірки надано копію квитанції про приймання вантажу № 40456228, дата приймання вантажу до перевезення 28.02.2011 року, «відправник» ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат», «одержувач» Зміївська ТЕС ВАТ «Центренерго», «платник» ДП «Вугілля України», кількість вагонів 3, № 66011701, № 67148338, № 65810426, «вага» 199,88 тон., та посвідчення якості № 59 від 28.02.2011 року, видане підприємством ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат».

У наданих первинних документам, а саме посвідчені якості та ксерокопії квитанції про приймання вантажу підприємство ТОВ «ІОЛІД» як виробник, відправник або платник не зазначений. У залізничних квитанціях зазначено, що поставка здійснюється в рахунок договору № 03-10/І-ЕН від 01.02.2010 року ДП «Макіїввугілля» у власність ДП «Вугілля України» по договору № 03-10/І-ЕН від 01.02.2010 року. Платник ДП «Вугілля України».

Згідно відомості аналітичного обліку за рахунком 631 за березень-квітень 2011 року оплата за отриману вугільну продукцію за договором № 243 від 25.10.10 у перевіряємий період не здійснювалася.

У квітні 2011 року підприємством здійснено перерахування грошових коштів по договору комісії № 15-026К від 20.07.2010 року на загальну суму 15 000 000,00 гривень.

Сальдо розрахунків з ТОВ «ІОЛІД» на 01.05.2011 року складає 198 984,83 гривень.

Згідно відомості за рахунком 6312 за період, що перевіряється, відвантаження вугілля за договором комісії № 15-026К від 20.07.2010 року не здійснювалося.

Встановити факт відвантаження вугілля від підприємства ТОВ «ІОЛІД» на адресу ДП «Макіїввугілля» за договором комісії № 15-026К від 20.07.2010 року у перевіряємому періоді немає можливості.

Від Антрацитівської ОДПІ отримано довідку № 87/23-36621639 від 25.03.2011 року про неможливість підтвердження господарських відносин із контрагентами з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ.

Згідно зазначеної довідки, перевірку неможливо провести у зв'язку із тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, довідка про неможливість вручення направлення на перевірку та наказу від 21.03.2011 року № 16/23-36621639.

В ході організації проведення перевірки з метою забезпечення підтвердження господарських відносин, направлено запит до ГВПМ ДПІ у м. Красний Луч на встановлення місцезнаходження. Відповіді на зазначений запит не надходило.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів та інших документів встановлено наступні обставини.

Декларації за період з 01.11.2010 року по 31.01.2011 року ТОВ «ІОЛІД» не надавались. Основні засоби у ТОВ «ІОЛІД» відсутні. До декларації з податку на прибуток за 2010 рік додаток К1 не надавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» відсутні.

Відповідно до довідки за формою 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у 4 кварталі 2010 року складала 8 осіб, за основним місцем роботи - 6 осіб, за сумісництвом - 2 особи.

Враховуючи те, що у ТОВ «ІОЛІД» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначена угода має ознаки нікчемності.

ДП «Макіїввугілля» в посвідченнях якості та квитанціях про приймання вантажу ні як виробника, ні як відправника або отримувача не вказано. Тому квитанції про приймання вантажу неможливо вважати такими, що підтверджують факт поставки від ТОВ «ІОЛІД» до ДП «Макіїввугілля».

До перевірки не було надано ні видаткових накладних, ні документів, що посвідчують оприбуткування товару ДП «Макіїввугілля». Оплата за поставлене вугілля за договором № 243 від 25.10.10 року не проводилась, у квитанції про приймання вантажу Платником вказано ДП «Вугілля України».

Встановлено безпідставне віднесення ДП «Макіїввугілля» до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно нікчемного правочину з ТОВ «ІОЛІД».

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його хибним з огляду на наступне.

Спірним питанням даної справи є правомірність відображення позивачем в податковому обліку за березень - квітень 2011 року наслідків здійснення господарських операцій з придбання вугільної продукції у ТОВ «ІОЛІД».

Згідно п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) - постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України:

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст. 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Системний аналіз норм ПК України, що регулюють спірні правовідносини дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. У даній категорії спорів дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність людських ресурсів, кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Оскільки підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало встановлене порушення порядку формування податкового кредиту позивачем, колегія суддів вважає необхідним надати оцінку та розглянути в цілому обґрунтованість формування податкового кредиту на предмет їх належності, реальності та правомірності за спірний період, в якому встановлені порушення.

Виходячи із приписів чинного законодавства України, платник податків в податковому обліку має відобразити лише господарські операції, що реально відбувалися. Реальність виконання господарських операцій має встановлюватися, окрім іншого, за наслідками співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та даних податкового обліку платника податків. Зокрема, відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року та пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня 2003 року, дані, що наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження реальності операцій між позивачем та ТОВ «Іолід» суду були надані первинні документи: рахунок - фактура № 23 від 22.03.2011 року, акт приймання передачі вугільної продукції від 22.03.2011 року, розрахунки вартості вугілля, скріплені печатками та підписами уповноважених осіб позивача та ТОВ «Іолід», листи про відвантаження продукції, квитанція про приймання вантажу.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації в Україні 22.12.2010 року за № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.01.2011 року за № N 34/18772 (далі - Порядок № 984) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 5 Порядку № 984 встановлює, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 Порядку № 984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При апеляційному розгляді встановлено, що податковий орган при перевірці вимагав первинні документи і пояснення від посадових осіб щодо предмету перевірки, але пояснення і документи не були надані, що відбито в акті перевірки.

