Постанова № 23926733, 15.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 березня 2012 року 11:32 № 2а-15464/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства "Трест Київспецбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК Аргумент" простягнення у дохід держави отриманого за нікчемним правочином, визнання угоди недійсноюза участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № 21/9/10, від 05.01.12,;

від відповідача 1, ОСОБА_2, довіреність № б/н, від 06.10.11,

від відповідача 2, не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби, (далі- позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Трест Київспецбуд", (далі - відповідач 1, ПАТ "Трест Київспецбуд"), Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК Аргумент" (далі - відповідач 2, ТОВ "УТК Аргумент"), про стягнення у дохід держави отриманого за нікченим правочином, визнання угоди недійсною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2012 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що угода між ПАТ "Трест Київспецбуд" та ТОВ "УТК Аргумент" про надання послуг по ремонту офісного приміщення по вул. Спаській, 31-6, на думку представника позивача, є нікчемним правочином.

В обґрунтування факту нікчемності вищевказаного правочину представник позивача посилався на відсутність у ТОВ "УТК Аргумент" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеному правочину на ремонт офісного приміщення та відсутність працюючих осіб на цьому підприємстві.

Враховуючи те, що контрагентом ПАТ "Трест Київспецбуд" є фіктивне підприємство ТОВ "УТК Аргумент", створене ОСОБА_3, який надав пояснення, що не має відношення до діяльності підприємства та документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував, а ОСОБА_4 на посаду директора підприємства не призначав, позивач дійшов висновку про те, що первинні документи, якими позивач підтверджував свій податковий кредит з ПДВ та валові витрати, підписані неповноважною особою, а отже не можуть підтверджувати належним чином господарські операції відповідача 1 з його контрагентом (відповідачем 2).

Відтак, на думку представника позивача, укладений відповідачами договір, вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, є нікчемним.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні та в письмових запереченнях проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, оскільки договір фактично виконаний сторонами, що підтверджується відповідними обліковими документами у будівництві, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Під час укладення договору відповідач 1 перевірив відомості відносно відповідача 2, а саме, представник відповідача 1 звертав увагу суду на наявність у контрагента діючої ліцензії на право здійснення будівельної діяльності, наявність запису про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва платника ПДВ.

До того ж, як вказав представник відповідача 1, у спірних правовідносинах, ПАТ "Трест Київспецбуд" не може нести відповідальність ні за несплату податків іншими особами, ні за можливу недостовірність відомостей про них.

Відповідач 2 явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, письмового пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що є підтвердження в матеріалах справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Трест Київспецбуд" та ТОВ "УТК Аргумент" було укладено Договір ремонту офісного приміщення по вул. Спаській, 31-6 у м. Києві, № 78/10 від 29.10.2010 р.

Зазначене офісне приміщення по вул. Спаській, 31-6 в м. Києві належить на праві власності ПАТ "Трест Київспецбуд" та відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію є місцезнаходженням позивача.

Виконання вищевказаного договору підтверджується наступними документами:

- довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2010 р. за формою № КБ-3;

- Актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 р. за формою № КБ-2в;

- рахунком-фактурою № 3011/2 від 30.11.2010 р.;

- податковою накладною № 743 від 30.11.2010 р.;

Оплата послуг ТОВ "УТК Аргумент" підтверджується банківською випискою Київської міської філії ПАТ "Укрсоцбанк".

На думку позивача, укладений між ПАТ "Трест Київспецбуд" та ТОВ "УТК Аргумент" Договір ремонту офісного приміщення по вул. Спаській, 31-6 № 78/10 від 29.10.2010 р. є нікчемним, в зв'язку з чим позивач просить стягнути все отримане за вказаним договором в дохід держави.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є стягнення до державного бюджету коштів, отриманих за договором, який, на думку позивача, є нікчемним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, суд звертає увагу на наступне.

