Ухвала суду № 23921113, 21.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р.Справа № 2а-12627/11/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Григоров А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р. по справі № 2а-12627/11/2070

за позовом Приватного підприємства «Оптспецтех плюс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання неправомірними дій та скасування наказу, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «Оптспецтех плюс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати наказ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 322 від 31.03.11 р. «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ПП «Оптспецтех плюс», визнати неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки ПП «Оптспецтех плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.07.10 р. по 31.12.10 р., на підставі якої був складений акт перевірки № 622/23-03-05/37092427 від 12.04.11 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.11 р. по справі № 2а-12627/11/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просив переглянути постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.11 р. по справі № 2а-12627/11/2070 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що Приватне підприємство «Оптспецтех плюс»зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.07.10 р., ідентифікаційний код юридичної особи 37092427, згідно довідки № 267 від 28.04.11 р. перебуває на обліку як платник податків в ДПІ Жовтневого району м. Харкова та є платником ПДВ згідно свідоцтва № 100296374 серії НБ № 427404.

Відповідачем була проведена документальна планова невиїзна перевірка ПП «Оптспецтех плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.07.10 р. по 31.12.10 р., результати якої оформлені актом № 622/23-03-05/37092427 від 12.04.11 р.

Також суд першої інстанції вказав на те, що залучені до матеріалів справи свідчать про те, що перевірка була проведена на підставі наказу № 322 від 31.03.11 р. і юридичною підставою для видання спірного правового акту індивідуальної дії суб'єктом владних повноважень обрано положення ст. 75, п. 79.1 ст. 79 ПК України, а фактичною підставою -доповідна записка в.о. начальника ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на п. 79.1 ст. 79 ПК України, де встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених в ст. 77 та ст. 78 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п. 75.1.2 ст. 75 ПК документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В обґрунтування судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що зі змісту оскарженого позивачем наказу ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова № 322 від 31.03.11 р. встановлено, що в тексті вказаного правового акту індивідуальної дії відсутні посилання як на положення ст. 77, так і на положення ст. 78 ПК України і зроблений висновок про те, що винесенні цього наказу відповідачем обрано неналежну норму матеріального права, що зумовлює невідповідність спірного наказу приписам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом, а право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

З наявних у справі документів суд першої інстанції встановив, що копію наказу про проведення документальної планової перевірки відповідач направив платнику податків кур'єрською поштою та повернуто до ДПІ кур'єром відповідно накладної у зв'язку з відсутністю посадових осіб за місцем знаходження.

Суд першої інстанції зазначив, що правила листування з платником податків врегульовані ст. 42 ПК України, в п. 42.2 якої встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. У спірних правовідносинах відповідач рекомендованого листа з повідомленням про вручення поштового відправлення в розумінні норм Закону України «Про поштовий зв'язок», Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджено постановою КМУ № 270 від 05.03.09 р.), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 139 від 12.07.02 р. «Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення»на адресу позивача не надсилав. Відповідач повідомлення про вручення поштового відправлення за формою № 119 до матеріалів справи не подав.

Наведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про те, що рішення про проведення перевірки (наказ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 322 від 31.03.11 р.) було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також в рішенні суду першої інстанції вказано, що викладені в акті перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 622/23-03-05/37092427 від 12.04.11 р., складеного за результатами документальної планової невиїзної перевірки ПП «Оптспецтех плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.07.10 р. по 31.12.10 р. судження перевіряючих про порушення платником податків вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів ДПС України та не підтверджуються доказами.

Дані висновки судом першої інстанції зроблені з посланням на ПК України, в якому відсутні норми, які б передбачали компетенцією органів ДПС на встановлення фактів порушення платниками податків положень цивільного або господарського законодавства та відображення власних суджень з даних питань в актах перевірок. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні»та ПК України.

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд першої інстанції зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 202, ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч. 3 ст. 228).

З приписів ст. 228 ЦК України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.11 р. повноваження на встановлення законності правочину належать до виключної прерогативи судових органів.

За приписами п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.11 р. за № 34/18772) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином. При цьому суд першої інстанції керувався правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», оскільки правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах. Відповідно п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст. 216 ЦК).

Наданий до матеріалів справи акт перевірки не містять жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ № 9 правових позицій), як ознаки нікчемного правочину.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про встановлення факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, а тому зроблений висновок про наявність підстав для задоволення позову і в частині вимог стосовно визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, бо така перевірка була проведена на підставі незаконного наказу.

Приймаючи рішення по даній справі, суд першої інстанції застосував положення ч. 1 ст. 244-2 КАС України і взяв до уваги постанову Верховного Суду України від 24.12.06 р. у справі Господарського суду Вінницької області № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія»до ДПІ у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою ДПІ є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105), а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.11 р. по справі № 2а-12627/11/2070 прийнята з дотриманням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р. по справі № 2а-12627/11/2070 -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р. по справі № 2а-12627/11/2070 за позовом Приватного підприємства «Оптспецтех плюс»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання неправомірними дій та скасування наказу -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

А.М. Григоров