Ухвала суду № 23923531, 10.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р.Справа № 2а-1870/7898/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. по справі № 2а-1870/7898/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм ЛТД"

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аструм ЛТД» (далі про тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати недійсними і скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області № 0000572347/0 від 20.06.2011р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 611285,96 грн., в т.ч. за основним платежем у сумі 489 143,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 122 285,96 грн.; № 0000582347/0 від 20.06.2011р.про донарахування податку на додану вартість в сумі 132425,00 грн., - за основним платежем у сумі 102 430,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25607,00грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000592347/0 від 20.06.2011р. на суму зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 288 848,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року по справі №2а-1870/7898/11 задоволено позовні вимоги.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник Шосткинської МДПІ в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволена апеляційної скарги, посилаючись за доводи викладені в письмових запереченнях.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, Шосткинською МДПІ проведено проведено позапланову виїзну перевірку TOB«АструмЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.04.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.04.2011 року.

За результатами вказаної перевірки від 06.06.2011 року, у результаті чого складено акт 06.06.2011 р. Шосткинською МДПІ було складено відповідний акт перевірки №709/2350/23047623, яким встановлені порушення: заниження податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 532851,00грн.; та завищено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26 Декларації), на суму 288848,0 грн. та донараховано податку на додану вартість на загальну суму 105940 грн., а саме: за липень 2010 року в сумі 23448,0 грн., за серпень 2010 року в сумі 78982,0 грн., за листопад 2010 року в сумі 3510,0 грн. (т. 1, а. с. 9-59).

На підставі зазначених висновків акту перевірки Шосткинською МДПІ винесено податкові повідомлення - рішення №0000572347/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в загальному розмірі 666064,00 грн. в т.ч. за основним платежем 532851 грн. та штрафні (фінансові) санкцій 133213 грн.; №0000582347/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в загальному розмірі 132425 грн. в т.ч. за основним платежем 105940 грн. та штрафні (фінансові) санкцій 26485 грн.; №0000592347, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 288848,00 грн. (т.1, а. с. 74-76).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суд грошових зобов'язань, зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення правових відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення правових відносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 цього ж Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення правових відносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, порушення якого встановлено відповідачем, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із вказаного випливає, що суму податкового кредиту, позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві в ціні товару, та правомірно відніс витрати по вказаним операціям до складу валових витрат.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту позивачу через відсутність декларування відповідних сум податкових зобов'язань його контрагентами, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень .

За таких обставин, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2012р. по справі № 2а-1870/7898/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Ральченко І.М. Катунов В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.

Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2012 р.