Колегія суддів відзначає, що у позивача відсутні документи, які за умовами договору повинні у нього бути в обов'язковому порядку, зокрема, довіреності на складання актів звіряння та актів прийому-передачі, залізничні накладні, документи про оплату вартості перевезення залізницею відвантаженого постачальником вугілля від шахти до збагачувальної фабрики, документи про оплату вартості залізничного тарифу. Навпаки, всупереч положенням Договору в наданих для перевірки та у судове засідання суду першої інстанції залізничних квитанціях платником зазначене ДП «Вугілля України», а у податкових накладних в розділі ІІ «Товарно-транспортні витрати» зазначено, що ці витрати позивачем не сплачувались.

Крім того, на час проведення перевірки у позивача були відсутні акти звіряння взаємних розрахунків з ТОВ «Іолід».

Співставленням кількості відвантаженого вугілля згідно залізничних квитанцій (31391,87 тон) та кількості вугілля в податкових накладних (33056,51 тон) колегією суддів встановлено невідповідність цих даних одне одному.

Також колегія суддів зазначає, що в актах прийому-передачі вугільної продукції між позивачем та ТОВ «Іолід» відсутні дані про місце, де вони складались, і в якому покупець нібито приймав товар, відсутні також дані про будь-яке оприбуткування позивачем поставленої продукції. З огляду на зміст залізничних квитанцій, в яких відправниками зазначені ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат» або ЗАТ «Янівське», вантажоодержувачами - Трипільська ТЕС, ВАТ «Центренерго», Змієвська ТЕС, Старобішевська ТЕС та ВАТ «Донецькобленерго», а платником - ДП «Вугілля України» колегія суддів приходить до висновку, що акти прийому-передачі вугілля між ТОВ «Іолід» та ДП «Макіїввугілля» складені формально з метою штучного створення документів, які свідчать про нібито виконання договору від 25 жовтня 2010 року № 243, і не відповідають дійсним обставинам поставки та транспортування вугілля.

В наданих для перевірки первинних документах ні ТОВ «Іолід», ні позивач не зазначені як виробник, відправник або одержувач вугільної продукції. Зазначені підприємства також не здійснювали жодних платежів за залізничне перевезення вугілля та не вчинювали жодних дій по такому перевезенню. Як вже зазначалось вище відправниками, одержувачами та платниками зазначені інші особи. У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що зазначені залізничні квитанції не підтверджують факт поставки вугілля від ТОВ «Іолід» до ДП «Макіїввугілля». Крім того, жодним належним документом не підтверджується і право власності ТОВ «Іолід» на нібито поставлену ним вугільну продукцію.

Позивач надав договір комісії № 15-026 К/180 від 20 липня 2010 року, який суд першої інстанції вважав належним доказом.

Колегія суддів даний договір у якості письмового доказу не може прийняти, а тим більше зарахувати його на користь відповідача, оскільки зміст вказаного договору суперечить статті 1011 Цивільного Кодексу України, за змістом якої за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно частини 3 ст. 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Як свідчить текст договору комісії № 15-026 К/180 від 20 липня 2010 року, такі умови в договорі відсутні.

Більш того, сторони даного договору діяли так, начебто вони помінялися місцями в даному договорі (а.с. 84-86 т. 1).

Фактично у позивача відсутні будь-які первинні документи, які підтверджують поставку вантажу за спірним договором, окрім податкових накладних, а також факту проведеної оплати за нібито поставлену вугільну продукцію.

За таких обставин, враховуючи відсутність документального підтвердження здійснення поставки вугільної продукції саме від ТОВ «Іолід» до ДП «Макіїввугілля», колегія суддів вважає, що вказане свідчить про відсутність фактичного постачання товарів.

Колегія суддів у сукупності з іншими вищезазначеними обставинами вважає, що відповідачем доведено відсутність реального виконання договору поставки вугілля від 25 жовтня 2010 року № 243, у зв'язку з чим позивач не мав права нараховувати податковий кредит за вказаним договором.

При цьому доводи позивача про його посередницьку діяльність в даному випадку судом до уваги не приймаються, оскільки вони суперечать умовам договору поставки від 25 жовтня 2010 року № 243, в якому не зазначається, що ДП «Макіїввугілля» здійснює посередницькі послуги в цій поставці, а навпаки в договорі зазначено, що саме позивач є покупцем і саме до нього переходить право власності на вугільну продукцію після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля - п. 2.4 Договору. Разом з тим, незважаючи на наявність актів приймання-передачі вугілля, оприбуткування останнього позивачем не відбулось, що також підтверджує факт відсутності поставки вугілля від ТОВ «Іолід» до ДП «Макіїввугілля».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції при постановленні судового рішення не здійснив аналізу первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а зробив висновки на припущеннях, тому доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу і є цілком слушними.

Колегія суддів, проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, із співставленням матеріалів справи, дійшла висновку про те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИэЛА :

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби у справі № 2а/0570/22406/2011 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а/0570/22406/2011 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000382330 від 12.08.2011 року - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 4 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.