Постанова № 23926897, 29.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2012 року № 2а-2910/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді О.М.Чудак,

за участю секретаря судового засідання І.В.Старець,

представника позивача ОСОБА_1,

у відсутність представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва до Закритого акціонерного товариства «Перспектива» про стягнення заборгованості,

встановив:

29 лютого 2012 року Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва (ДПІ у Святошинському районі) звернулася в суд з позовом до Закритого акціонерного товариства «Перспектива» (ЗАТ «Перспектива», Товариство) про стягнення боргу з податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб в сумі 36983 грн 12 коп.

Зазначили, що податкова заборгованість у ЗАТ «Перспектива»сформована на підставі самостійно поданих ними податкових декларацій та прийнятого податковим органом податкового повідомлення - рішення, яке ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржене, та є узгодженим.

Посилаючись на те, що податкова заборгованість в добровільному порядку не сплачена, податкові вимоги не оскаржені і не виконані, а також те, що для належного виконання обов'язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - ДПІ у Святошинському районі просила стягнути з відповідача 36983 грн 12 коп. в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 03 березня 2012 закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судові засідання 15 березня 2012 року та 29 березня 2012 року представники відповідача не з'являлися. Так, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 07 березня 2012 року, 19 березня 2012 року повернулися до суду з позначкою, що за зазначеною адресою Товариство не знаходиться. При цьому, поштові відправлення здійснювались за адресою, вказаною ДПІ у Святошинському районі у позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а саме, вул. Пшенична 16а, м. Київ, 03148.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 КАС України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення ЗАТ «Перспектива»належним чином про час і місце розгляду справи з участю їх повноважного представника та надав можливість реалізувати ними право на судовий захист.

Крім того, відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка уповноваженого представника відповідача без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у зв'язку з чим судом ухвалено розглянути справу за відсутності відповідача відповідно до наявних в справі матеріалів.

Представник ДПІ Святошинському районі -головний державний податковий інспектор відділу супроводження актуальних та резонансних справ юридичного управління ОСОБА_1 (довіреність від 06.03.2012 №27/10-021) заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу докази.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив надані у справу матеріали, оцінив наявні докази в їх сукупності та надав їм юридичну оцінку.

Так, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ЗАТ «Перспектива» зареєстроване Святошинською районною державною адміністрацією міста Києва 03 липня 1997 року. Також, відповідач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі та є платником податків.

15 лютого 2010 року ДПІ у Святошинському районі з метою встановлення дотримання ЗАТ «Перспектива»вимог податкового законодавства в частині подання платіжних доручень до установ банку проведено перевірку в результаті якої, встановлено порушення ними положення підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ, що у свою чергу підтверджується складеним актом перевірки №113/15-310. На підставі даного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення -рішення №0001391504/0 від 15 лютого 2010 року на суму 349 грн 95 коп., яке отримане відповідачем 02 березня 2010 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

До загальної суми заборгованості також відносяться і самостійно подані податкові декларації з податку на додану вартість та податкового розрахунку земельного податку, а саме:

- податковий розрахунок земельного податку від 15 січня 2009 року № 486, в якому Товариство самостійно визначило суму місячного податкового зобов'язання за період з березня по грудень 2009 року в розмірі 1568 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 17 березня 2009 року №27242 на суму 8359 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 16 квітня 2009 року №70154 на суму 11549 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 18 травня 2009 року №161840 на суму 5375 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 22 червня 2009 року №125668 на суму 1903 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 17 липня 2009 року №163573 на суму 370 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 20 серпня 2009 року №200642 на суму 286 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 21 вересня 2009 року №216412 на суму 420 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 20 жовтня 2009 року №257774 на суму 510 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 20 листопада 2009 року №292665 на суму 566 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 19 лютого 2010 року №15414 на суму 97 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 19 березня 2010 року №29016 на суму 62грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 20 квітня 2010 року №69697 на суму 67 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 20 травня 2010 року №100986 на суму 79 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 17 червня 2010 року №111645 на суму 71 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 15 липня 2010 року №150087 на суму 105 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 16 серпня 2010 року №188983 на суму 8 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 22 листопада 2010 року №282570 на суму 195 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 20 грудня 2010 року №298315 на суму 91 грн;

- податкова декларація з податку на додану вартість від 21 лютого 2011 року №17879 на суму 63 грн.