Порядок визнання правочину недійсним регулюється Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, відповідно до вимог Цивільного кодексу України, підставами недійсності правочину є:

- суперечність змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- вчинення правочину особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності;

- відсутність вільного волевиявлення учасника правочину та відповідності його внутрішній волі;

- правочин, що укладається, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, встановлені статтею 179 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, серед підстав недійсності оспорюваних зобов'язань, передбачених Господарським кодексом України, законодавець виділяє наступні:

- невідповідність вимогам закону;

- вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

- укладення їх учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Цивільне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 ЦК України).

Вирішуючи спір про застосування наслідків нікчемного правочину, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

До угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України. Для стягнення таких санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд звертає увагу на те, що, обґрунтовуючи нікчемність укладеного між відповідачами договору, представник позивача також посилалась на:

- пояснення допитаного в якості свідка ОСОБА_5, який є засновником ТОВ «УТК Аргумент»(код ЄДРПОУ 34619880), який надав пояснення, що дане підприємство було зареєстровано ним за грошову винагороду та до його діяльності ніякого відношення не має.

Враховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, позивачем, який посилається на нікчемність укладеного між відповідачами договору та просить застосувати наслідки нікчемного правочину, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину недійсним на тій підставі, що його укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, суд досліджує в чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін (сторони) правочину суд розуміє те, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що представником позивача на підтвердження позиції щодо фіктивності оскаржуваного правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору (видаткові, податкові накладні, рахунки-фактури), були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до фінансової звітності даних, що не відповідають дійсності.

Необґрунтованими суд вважає посилання представника відповідача на пояснення, надані засновником ТОВ «УТК Аргумент»ОСОБА_5, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 84 Кримінально-процесуального кодексу України, при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи.

В протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обов'язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії. З метою нерозголошення даних про особу, щодо якої застосовані заходи безпеки, у протоколах слідчих дій, передбачених статтями 95, 96, 107, 145, 170, 171, 173 та 176 цього Кодексу, обмежуються відомості про цю особу в порядку, передбаченому статтею 523 цього Кодексу (стаття 85 Кримінально-процесуального кодексу України).

Статтею 145 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що про кожний допит обвинуваченого слідчий складає протокол з додержанням вимог статті 85 цього Кодексу.

Згідно з статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Таким чином, пояснення засновника та директора ТОВ «УТК Аргумент», зафіксовані у поясненнях, відбраних старшим оперуповноваженим ВОЗСПБ ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб ТОВ «УТК Аргумент»у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відтак, необґрунтованим є посилання представника позивача на пояснення засновника ТОВ «УТК Аргумент»ОСОБА_5, як на доказ нікчемності укладеного між відповідачами правочину.

Не можуть вважатися належним доказом нікчемності Договору ремонту офісного приміщення по вул. Спаській, 31-6 № 78/10 від 29.10.2010 р. і надані представником позивача копії Постанов про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки від 24.05.2011 р. та від 13.04.2011 р., а також про обшуки житла від 15.06.2011 р., оскільки вказані постанови не містять жодних юридичних висновків, які б спростовували дійсність вищевказаного договору.

За таких обставин, аналіз наданих суду доказів свідчить про те, що позивачем не доведено належним чином, в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання договору між відповідачами, і чи була вона спрямована на формування первинних документів, які дають змогу зменшити податкову базу та здійснити незаконну мінімізацію сплати податків, а також наявність в діях відповідачів вини у формі умислу.

Суд також звертає увагу на те, що, як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 25 липня 2002 року «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки», доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, докази про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Позивачем не надано суду вироків суду, а також рішень суду про визнання установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість відповідача 2 недійсними.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що представником Позивача не надано жодних належних доказів на підтвердження нікчемності укладеного відповідачами Договору ремонту офісного приміщення по вул. Спаській, 31-6 № 78/10 від 29.10.2010 р.

Відповідачем надано суду належним чином оформлені накладні, докази виконання Договору ремонту офісного приміщення по вул. Спаській, 31-6 № 78/10 від 29.10.2010 р., зокрема, докази оплати робіт, виконаних за договором, приймання-передачі виконаних робіт та їх подальше облікування у бухгалтерській звітності позивача

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства "Трест Київспецбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК Аргумент" про стягнення у дохід держави отриманого за нікченим правочином, визнання угоди недійсною відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 15.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 22.03.2012 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко