Постанова № 23924610, 04.05.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/3560/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

при секретарі Кобець О.А.

за участю:

представника позивача Шевченка О.В.,

представника відповідача Курицького Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання висновків акту недійсними,

ВСТАНОВИВ

22.03.2012 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання неправомірними дій щодо проведення перевірки, скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.02.2012 № 50, визнання недійсними та протиправними висновки акту перевірки щодо встановлення безтоварності господарської операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» та подальшої їх реалізації, зобов'язання відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, валових доходів та валових витрат, що були відкориговані на підставі акту № 476/23/37007546 від 23.02.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» та формування податку на додану вартість за вересень 2010 року (т. 1 а.с. 3-10).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевірка була проведена безпідставно, всупереч вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, підпункту 2.3 пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, що обумовлює незаконність висновків акту, складеного за результатами такої перевірки. Також позивач вказав, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій з придбання вугілля у товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогами законодавства. Посилаючись на вимоги Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, вважає підтвердженим фактичне здійснення господарських операцій з придбання вугілля, та, відповідно, правомірним формування валових доходів та витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками цих господарських операцій (т. 1 а.с. 3-10).

23.04.2012 до початку розгляду справи по суті представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив визнати неправомірними дії Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області щодо проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп», визнати протиправними висновки акту перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» № 476/23/37007546 від 23.02.2012 щодо порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» завищено валові доходи за 2010 рік на суму 14 010 414,00 грн. внаслідок включення до складу валових доходів вартості операцій з реалізації вугілля, придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст», які є безтоварними; пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» завищено валові витрати за 2010 рік на суму 13 712 997,00 грн. внаслідок включення до складу валових витрат вартості операцій по придбанню вугілля від товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст», які є безтоварними; підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» завищено суму податкових зобов'язань за вересень 2010 року на суму 2 802 083,00 грн. внаслідок включення до складу податкових зобов'язань податку на додану вартість з операцій по реалізації вугілля, отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст», операції з придбання якого є безтоварними; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» завищено податковий кредит на суму 2 742 599,00 грн. за вересень 2010 року внаслідок включення до його складу сум податку на додану вартість по придбаним товарно-матеріальним цінностям (вугільній продукції) у товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст», операції з придбання яких є безтоварними (т. 1 а.с. 53).

Ухвалою суду від 26.04.2012 замінено відповідача у справі Єнакієвську об'єднану державну податкову інспекцію у Донецькій області на його правонаступника - Єнакієвську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби (т. 7 а.с. 8).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що перевірка позивача проводилась на підставі наказу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області від 01.02.2012 № 50 відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України. За результатами перевірки було складено акт від 23.02.2012 № 476/23/37007546. Згідно бази даних АІС «Автоматизоване співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за вересень 2010 року встановлено проведення операцій з придбання та постачання з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст», по якому позивачем завищено податковий кредит. На підставі частини 1 статті 203, статтей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, зазначає, що угода, укладена між позивачем та зазначеним контрагентом є безтоварною, має ознаки нікчемності, зокрема, оскільки надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять обов'язкових реквізитів (вид пакування, кількість місць, спосіб визнання маси, код, клас вантажу, опломбування та ін.), а також оскільки контрагент позивача не має можливості брати участь у господарському обороті, складати відповідні податкові та бухгалтерські документи. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (т. 1 а.с. 42-43).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради Донецької області 12.08.2010, включене до ЄДРПОУ за № 37007546, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 231364 (т. 1 а.с. 11). Позивач перебуває на обліку як платник податків в Єнакієвській об'єднаній державної податкової інспекції у Донецькій області, правонаступником якої є відповідач у справі.

Листом відповідача від 07.12.2011 № 33475/10/23-213-13/2963 керівнику та головному бухгалтеру товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» було направлено запит про подання інформації та її документального підтвердження для проведення перевірки, згідно з яким податковий орган просив надати інформацію та копії документів про фінансово-господарську діяльність підприємства щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» за вересень 2010 року (т. 1 а.с. 14).

01.02.2012 головою комісії з проведення реорганізації Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Гринцовим О.В. було прийнято наказ № 50 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп». Відповідно до зазначеного наказу перевірка призначена на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та доповідної записки начальника управління податкового контролю юридичних осіб Беззубцевої С.В. від 01.02.2012 № 2990/7/23-213/156 з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» та формування податку на додану вартість за вересень 2010 року терміном 10 робочих днів з 03.02.2012 (т. 1 а.с. 13; т. 3 а.с. 3).

Копія наказу про призначення перевірки була вручена позивачу разом із повідомленням про проведення з 03.02.2012 документальної позапланової перевірки від 01.02.2012 № 2994/7/23-213-2/157 (т. 1 а.с. 15).

З 03.02.2012 по 16.02.2012 Єнакієвською об'єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області, правонаступником якої є відповідач у справі, проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 23.02.2012 № 476/23/37007546 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп», код за ЄДРПОУ 37007546, з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» (ЄДРПОУ 37042224) та формування податку на додану вартість за вересень 2010 року» (т. 1 а.с. 16-27).

Згідно розділу 4 «Висновок» акту перевірки, податковим органом встановлено порушення:

1. підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» завищено валові доходи за 2010 рік на суму 14 010 414,00 грн. внаслідок включення до складу валових доходів вартості операцій з реалізації вугілля, придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст», які є безтоварними;

2. пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» завищено валові витрати за 2010 рік на суму 13 712 997,00 грн. внаслідок включення до складу валових витрат вартості операцій по придбанню вугілля від товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст», які є безтоварними;

3. підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» завищено суму податкових зобов'язань за вересень 2010 року на суму 2 802 083,00 грн. внаслідок включення до складу податкових зобов'язань податку на додану вартість з операцій по реалізації вугілля, отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст», операції з придбання якого є безтоварними;

4. підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» завищено податковий кредит на суму 2 742 599,00 грн. за вересень 2010 року внаслідок включення до його складу сум податку на додану вартість по придбаним товарно-матеріальним цінностям (вугільній продукції) у товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст», операції з придбання яких є безтоварними (т. 1 а.с. 26-27).

Не погоджуючись із актом перевірки позивач надав податковому органу заперечення, які листом від 03.03.2012 № 6276/23/7/213-3/451 «Про розгляд заперечень» залишені без задоволення (т. 1 а.с. 32-35).

За приписами підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 985, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1440/18735, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках: …б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як передбачено пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

За приписами пункту 86.4 цієї ж статті, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Відповідно до пункту 86.8 цієї статті, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач такого податкового повідомлення-рішення протягом визначених Податковим кодексом України строків не приймав.

Суд вважає, що поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкт господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки акта перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення податкового органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених таким актом перевірки.

Суд зазначає, що частиною першою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 у справі № 1-1/2002 8-рп/2002 надано офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України та зазначено наступне.

Стаття 55 Конституції України, встановлюючи судовий захист прав і свобод людини і громадянина, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Правосуддя здійснюється виключно судами у відповідних формах.

Судовий захист прав і свобод необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Згідно з частинами другою, третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Це означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, також вирішення питань, які мають правовий характер.

Проблема тлумачення норм щодо повноважень судів неодноразово досліджувалася Конституційним Судом України. Розкриваючи конституційний зміст права на судовий захист, Конституційний Суд України у Рішенні від 25 листопада 1997 року зазначив, що Конституцією України кожному гарантовано і забезпечено право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішенням від 01.10.1998 по справі № 13-рп/98 Конституційний Суд України констатував, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання згідно з частиною другою статті 124 Конституції України поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Конституційний Суд вирішив і у пункті 1.1 рішення від 07.05.2002 у справі № 1-1/2002 8-рп/2002 вказав, що положення про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, вирішення питань, що мають правовий характер.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, суд виходить з того, що при вирішенні даного спору слід з'ясувати усі обставини по справі, зокрема, перевірити порядок оформлення акту перевірки і його відповідність вимогам закону з урахуванням суті викладених висновків акту. З огляду на те, що за наслідками проведеної перевірки позивача податковим органом не приймалось податкове повідомлення-рішення, та враховуючи наявність акту перевірки про порушення позивачем певних норм податкового законодавства, що, безумовно, зачіпає права і законні інтереси позивача, та може потягнути за собою певні юридичні наслідки, суд приходить до висновку, що у даному випадку юридичне значення для позивача має саме акт перевірки, який може виступати предметом оскарження в межах розгляду даної адміністративної справи.

Як зазначено судом вище, висновки акту перевірки від 23.02.2012 № 476/23/37007546 про порушення позивачем норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на твердженні податкового органу щодо безтоварності господарських операцій поставки за договором, укладеним 30.08.2010 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» (ЄДРПОУ 37042224), за наслідками яких позивачем сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит.

З описової частини акта перевірки вбачається, що висновок відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених позивачем, ґрунтується на тому, що угода, на підставі якої здійснювались спірні господарські операції, має ознаки нікчемності, а також на тому, що фактичне здійснення господарських операцій поставки відповідними документами бухгалтерського обліку не підтверджується (т. 1 а.с. 19-26).

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» (Постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» (Покупцем) укладено договір поставки № 30/08, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити згідно умов даного договору. Предметом поставки є продукція згідно накладних (розділ 1 договору).

Порядок поставки визначено розділом 3 договору, зокрема, товар поставляться Покупцю зі складу Постачальника (п. 3.1). По кожній партії товару Постачальник обов'язково надає Покупцю рахунок-фактуру, накладну, податкову накладну (п. 3.2). Датою поставки вважається дата витратної накладної на відвантажений товар (п. 3.3).

Згідно пункту 4.1 розділу 4 договору, Покупець оплачує поставлений Постачальником товар згідно виставлених рахунків. Розрахунки за кожну фактично поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника (пункт 5.1 розділу 5 договору).

Як передбачено пунктом 6.1 розділу 6 договору, поставка здійснюється на умовах DDP (склад Покупця) згідно правил «Інкотермс» в редакції 2000 року, якщо необумовлені інші умови поставки.

Строк дії договору встановлено пунктом 8.1 розділу 8 договору - з моменту підписання сторонами та до 31.12.2010 (т. 1 а.с. 28-30).

За наслідками господарських операцій поставки по вказаному вище договору відповідно до умов пункту 3.2 розділу 3 договору, протягом вересня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» були видані позивачу накладні та акти приймання-передачі вугілля, відповідно до яких здійснюється поставка та прийняття вугілля Кр, сульфовугілля СК2 (т. 2 а.с. 1-111), податкові накладні (т. 1 а.с. 86-142), в яких зазначено обсяги операцій поставки, суму поставки, та суму податку на додану вартість, сплачену у ціні товару.

Поставка позивачу вугілля від товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» здійснювалась автомобільним транспортом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 3 а.с. 29-245; т. 4 а.с. 1-228; т. 5 а.с. 1-253; т. 6 а.с. 1-250).

Отримання вугілля здійснювалось уповноваженими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» за довіреностями (т. 2 а.с. 112).

Здійснення оплати товару по договору підтверджено банківськими виписками по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» (т. 1 а.с. 68-84).

Оприбуткування товару у бухгалтерському обліку підприємства підтверджено розшифровкою до журналу-ордеру 6 за вересень 2010 року по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т. 1 а.с. 67).

Суму витрат на придбання вугільної продукції у товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтранс» у розмірі 13 712 997,00 грн. позивач на підставі пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відніс до складу валових витрат підприємства у 2010 році, що відобразив у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік (з урахуванням уточнювального розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок) (т. 3 а.с. 8-11).

Суму податку на додану вартість відповідно до виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтранс» податкових накладних у загальному розмірі 2 742 599,00 грн. на підставі підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач відніс до складу податкового кредиту вересня 2010 року, що відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість (т. 3 а.с. 12-14).