Відтак, з урахуванням переплати загальна сума податкової заборгованості з податку на додану вартість та земельного податку становить 36983 грн 12 коп.

Відповідно до абзацу «а»підпункту 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачем виставлено відповідачу першу податкову вимогу №1/584 від 07 квітня 2009 року, а відповідно до абзацу «б»підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 вказаного Закону виставлено другу податкову вимогу №2/572 від 25 лютого 2010 року. Дані вимоги відповідачу не вручені про, що податковим складено акти та розміщено їх на дошці податкових оголошень.

Не оскаржуючи вказане вище податкове повідомлення -рішення, податкові вимоги, Товариство їх в повній мірі не виконало, що свідчать про наявність боргу та фактично його визнання. За таких обставин ДПІ у Святошинському районі звернулась в суд.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних відносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до частини першої статті 14 цього Закону до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, включено податок на додану вартість.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до статті 20 Закону України «Про систему оподаткування»контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.

Визначенням, даним у пункті 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законом.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В свою чергу податковий борг - це податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п.1.2 ст.1 Закон №2181).

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення податкового законодавства податковим органом накладаються на платника податків штрафні санкції.

Так, згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, якщо контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними в абзаці «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така доплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Що стосується земельного податку, то відповідно до положення статті 2 Закону України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року №2535-ХІІ (Закон №2535) (також чинного на момент виникнення спірних відносин) використання землі в Україні є платним.

Так, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ч. 1 ст. 17 Закону №2535).

Що стосується чинного на час звернення ДПІ у Святошинському районі до суду законодавства, то слід зазначити, що стаття 67 Конституції України передбачає обов'язок платників податків в повній мірі та у встановлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (ПК України), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, а відповідно до підпункту 20.1.28 цього ж пункту та статті, - застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції та стягувати до бюджетів й державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В іншому випадку, відповідно до пунктів 56.2, 56.3, 53.15 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Вище вказане податкове повідомлення - рішення та вимоги ДПІ у Святошинському районі направлені ЗАТ «Перспектива», яким у свою чергу отримані про, що свідчать рекомендовані поштові відправлення та акти про розміщення на дошці оголошень.

В передбачений законодавством строк рішення та вимоги Товариством не оскаржені, а відтак є узгодженими та такими, що підлягають виконанню.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статі 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

При цьому, варто зазначити, що в межах даного позову правомірність прийнятого рішення, суд не оцінює, оскільки це б свідчило про вихід за межі заявлених податковою інспекцією вимог, а обмежується лише вимогою про стягнення.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги ДПІ у Святошинському районі є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, оскільки сформовані на підставі самостійно поданих відповідачем податкових декларацій та розрахунку, прийнятого ДПІ у Святошинському районі податкового повідомлення - рішення та виставлених вимог, які ЗАТ «Перспектива»в установленому порядку не оскарженні та є узгодженими, на час вирішення справи докази про сплату відповідачем заборгованості відсутні, суд доходить висновку про наявність підставі для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Перспектива»борг з податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб в загальній сумі 36983 грн 12 коп., на:

- податку на додану вартість -21069 грн 42 коп. - р/р 31110029700009 в УДК у м. Києва, код платежу 14010100, код ЗКПО 26077945, МФО 820019;

- земельного податку з юридичних осіб -15913 грн 70 коп. - р/р 33218811700009 в ГУДКУ у м. Києва, код платежу 13050100 код ЗКПО 26077945, МФО 820019.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М.Чудак