Постанова № 23927381, 02.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2012 року 16:20 № 2а-18000/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДЕКО»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства «ДЕКО»(надалі -позивач, Товариство) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2011 року № 0000762302.

Ухвалою суду від 07 грудня 2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач помилково дійшов висновку про невірність визначення Товариством податкових зобов'язань та податкового кредиту у перевіряємий період, про що свідчить численна кількість первинних документів податкового та бухгалтерського обліків.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що під час перевірки позивача за допомогою системи «АІС співставлення ПЗ та ПК»було виявлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що стало підставою для прийняття спірного рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «ДЕКО»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 9 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 09 листопада 2011 року № 6808/23-222-25195772.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 69 342,00 грн., в тому числі: серпень 2008 року на суму 1 674,00 грн., за вересень 2008 року на суму 7 878,00 грн., за червень 2010 року на суму 3 742,00 грн., за липень 2009 року на суму 4 806,00 грн., за березень 2010 року на суму 1 815,00 грн., за травень 2010 року на суму 1 019,00 грн., за липень 2010 року на суму 1 384,00 грн., за вересень 2010 року на суму 24 350,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 16 674,00 грн., за листопад 2010 року на суму 6 000,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2011 року № 0000762302, яким визначено позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 86 678,00 грн., в тому числі 69 342,00 основного платежу та 17 336,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На думку податкового органу, яка ґрунтується на підставі даних бази «АІС співставлення ПЗ та ПК», ПрАТ «ДЕКО»занизив податкове зобов'язання з ПДВ, яке виникло за результатами діяльності з ПП «Оланд» у серпні 2008 року на суму 1 674,00 грн.

З такою думкою не можна погодитись у зв'язку із наступним.

Як встановлено судом, з Приватним підприємством «Оланд»Рівненською філією позивача було укладено договір купівлі-продажу лакофарбової товару № КО-0009 від 1 березня 2008 року, відповідно до умов якого здійснювався продаж лакофарбового товару. Дані щодо дат отримання грошових коштів та дат відвантаження товару згідно умов даного договору наведено в таблицях "Взаєморозрахунки згідно договору № КО-0009 за період 2008 рік " та "Зведені данні щодо податкових зобов'язань".

Вказані дані свідчать про те, що Позивач у серпні 2008 року не отримував грошових коштів від ПП "Оланд" та не здійснював відвантаження товару даному підприємству, і відповідно, податкове зобов'язання у сумі 1 674,00 грн. у серпні 2008 року у позивача по взаємовідносинам з ПП «Оланд»не виникало.

Також відповідач вказує, що при відпрацюванні податкової декларації з ПДВ за травень 2009 року та додатка 5 до декларації ТОВ «ЗКО Теплообменник»встановлено розбіжності між податковим кредитом вказаного підприємства та податковим зобов'язання позивача на суму 2 363,00 грн.

Такі розбіжності відповідач розцінює як порушення позивачем підпункту 7.3.1 п. 7.3, ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

З наведеним суд не погоджується з наступних причин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗКО Теплообменник»та Дніпропетровською філією позивача укладено договір купівлі - продажу лакофарбового товару № Б1Ч-042 від 27 квітня 2009 року, відповідно до умов якого здійснювався продаж лакофарбового товару. Дані щодо дат отримання грошових коштів та дат відвантаження товару згідно умов даного договору наведено в таблицях «Взаєморозрахунки згідно договору № Б1Ч-042 за період 2009 рік»та «Зведені данні щодо податкових зобов'язань».

Відповідно до вказаних даних в травні 2009 року позивачем 15 травня 2009 року було отримано грошові кошти в сумі 14 179,20 грн. за товар згідно умов вищевказаного Договору та виникло податкове зобов'язання в розмірі 2 363,20 грн., на підставі чого і відповідно Дніпропетровською філією Позивача була виписана податкова накладна № 243/5ДФ від 15 травня 2009 року.

Таким чином, сума податкового зобов'язання Позивача у травні 2009 року по взаємовідносинах з ТОВ «ЗКО Теплообменник»становила 2 363,20 грн., що було відображено у даних бухгалтерського та податкового обліку підприємства за вказаний період.

