Постанова № 23926894, 27.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

27 березня 2012 року 16:11 год. № 2а-16824/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників: позивача - Лещенка Р.М., відповідача - Бойка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Негін" (далі - ТОВ "Негін") до Державної податко вої інспек ції у Соло м'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання проти правним і скасування податкового повідом лення-рішення від 31.10.2011р. №0004582311,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Негін" просить визнати протиправним і скасувати подат кове пові дом лення-рішення ДПІ від 31.10.2011р. №0004582311, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ) на 85016 грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов, представник відпо відача позов не визнав.

Позов обґрунтований неправомірністю прийнятого рішення з огляду на помилковість висновків перевірки та правомірність включення до складу податкового кредиту сплаченого у складі вартості придбаного у ТОВ "Компанія "Савдо" товару ПДВ, наявністю необхідних належно оформлених підтверджуючих документів і відсутністю пору шень Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97).

Відповідач заперечує проти позову, з підстав нікчемності право чину між позивачем і ТОВ "Компанія "Савдо" з огляду на наявність ознак фіктивності даного товарис тва, відсутності мети на створення реальних пра вових наслідків, невідпо відності правочину інтересам держави і суспільства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на неправомірність податкового повідомлення-рішення. При цьому суд виходить з такого.

ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011р. №0004582311, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК позивачу збільшено грошове зобов'я зання з ПДВ на 85016 грн. (у т.ч.: 68013 грн. - основний платіж, 17003 грн. - штраф).

Підставою для прийняття даного рішення було встановлене в ході документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Негін" і зафік соване в акті від 14.10.2011р. №10958/23-11/35415793 по рушення пози вачем пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, яке полягало в неправомірному включенні ПДВ у сумі 68013 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010р. за договором купівлі-продажу між позивачем та ТОВ "Компанія "Савдо" від 01.11.2010р. №01/11, який укладений без наміру настання реальних правових наслідків і відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 228 ЦК та ст. 207 ГК порушує публічний порядок (моральні засади), тому є нікчемним.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються порядку формування податкового кредиту, який був врегульо ваний Законом №168/97.

Згідно з п. 1.7 Закону №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна вида ється платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Як беззаперечно встановлено судом, позивачем вклю чено до податкового кредиту дек ларації з ПДВ за листопад 2010р. суму податку в розмірі 68013 грн., нарахованого (сплачено го) на користь ТОВ "Компанія "Сав до" у зв'язку з придбанням продовольчих товарів згідно з договором купівлі-продажу від 01.11.2010р. №01/11 (далі -Договір).

На виконання умов Договору Продавцем виписано, а позивачем прийнято до оплати рахунки-фактури на товар (фісташки, родзинки): від 05.11.2010р. на суму 117330 грн. (ПДВ - 19555 грн.), від 11.11.2010р. на суму 10338 грн. (ПДВ -1723 грн.), від 15.11.2011р. на суму 156960 грн. (ПДВ -26160 грн.), від 17.11.2010р. на суму 18140 грн. (ПДВ - 3023,33 грн.), від 18.11.2010р. на суму 79330 грн. (ПДВ -13221,67 грн.), від 22.11.2010р. на суму 26460 грн. (ПДВ -4410 грн.). Одержання товару оформлено видатковими накладними: від 05.11.2010р., від 11.11.2010р., від 15.11.2011р., від 17.11.2010р., від 18.11.2010р., від 22.11.2010р.

Продавцем виписано на користь позивача податкові накладні, які згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 засвідчують факт придбання позива чем товарів: від 04.11.2011р. №110401 на суму 80000 грн. (13333,33 грн.), №110402 на суму 80000 грн. (13333,34 грн.) та №110403 на суму 80000 грн. (13333,33 грн.), від 08.11.2010р. №110801 на суму 49055 грн. (8175,83 грн.), від 09.11.2011р. №110901 на суму 29020 грн. (ПДВ -4836,67 грн.), від 24.11.2010р. №112401 на суму 45000 грн. (ПДВ -7500 грн.) та №112402 на суму 45000 грн. (ПДВ -7500 грн.), від 07.12.2010р. №120701 на суму 483 грн. (ПДВ -80,50 грн.).