Між сторонами відсутній спір щодо розміру сформованих за наслідками господарської операції зазначених вище сум валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який втратив чинність, але діяв на час вчинення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До того ж, у Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Використання придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» товару у власній господарській діяльності та фактичний намір позивача одержати економічний ефект у результаті такого використання товару підтверджено наступними матеріалами справи:

- договором поставки № 02/09-10у від 02.09.2010, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Металл-Компані» (Покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» (Постачальником) (т. 1 а.с. 61-62);

- договором поставки № 15/09 від 15.09.2010, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Донметтранс» (Покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» (Постачальником) (т. 1 а.с. 63-65 );

- накладними, виписаними товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» покупцям вугілля, та актами приймання-передачі вугілля (т. 2 а.с. 113-197);

- залізничними квитанціями про приймання вантажу покупцями (т. 2 а.с. 198-250; т. 2 а.с. 1-7);

- податковими накладними, виписаними товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» за наслідками господарських операцій поставки вугілля Кр товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Металл-Компані» (т. 1 а.с. 145-161, 163-167, 169-172, 175-176, 178, 183, 186, 194-201);

- податковими накладними, виписаними товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» за наслідками господарських операцій поставки вугілля Кр товариству з обмеженою відповідальністю «Донметтранс» (т. 1 а.с. 173-174, 177, 179-182, 184-185, 187-193);

- податковою накладною, виписаною товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» за наслідками господарської операції поставки сульфовугілля СК2 товариству з обмеженою відповідальністю «Трансс Групп» (т. 1 а.с. 162);

- податковою накладною, виписаною товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» за наслідками господарської операції поставки сульфовугілля СК2 державному підприємству «Артемвугілля» (т. 1 а.с. 168)

- розшифровкою до журналу-ордеру 11 по рахунку 361/0 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», де зазначені покупці вугілля позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Металл-Компані», товариство з обмеженою відповідальністю «Донметтранс», товариство з обмеженою відповідальністю «Трансс Групп», державне підприємство «Артемвугілля» та суми поставки (т. 1 а.с. 66);

- банківськими виписками по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп», якими підтверджено здійснення розрахунку за поставлене вугілля вказаним вище покупцям (т. 1 а.с. 68-84).

Отже, наявними у справі матеріалами підтверджено зв'язок понесених позивачем витрат при придбанні вугілля у товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтранс» із власною господарською діяльністю позивача.

Що стосується включення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного вугілля, до складу податкового кредиту цього податку, то як визначено підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність, але діяв на час здійснення спірної господарської операції, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виникнення у позивача права на формування податкового кредиту у за наслідками господарських операцій по договору з товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» підтверджено вказаними вище податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом позивачу за наслідками господарських операцій. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення цих податкових накладних.

Відповідно до вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач відніс суми доходу від продажу вугілля у розмірі 14 010 414,00 грн. до складу валових доходів підприємства у 2010 році, що відобразив у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік (з урахуванням уточнювального розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок) (т. 3 а.с. 8-11).

Суму податку на додану вартість, сплаченого покупцями у ціні поставленого вугілля, у загальному розмірі 2 802 803,00 грн. на підставі підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач відніс до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вересні 2010 року, що відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість (т. 3 а.с. 12-14).

Між сторонами відсутній спір щодо розміру сформованих за наслідками господарських операцій зазначених вище сум валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про те, що господарські операції поставки позивачу вугілля від товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» на підставі договору від 30.08.2010 № 30/08, є безтоварними, а сам договір має ознаки нікчемності, з огляду на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочину - договору поставки № 30/08 від 30.08.2010, укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