Також відповідач вказує, що при відпрацюванні податкової декларації з ПДВ за червень 2009 року та додатка 5 до декларації СПД ОСОБА_1 встановлено розбіжності між податковим кредитом вказаного підприємця та податковим зобов'язання позивача на суму 1 379,00 грн., що на думку відповідача, є порушенням податкового законодавства.

Вказане заперечується наступними обставинами.

Між СПД ОСОБА_1 та Черкаською філією позивача укладено договір купівлі - продажу лакофарбового товару № СК-00006 від 04 березня 2009 року, відповідно до умов якого здійснювався продаж лакофарбового товару. Також СПД ОСОБА_1 здійснювалась купівля лакофарбового товару через роздрібну мережу магазину Черкаської філії позивача з застосуванням РРО та відповідно з видачею касового чеку. Дані щодо дат отримання грошових коштів та дат відвантаження товару згідно умов даного договору наведено в таблицях «Взаєморозрахунки згідно договору № СК-00006 за період 2009 рік»та «Зведені данні щодо податкових зобов'язань».

Оскільки даний контрагент є суб'єктом підприємницької діяльності ним обрано звітний період по ПДВ -квартал.

У другому кварталі 2009 року ним було придбано в магазині Черкаської філії позивача за застосування РРО товару на суму 10 488,60 грн. в тому числі ПДВ 1 748,10 грн. та отримано від позивача податкові накладні на вказану суму. Зокрема в червні СПД ОСОБА_1 було здійснено купівлю через роздрібну мережу магазину Черкаської філії Позивача з застосуванням РРО на загальну суму 1 106,40 грн., в тому числі ПДВ 184,40 грн.

В декларації за 2 квартал 2009 року СПД Гурін не було відображено наступні податкової накладні Позивача: № 173 від 24 квітня 2009 року № 235 від 09 червня 2009 року та № 253 від 24 червня 2009 року, що загалом складають 1 107,60 грн. в тому числі 184,50 грн. Тому сума задекларована даним контрагентом за 2 квартал 2009 становить 1 563,50 грн., що відображено в базі АІС. Вказане підтверджується листом СПД Гурін від 12 листопада 2011 року та реєстром документів за 2 квартал 2009 року.

Таким чином, сума податкового зобов 'язання Позивача у червні 2009 року по взаємовідносинах з СПД ОСОБА_1 становила 184,40 грн., що було відображено у даних бухгалтерського та податкового обліку Позивача.

Крім того, податковий орган вважає, що відображена в базі АІС розбіжність у липні 2009 року на суму 1 306,00 грн. між податковим кредитом ПП «Професіонал»та податковим зобов'язанням ПрАТ «ДЕКО»є підставою для визначення такого зобов'язання останньому.

Суд не вважає таку позицію обґрунтованою, а тому зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивачем у 2009 році не укладався договір щодо продажу лакофарбового товару з Приватним підприємством «Професіонал»і відповідно не отримувалось безготівкових грошових коштів від ПП «Професіонал»та не здійснювалось відвантаження товару даному підприємству. Відповідні дані наведено в таблицях «Взаєморозрахунки з ПП Професіонал за період 2009 рік»та «Зведені данні щодо податкових зобов'язань».

Оскільки вказаний контрагент не звертався до позивача для виписки податкових накладних щодо придбання товару з застосуванням РРО і такі накладні позивачем не виписувались, відповідно підстави для виникнення податкового зобов'язання у сумі 1 306,00 грн. у липні 2009 року у позивача по взаємовідносинах з ПП «Професіонал»відсутні.

Також під час перевірки відповідачем встановлено розбіжності задекларованих у травні 2010 року сум податкового кредиту ПП «Дінікс компані» та податкового зобов'язання Товариства в розмірі 1 069,00 грн. Вказана сума була відображена в спірному рішенні податкового органу, що на думку суду не є правомірним.

