Ухвала суду № 23938250, 20.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2012 року справа №2а/1270/471/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

секретар судового засідання Газарян А.В.,

за участю представника позивача Степаненко Т.О.,

представника відповідача Басакіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по адміністративній справі №2а-1270/471/2012 за позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення з державного бюджету суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2011 року в розмірі 13 285 497,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що подав податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 13285497,00 грн. Відповідач провів документальну перевірку, за результатами якої фактично підтверджено бюджетне відшкодування. Проте, податковий орган, в порушення вимог ст.200 ПК України не виконав свій обов'язок з передачі висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, казначейству.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року позовні вимоги ПАТ "Луганськтепловоз" задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо ненадання ГУ ДКС України в Луганській області висновку із зазначенням заявленої ПАТ «Лугансктепловоз» суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 13285497,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Лугансктепловоз» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 13285 497,00 грн.

Від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську надійшла апеляційна скарга, в якій відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовує доводи апеляційної скарги порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: суд не врахував, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання на суму 177039 грн. Судом першої інстанції не було досліджено наявність порушень з боку контрагентів позивача при сплаті своїх податкових зобов'язань.

Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що постанова суду першої інстанції винесена з порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: відповідно до п.200.15 ст.200 ПК України органи казначейства повинні відшкодовувати ПДВ виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Луганськтепловоз» зареєстроване в якості субєкта господарської діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради від 27.04.2011 за № 13821050012002275 (т.1.а.с.7-10), зареєстроване платником податку на додану вартість в Спеціалізованій ДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську (т.1.а.с.11).

Позивач у встановленому порядку подав податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість згідно форми декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 за квітень 2011 року в сумі 13285 497,00 грн. з розрахунками, відповідними додатками та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (т.1.а.с.12-25, 39-43).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування зазначений в додатках.

Додаток № 2 - Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), у якому розшифровується від'ємне значення, що виникло у розрізі періодів його виникнення, відстежується його фактично сплачена у попередньому періоді частина та виводиться показник рядку 24 декларації ("мінус", що переходить на наступний період).

Додаток № 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)», в якому зазначене формування суми бюджетного відшкодування, значення якої переходить до рядка 23 декларації.

На підставі наказу податкового органу №421 від 02.09.2011 року, прийнятого відповідно до п. 78.1.8 ст. 78 ПК України, уповноваженими особами податкової служби проведена документальна невиїзна перевірка правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування.

За наслідками перевірки складено довідку № 464/08-3/05763797 від 27.09.2011 р. (далі - довідка № 464) (т.1.а.с.45-70), якою зазначено, що перевіркою підтверджено відображене позивачем в декларації з урахуванням уточнюючих розрахунків за квітень 2011 року бюджетне відшкодування 13285497 грн., від'ємне значення за квітень 2011 року в сумі 14297819 грн.

Перевіркою не підтверджено відображене ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за квітень 2011 року бюджетне відшкодування у розмірі 177 039 грн. по причині не отримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання, у тому числі: ТОВ «Іннгаз» на суму 775 256 грн., ТОВ «ВКФ «Вікор» - 15015,15 грн., ТОВ «Магістраль ХХІ» - 3 767 грн., ТОВ «Діоніс-2007» - 2 865 184,38 грн.

Відповіді на запити по підприємствам ТОВ «Іннгаз» не отримані.

На запит щодо зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Вікор» від 12.08.2011 р. № 13987/7/08-3111 отримано акт від 22.08.2011 № 413/23-253/20471635 про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з прийняттям рішення про припинення господарської діяльності, розпочато ліквідаційну процедуру; на запит щодо зустрічної звірки ТОВ «Магістраль ХХІ» від 16.08.2011 р. № 14124/7/08-3111 отримано акт від 26.08.2011 № 290/23-1011/32301770 про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з неможливістю встановлення місцезнаходження підприємства; на запит щодо зустрічної звірки ТОВ «Діоніс-2007» від 12.08.2011 р. № 13984/7/08-3111 отримано лист від 21.09.2011 № 5155/23-722 про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з вилученням оригіналів документів за 2009-2010 роки з метою долучення до кримінальної справи.

14 грудня 2011 року податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за наслідками якої складено довідку №524/08-3/05763797 фактично з тотожними висновками (т.1.а.с 79-85, далі - довідка № 524).

Як зазначено у розділі 2 Довідках № 464/08-3/05763797 та №524/08-3/05763797 під час перевірок документи надано позивачем у повному обсязі, суцільним порядком перевірені декларації та уточнюючи розрахунки до декларацій з ПДВ з додатками, всі податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, договори в сфері ЗЕД та вантажно-митні декларації на експорт та імпорт продукції за цей період; вибірковим порядком перевірені інші документи (виписки з банківських рахунків, касові та банківські документи, платіжні документи, зворотно-сальдові відомості, головні книги, акти виконаних робіт, товарно-транспортні документи, накладні на оприбуткування, рахунки - фактури).

Податковим органом не заперечується відсутність зауважень щодо первинних документів позивача в підтвердження реальності господарських операцій. В акті також зазначено, що позивач платіжними дорученнями сплатив постачальникам за товар із зазначенням у складі вартості товарів (послуг) сум ПДВ.

Подані позивачем 3 жовтня 2011 року уточнюючі декларації, не торкнулися суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 200 Податкового Кодексу України (ПК України) - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7. ст. 200 ПК України - платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (що Позивачем і було зроблено). При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12. ст. 200 ПК України - орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після тримання висновку органу державної податкової служби.

Проте, всупереч вищезазначеним нормам податкового законодавства податковим органом не направлено висновок до органу казначейства, кошти на рахунок позивача не надходили.

Згідно п. 200.14 ст. 200 ПК України - якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує-її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Тобто, податковий орган, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, а саме за наслідками перевірки, або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що діюче податкове законодавство не пов»язує право господарюючого суб'єкта - платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ з проведенням або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту в частині зобов'язання податкового органу у п'ятиденний строк подати органу казначейства висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за квітень 2011 року в сумі 13 285 497,00 грн. є належним способом захисту.

Судова колегія не приймає доводи податкового органу про неотримання матеріалів зустрічних перевірок, оскільки проведення податковим органом такої перевірки не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Стосовно посилань податкового органу щодо непідтвердження бюджетного відшкодування ПДВ по ланцюгам 177 039 грн. з причин неотримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання, у тому числі: ТОВ «Іннгаз» на суму 775 256 грн., ТОВ «ВКФ «Вікор» - 15015,15 грн., ТОВ «Магістраль ХХІ» - 3 767 грн., ТОВ «Діоніс-2007» - 2 865 184,38 грн.

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Іннгаз», ТОВ «ВКФ «Вікор», ТОВ «ВКФ «Магістраль ХХІ», ТОВ «Діоніс-2007» позивач надав первинні бухгалтерські документи, які підписані уповноваженими особами, досліджувалися під час проведення перевірок позивача.

Також судова колегія зазначає, що податковим органом не заперечуються надані позивачем первинні бухгалтерські документи: податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-здачі виконаних послуг, банківські виписки по особовому рахунку позивача та платіжні доручення, на підтвердження фактичної сплати позивачем як отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, та це не є підставою для відмови позивачу в праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість внаслідок порушення податкової дисципліни з боку контрагентів платника податку.

Згідно з Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по адміністративній справі №2а-1270/471/2012- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року по адміністративній справі №2а-1270/471/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена та підписана колегією суддів 25 квітня 2012 року.

Головуючий І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

М.В. Бишов