В якості доказів безтоварності та нікчемності вказаного правочину відповідач у акті перевірки зазначає таке: у порушення статтей 628, 638 Господарського кодексу України договір поставки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним відповідно до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину; відсутність документів, що підтверджують транспортування вугілля, а також первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують реальне здійснення господарської операції; згідно з інформацією по товариству з обмеженою відповідальністю «Стількомтранс» щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів було встановлено не відображення вказаним підприємством податкового зобов'язання з податку на додану вартість за умови формування податкового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп»; згідно акту Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 28.12.2010 № 5017/23-3/37042224 про неможливість проведення перевірки контрагента позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від платника податків товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» за вересень 2010 року, у товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтранс» відсутні основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення господарської діяльності; 08.07.2011 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтранс», 16.09.2011 скасовано державну реєстрацію зазначеного підприємства.

Однак, на думку суду, вказані відповідачем обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договору, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтранс», оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили.

Так, у відповідності до пункту 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

У порушення вказаних вимог, податковою інспекцією не викладено зміст порушення статтей 628, 638 Господарського кодексу України. В акті перевірки вказано, що договір поставки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним відповідно до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Однак, не вказано, які саме загальні вимоги не додержані позивачем, не вказано конкретні умови чинності правочину, яких сторони договору не додержались при його укладанні.

Що стосується зазначення у акті перевірки про відсутність документів, що підтверджують транспортування вугілля, та первинних документів на підтвердження господарської операції, то у порушення вищевказаних норм Порядку податковою інспекцією у акті перевірки не зазначено перелік цих документів.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки не містить жодного посилання відповідача на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм. Зазначення, без відповідних доказів, про відсутність документів на підтвердження реальності господарської операції, та транспортних документів, є припущенням відповідача. Як зазначалось судом вище, позивачем надано відповідні первинні документи бухгалтерського обліку та товарно-транспортні документи на підтвердження виконання договору поставки № 30/08 від 30.08.2010, невідповідність яких зазначеним вище вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів під час судового розгляду справи не встановлена.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не може братися до уваги як доказ нікчемності правочину, укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтранс», оскільки жодними нормами законодавства це не передбачено. Крім того, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобов'язання його контрагентами.

Суд звертає увагу, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Проте, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що стосується посилання відповідача на акт Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 28.12.2010 № 5017/23-3/37042224, яким встановлено відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтранс» основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, то ці обставини також залишились не підтвердженими відповідачем під час судового розгляду справи. Суд звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладеного з ним договору на підставі частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Також суд не приймає до уваги довід відповідача у акті перевірки про те, що 08.07.2011 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтранс», а 16.09.2011 скасовано державну реєстрацію зазначеного підприємства, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» було зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100281188 від 26.04.2010 (т. 1 а.с. 31), взято на облік як платник податків до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька 21.04.2010 за № 8234 (т. 1 а.с. 31).

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.04.2012, товариство з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» зареєстровано як юридична особа 19.04.2010, ідентифікаційний код 37042224, місцезнаходження: 83108, Донецька область, м. Донецьк, Київський район, пр. Партизнаський, б. 1а. На час здійснення витягу 25.04.2012 юридична особа значиться припиненою (т. 1 а.с. 54-56).

Згідно наданих відповідачем відомостей з Єдиного державного реєстру, 16.09.2011 реєстратором здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (т. 1 а.с. 44).

Відповідно до наданих відповідачем відомостей з офіційного веб-сайту Державної податкової служби України, свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 08.07.2011 з підстав внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність за місцезнаходженням (т. 1 а.с. 45).

Спірна угода поставки була укладена між позивачем та зазначеним контрагентом 30.08.2010, а виконана у вересні 2010 року, тобто раніше, ніж відбулось анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та припинення діяльності контрагента позивача. Тобто, на час укладення і виконання спірної угоди поставки товариство з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» було платником податку на додану вартість, мало статус юридичної особи, що обумовлює наявність в нього прав на укладення цієї угоди та виписку за наслідками господарських операцій поставки вугілля податкових накладних, що стали підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що у акті перевірки відповідач вказує про порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», однак не досліджує господарські операції, по яких позивачем формувались валові доходи та податкові зобов'язання з податку на додану вартість (договори з товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Металл-Компані», товариством з обмеженою відповідальністю «Донметтранс», товариством з обмеженою відповідальністю «Трансс Групп», державним підприємством «Артемвугілля»).