Так, судом встановлено, що позивачем 2010 році не укладався договір щодо продажу лакофарбового товару з ПП «Дінікс компані». 11 лютого 2010 року вказаний контрагент погасив суму заборгованості згідно наказу Господарського суду Донецької області по справі 28/324 від 26 січня 2010 року в сумі 1 207,80 грн. та 26 травня 2010 року позивачем було отримано грошові кошти в якості попередньої оплати та відвантажено товар на суму 300 грн., в тому числі ПДВ - 50 грн. Відповідні дані наведено в таблицях «Взаєморозрахунки з ПП «Дінікс»за період 2010 рік»та «Зведені данні щодо податкових зобов'язань».

Відповідно у позивача виникло податкове зобов'язання в розмірі 50 грн., на підставі чого було виписано відповідну податкову накладну.

Таким чином, сума податкового зобов'язання позивача у травні 2010 року по взаємовідносинах з ПП «Дінікс-компані»становила 50 грн., що було відображено у даних бухгалтерського та податкового обліку Товариства.

Підставами для донарахування податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам позивача з ПАТ «Західенерго» на суму 1 815,00 грн. за лютий 2010 року стали також розбіжності між таким зобов'язанням першого та податкового кредиту останнього.

Як встановлено судом, позивачем 2010 році не укладався договір щодо продажу лакофарбового товару з Публічним акціонерним товариство «Західенерго» і відповідно не отримувалось безготівкових грошових коштів від даного контрагента та не здійснювалось відвантаження товару даному підприємству. Відповідні дані наведено в таблицях «Взаєморозрахунки з ПАТ «Західенерго»за період 2010 рік»та «Зведені данні щодо податкових зобов'язань».

Також суд вважає безпідставними доводи податкового органу щодо заниження податкових зобов'язань позивача, що виникли в зв'язку з діяльністю з ТОВ «Будівельна компанія «Геос», ТОВ «Інжиніринг системс»та ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ», так як такі доводи не підтверджені належними доказами та спростовуються наступними обставинами.

Судом встановлено, що позивачем 2010 році не укладався договір щодо продажу лакофарбового товару з ТОВ «Будівельна компанія «Геос». Вказаний контрагент 12 липня 2010 року вніс грошові кошти в сумі 8 303, 88 грн. на рахунок позивача в якості попередньої оплати.

Відповідно, у Позивача виникло податкове зобов'язання в розмірі 1 383,98 грн., на підставі чого і були виписані відповідні податкові накладні № 314 та № 317 від 12 липня 2010 року та здійснено відвантаження товару 13 липня 2010 року та 16 липня 2010 року. Відповідні дані наведено в таблицях «Взаєморозрахунки з ТОВ «Будівельна компанія «Геос»за період 2010 та «Зведені данні щодо податкових зобов'язань».

Також в матеріалах справи наявний лист вказаного контрагента щодо реєстру документів та податкових накладних, де зокрема вказані податкові накладні № 314 та № 317 від 12.07.2010.

Таким чином, сума податкового зобов'язання позивача у липні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Геос»становила 1 383,98 грн. (а не 2 767,96 грн., як це вважає відповідач), що й було відображено у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Як встановлено судом, позивач не мав жодних відносин з ТОВ «Інжиніринг системс» не тільки протягом періоду, що перевірявся, а й протягом всього періоду діяльності позивача. Тому, за відсутності господарських операцій з ТОВ «Інжиніринг системс», позивач не мав підстав для декларування податкових зобов'язань в вересні 2010 року.

Доказів протилежного податковим органом надано не було, а тому доводи щодо заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 24 350,00 грн. за вересень 2010 року є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша технологічна компанія СТГ»було укладено Договір купівлі - продажу лакофарбового товару № СО-0011 від 15 листопада 2010 року, відповідно до умов якого здійснювався продаж лакофарбового товару. Дані щодо дат отримання грошових коштів та дат відвантаження товару згідно умов даного договору наведено в таблицях «Взаєморозрахунки згідно договору № СО-0011 за період 2010 рік»та «Зведені данні щодо податкових зобов'язань».