Оплата за придбаний у листопаді 2010р. товар включно з ПДВ про ведена на користь ТОВ "Компанія "Савдо", що встановлено в ході перевірки і підтвер джується наявними у справі банківсь кими виписками. Станом на 30.11.2010р. за позивачем рахувалася кредиторська заборгованість у сумі 483 грн. пов'я зано з тим, що податкова накладна від 07.12.2010р. №120701 на суму 483 грн. (ПДВ -80,50 грн.) виписана в наступному звітному податковому періоді, сума ПДВ по якій до податкового кредиту за листопад 2010р. не включалася.

Зазначені первинні документи, які були предметом дослідження в ході перевірки, скла дені сторонами договору відповідно до його умов і містять номенклатуру (асор тимент), ціну, кількість і загальну вартість товару, скріплені печатками юридичних осіб та підписами їх посадових осіб, і документально підтвер джують здійс нення господарських операцій між позива чем і ТОВ "Компанія "Савдо".

На час проведення господарських операцій ТОВ "Компанія "Савдо" мало відповідну госпо дарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку було зареєстрованим суб'єктом господарювання юридичною особою, платником ПДВ -свідоцтво №100152908.

Придбання товару здійснювалося для подальшого його продажу з метою отримання прибутку, тобто з метою його подальшого використання в оподатко вуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, що підтверджується наданими позивачем догово рами поставки з Приватним підприємством "Анастасія" від 16.06.2010р. №16/06, з ТОВ "ЗахідТМ" від 18.05.2009р. №18/05, з ТОВ "Астрея-7" від 22.12.2009р. №22/12, з ТОВ "Фірма "Грона" від 22.11.2011р. №22/11, виписаними в листопаді 2010р. на виконання вказаних договорів рахунками-фактурами, оформленими видатковими накладними на товар, виписа ними позивачем податковими накладними, а також виписками по рахунку за листопад і грудень 2010р. про надходження коштів в оплату за поставлений позивачем товар.

Надані позивачем письмові документи є належними, допус тимими, прямими і достат німи доказами в справі, що підтверджують його господарсько-договірні відносини з ТОВ "Компанія "Сав до", засвідчують факт придбання позивачем товарів і сплати ПДВ та вказують на наявність підстав для включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту листопад 2010р.

Належних доказів і аргументованих доводів, які б вказували на недійс ність чи фаль ши вість оформлених первинних документів, відповідачем суду не представлено, тому не брати до уваги надані позивачем докази у суду підстав немає.

Враховуючи факт сплати позивачем у листопаді 2010р. ПДВ у сумі 68013 грн., зважа ючи на реєстрацію ТОВ "Компанія "Савдо" платником ПДВ, а також з огляду на відповід ність виписаних назва ним Продавцем подат кових накладних вимогам пп.пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 і пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97, позивач відповідно до пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону відобразив у податковому обліку підприємства сплачений ним ПДВ у сумі 68013 грн., правомірно включивши його до податкового кредиту листопада 2010р.

В ході розгляду справи, позивачем додатково надані суду товарно-транспортні наклад ні на перевезення товарів від 05.11.2010р., від 11.11.2010р., від 15.11.2011р., від 17.11.2010р., від 18.11.2010р., від 22.11.2010р., однак суд критично оцінює дані документи, оскільки в них відсутні підписи і печатки особи, яка здійснювала перевезення, а крім цього їх не було надано до перевірки без поважних причин. Разом з цим, відсутність під час перевірки товаро-транспортних накладних не спростовує факт придбання товарів, який підтверджувався інши ми первинними документами, та наявність законних підстав для включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Водночас відповідач, який стверджує про неправомірність формування податкового кредиту з підстав нікчемності правочину, відсутності намірів у ТОВ "Компанія "Савдо" на ство рення правових наслідків і порушення ним своїх податкових зобов'язань, не представив суду необхідних в цьому випадку доказів у підтвердження наявності даних обста вин та не спростував наданих позивачем доводів і доказів.