Також суд зауважує, що податковою інспекцією у порушення вищевказаного Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства не були відібрані письмові пояснення посадових осіб платника податків щодо викладених в акті порушень, а у разі відмови у наданні таких пояснень - не складено відповідний акт.

Крім того, суд зазначає, що взагалі діюче податкове законодавство не надає права податковому органу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період, недійсними.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

За приписами підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Єнакієвська об'єднана державна податкова інспекція не довела правомірність висновків акту перевірки щодо порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку із чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» у частині визнання зазначених висновків акту протиправними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» про визнання неправомірними дій Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення перевірки, то суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушених прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 75 Податкового кодексу України, серед іншого, визначено право проведення органами державної податкової служби документальних позапланових невиїзних перевірок з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 78 цього ж Кодексу визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Як передбачено пунктом 78.4 цієї статті, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з вимогами пункту 78.5 цієї статті, допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлені статтею 79 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, встановлюючи умови проведення посадовими особами органів державної податкової служби документальної позапланової перевірки, статтями 78, 79 Податкового кодексу України одночасно встановлюються наслідки дотримання контролюючими органами цих умов.

У судовому засіданні не знайшов підтвердження факт недопуску позивачем посадових осіб Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції до проведення перевірки. До того ж, у судовому засіданні було встановлено, що позивачем на запит податкового органу від 07.12.2011 № 33475/10/23-213-13/2963 були надані усі необхідні документи фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» для проведення перевірки.

Отже, оскільки у даному випадку перевірка відповідачем була проведена, відсутні порушення прав та законних інтересів позивача у сфері публічно-правовідносин, які підлягають захисту судом. Суд зазначає, що у даному випадку юридичне значення для позивача має саме акт Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції, складений за результатами проведеної перевірки, оцінка якому надана судом вище, а не підстави для її призначення.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленій в ухвалі суду від 24 листопада 2011 року у справі № К-52594/09.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» суд задовольняє частково та визнає протиправними висновки акту перевірки № 476/23/37007546 від 23.02.2012 щодо порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 16,10 грн.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання висновків акту протиправними - задовольнити частково.

Визнати протиправними висновки акту Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області № 476/23/37007546 від 23 лютого 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп», код за ЄДРПОУ 37007546, з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст» (ЄДРПОУ 37042224) та формування податку на додану вартість за вересень 2010 року» щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп»:

1. підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» завищено валові доходи за 2010 рік на суму 14 010 414 (чотирнадцять мільйонів десять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 00 копійок внаслідок включення до складу валових доходів вартості операцій з реалізації вугілля, придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст», які є безтоварними;

2. пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» завищено валові витрати за 2010 рік на суму 13 712 997 (тринадцять мільйонів сімсот дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 00 копійок внаслідок включення до складу валових витрат вартості операцій по придбанню вугілля від товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст», які є безтоварними;

3. підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» завищено суму податкових зобов'язань за вересень 2010 року на суму 2 802 083 (два мільйони вісімсот дві тисячі вісімдесят три) гривні 00 копійок внаслідок включення до складу податкових зобов'язань податку на додану вартість з операцій по реалізації вугілля, отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст», операції з придбання якого є безтоварними;

4. підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» завищено податковий кредит на суму 2 742 599 (два мільйони сімсот сорок дві тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 00 копійок за вересень 2010 року внаслідок включення до його складу сум податку на додану вартість по придбаним товарно-матеріальним цінностям (вугільній продукції) у товариства з обмеженою відповідальністю «Стількомтраст», операції з придбання яких є безтоварними.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом Фаворит Груп» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 10 коп.

В судовому засіданні 04 травня 2012 року у присутності представників позивача та відповідача проголошено вступну та резолютивну частини постанови у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 травня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зеленов А. С.