Відповідно до вказаних даних 16 листопада 2010 року позивачем було отримано передоплату за товар від ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ»на загальну суму 104 000 грн., в тому числі ПДВ 17 333,33 грн.

Відповідно у Позивача виникло податкове зобов'язання в розмірі 17 333,33 грн., на підставі чого і була виписана податкова накладна № 232 від 16 листопада 2010 року.

Таким чином, сума податкового зобов'язання Позивача у листопаді 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ»становила 17 333,33 грн. (а не 23 333 грн. як вважає відповідач), що було відображено у даних бухгалтерського та податкового обліку позивача.

На запит щодо відображення ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ»податкового кредиту у сумі 23 333,33 грн., даним контрагентом було повідомлено, що ним було внесено відповідні корегування щодо декларування ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ»сум податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 6 000,00 гривень.

Таким чином з урахуванням даних корегувань вказаного контрагента дані по декларуванню є однаковими.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу, що згідно п. 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Беручи до уваги досліджені докази, норми та обставини суд прийшов до висновку, що позивач в кожному податковому періоді при наявності першої події здійснював виписку податкових накладних, які надавав контрагенту та, та виключно на їх підставі нараховував податкові зобов'язання, що підтверджується наданими документами.

Таким чином дії Позивача не містять порушення вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Щодо податкового кредиту позивача, відповідачем вказано на виявлення його завищення у вересні 2008 року на суму 7 877,50 грн. по операціям з ЗАТ «Київфундаментбуд», у липні 2009 року на суму 3 500,00 грн. по операціям з Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та у жовтні 2009 року на суму 16 674,00 грн. по операціях з ПП «Матадор Плюс».

Висновки про завищення податкового кредиту сформувались на підставі даних бази АІС, де були відображені розбіжності такого кредиту позивача із зобов'язаннями згаданих підприємств.

Суми розбіжностей були включені в нараховане спірним рішенням податкове зобов'язання.

Суд не погоджується з такими діями відповідача та звертає увагу на наступне.

8 вересня 2008 року позивачем було укладено Договір підряду № 62-08 з ЗАТ «Київфундаментбуд» по заглибленню паль на об'єкті будівництва, згідно умов якого Товариством було внесено попередню оплату в сумі 47 265,00 грн. та отримано податкову накладну № 231 від 12 вересня 2008 року на вказану суму, в тому числі ПДВ 7 877,50 грн. На підставі чого у Позивача в вересні 2008 року виникло право нарахування податкового кредиту в сумі 7 877,50 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Також варто звернути увагу, що факт укладення даного договору, отримання грошових коштів у вказаному розмірі ЗАТ «Київфундаментбуд»встановлено Господарським судом м. Києва в рішенні від 25 січня 2012 року по справі № 19/266.

При розгляді адміністративної справи № 13/572 Окружним адміністративним судом м. Києва було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено КП «Київський науково-дослідний інститут судових експертиз».

09 липня 2009 року позивачем було здійснено оплату її проведення в сумі 21 000,00 грн. та отримано від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз податкову накладну № 38822 від 09 липня 2009 року на вказану суму в тому числі ПДВ 3 500,00 грн. Відповідно в липні 2009 року у позивача виникло право нарахування податкового кредиту в сумі 3 500,00 грн.

Окремо слід зазначити, що ухвалою від 05 лютого 2010 року по справі № 13/572 встановлено факт проведення даної експертизи та долучення її висновку № 4080/11454/11455 до матеріалів справи.

1 квітня 2009 року позивачем було укладено Договір будівельного підряду № 16/08 з Додатками №1,2,3,4 з ПП «Матадор Плюс» щодо проведення ремонтних робіт. Після підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт згідно умов даного договору 21 жовтня 2009 року Позивачем було здійснено оплату в сумі 100 044,00 грн. та отримано від ПП «Матадор плюс»податкову накладну.

Відповідно у Позивача в жовтні 2009 року виникло право нарахування податкового кредиту в сумі 16 674,00 грн.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами позивача з контрагентами, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168, правильність оформлення яких відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась.

Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" та " передумов для формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 25 листопада 2011 року № 0000762302.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 11 квітня 2012 року