Висновки акта перевірки і запе речення відповідача ґрунту ються не на достовірно вста новлених в ході перевірки фактах, а виключно на при пущеннях та сумнівах відповідача і не підкріп лені належними засобами дока зування, а також свідчать про помил кове розуміння відповідачем положень цивільного законодавства і невірне їх застосування до фактич них обставин спра ви, що вбачається з наступного.

Твердження відповідача про нікчемність правочину, оскільки вони вочевидь прямо суперечать ч.ч. 2, 3 ст. 215, ст. 228, ст. 234 ЦК, ст. 207 ГК і фак тичним обставинам справи з огляду на те, що відповідач помилково ототожнює нікчемний правочин (недійсність встановлена законом) з оспорюваним правочином (недійсність визнається судом), до яких відносяться зокрема фік тивні правочини (ст. 234 ЦК), правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК).

Згідно із ст. 234 ЦК правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним (ч. 1). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч. 2).

Згідно із ч. 3 ст. 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укла дено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У даному випадку відповідач посилається саме на оспорювані обставини (відсутність наміру на створення правових наслідків, невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), які не є законодавчими підставами для визнання пра вочину нікчемним, проте згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 і ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228, ст. 234 ЦК та ст. 207 ГК мо жуть бути підставами для визнання судом правочину (господарського зобов'язання) недійсним. Однак, відповідач не надав суду доказів наявності відповідних су дових рішень про визнання правочину недійсним (фік тивним), з огляду на їх відсутність, як пояснив представник відповідача. Суд зауважує, що відповідач, як заінтере сована особа, не був поз бавлений права і можливості звернутися до суду з позовом про визнання правочину недійним і стягнення в доход держави неправомірно отриманих коштів за таким правочином.

В той же час, Договір купівлі-продажу між позивачем і ТОВ "Компанія "Савдо" не виз нається законом як недійсний (нікчемний), його зміст не суперечить на ціональному зако но давству, цивільний оборот об'єктів купівлі-продажу (фісташки і родзинки) не заборо нений і не обмежений в Україні, а сам по собі такий Договір (його окремі положення) не по рушує пуб лічний порядок. Аргументованих доводів і доказів, які б достовірно підтверджу вали мету і факт спрямова ності Договору на пору шення конституцій них прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошко дження майна фізичної або юриди чної особи, держави, АР Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним, як передбачено ч. 1 ст. 228 ЦК відпові дач не надав, у зв'язку з чим підстав вважати правочин нікчемним згідно ч. 2 ст. 228 ЦК немає.

Фактично, як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на положеннях транзитного акта перевірки ТОВ "Компанія "Савдо" від 18.03.2011р. №643/23-621-3623948, порушенні судом провадження у справі про визнання недійсним запису про про ведення державної реєстрації ТОВ "Компанія "Савдо" та його припиненні, а також поясненнях директора Терновського В.Д., відібраних співробітниками податкової міліції.

Так, транзитний акт перевірки містить висновок про нікчем ність всіх укладених ТОВ "Компанія "Савдо" правочинів, однак такі висновки є формальними і необ'єктивними, оскіль ки ґрунтуються лише на наявності відхилень згідно даних автоматизованої системи співстав лення податкових зобов'язань та податкового кредиту. З аналогічних і наведених вище мотивів та за відсутності відповідних судових рішень даний акт перевірки не є належним і достатнім доказом у підтвердження фактів недійсності, фіктивності, нікчемності правочину.

Посилання відповідача на ознаки фіктивності ТОВ "Компанія "Савдо" не є доказом у даній справі, так як не є юридичним фактом. Згідно із ст. 551 ГК наявність ознак фіктивності дає підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяль ності фізичною особою-підприємцем, в т.ч. визнання реєстраційних документів недійсними.

Відпові дач не вправі одноосібно й на власний розсуд кваліфікувати діяльність госпо дарю ючих суб'єктів, їх посадових службових осіб, визначати чи мало місце злочинне діяння та чи вчинене воно цією особою, а також давати оцінку дійсності правочинів, тим самим в порушення конституційного порядку (ст. 124 Конституції України) присвоюючи собі функції судових органів.

Порушення судом провадження у справі про визнання недійсним запису про прове дення державної реєстрації ТОВ "Компанія "Савдо" та його припинення, само по собі не свідчить про спрямо ваність правочинів на знищення майна держави чи відсут ність господар ських операцій і не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операція ми первинні доку менти. До того ж на стадії порушення провадження у справі суд не встановлює фактичні обставини і не дає їм оцінку. Між тим, постановою Окружного адмініс тративного суду міста Києва від 21.04.2011р. у справі №2а-1215/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011р., відмов лено ДПІ у Дніпровському районі м. Києва в задоволенні позову про визнання недійсним запису про прове дення державної реєстрації ТОВ "Компанія "Савдо" та його припинення.

Лише пояснення директора Терновського В.Д., відібрані 02.08.2010р. співробітниками подат кової міліції, не свідчать про відсутність господарсь ких операцій між позивачем і ТОВ "Ком панія "Савдо" та не спростовують правомірність формування спір ного податкового кре диту. Крім того, відомості про дану особу як керівника ТОВ "Компанія "Савдо" внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприєм ців, тому вважаються достовір ними і не було підстав ставити під сумнів автентичність виданих ТОВ "Компанія "Савдо" пер винних документів.

Як вбачається, надані відповідачем матеріали не є достатніми доказами для висновку про заниження пози вачем своїх податкових зобов'язань з ПДВ і не спростовують надані позивачем докази.

Не заслуговують на увагу суду і доводи відповідача щодо порушення контрагентом свої податкових зобов'язань, оскільки формування податкового кредиту не ставиться Зако ном №168/97 в залежність від додержання його контрагентом податкової дисципліни. Неналежне вико нання контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для застосу вання відповідних заходів реагування та примусу саме до такого контрагента: ініціювання питання про при пинення юридичної особи, анулювання реєстрації платником ПДВ, притягнення до юридич ної відповідальності юридичної особи чи її посадових осіб тощо.

З урахуванням вищевикладеного, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем пору шення вимог пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 є необґрунтованими і безпідставними, оскільки всупереч п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відпові дачем без належних і достатніх мате ріалів, які достовірно підтвер джували відповідні юри дичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність правочину та заниження податкових зобов'язань.

Інших переконливих аргументів та доказів проти позову відповідач суду не навів.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що наявні у справі та досліджені судом докази у своїй сукупності і взаємозв'язку підтверджують наведені позивачем обставини щодо прид бання товарів, і вказують на відсутність заниження податкових зобов'язань з ПДВ. Натомість відповідач не довів достовірність заниження позивачем своїх податкових зобов'язань з ПДВ та не спростував надані позивачем доводи і докази, а висновки і обставини, на яких ґрун туються заперечення відповідача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Враховуючи недостатність наданих відповідачем доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС покладає тягар доказу вання правомірності прий нятого рішення, тих обставин, які стали підставою для прийняття такого рішення, а також беручи до уваги невідповідність висновків перевірки фактичним обстави нам справи та невірне застосування зазначених відповідачем норм податкового та цивіль ного законодавства, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позов -задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Негін".

2. Визнати проти правним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податко вої інспек ції у Соло м'янському районі м. Києва від 31.10.2011р. №0004582311.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Негін" судовий збір у сумі 850,16 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податко вої інспек ції у Соло м'янському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко