Постанова № 23919674, 24.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/4170/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тарасенко І.М.

при секретарі Бебешко Ю.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Гончаренка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання дії неправомірними та стягнення заборгованості за речове майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецького обласного військового комісаріату про визнання дії неправомірними та стягнення заборгованості за речове майно.

В обґрунтування позову зазначає, що з 15 серпня 1988 року по 20 лютого 2012 року проходив військову службу за контрактом у Кіровському районному військовому комісаріаті м. Донецька, Петровському об'єднаному районному комісаріаті м. Донецька та Петровсько-Куйбишевському об'єднаному районному військовому комісаріаті м. Донецька Донецької області. Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 14.12.2011 року № 698 звільнений з військової служби у запас за пунктом «Б» частини 6 з правом носіння військової форми одягу. Наказом військового комісара № 12 від 20.02.2012 року виключений зі списків особового складу Петровсько-Куйбишевського об'єднаного районного військового комісаріату м. Донецька.

Згідно п. 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004 року, п. 3.1.12 «Порядку відпустку речового майна військовим частинам та застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних сил України речовим майном у мирний час», затвердженого наказом Міністерства оборони України № 45 від 31.01.2006 року «Про заходи щодо виконання постанови КМУ від 28.10.2004 року № 1444» позивач повинен був одержати за рахунок держави грошову компенсацію замість належного до видачі йому речового майна.

На речовому забезпеченні позивач знаходився у Петровсько-Куйбишевському ОРВК м. Донецька, але речове майно відповідно до норм забезпечення військовослужбовців відповідачем йому видане не було, а також не була сплачена грошова компенсація замість нього в сумі 11041 грн., що підтверджується довідкою - розрахунком №4 від 29 лютого 2012 року Донецького ОВК.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем по речовій службі в сумі 11,041 грн.

При звільненні з лав Збройних сил України він звернувся до відповідача з заявою про проведення повного розрахунку за неодержане речове майно у вигляді грошової компенсації.

Однак, листом від 29.02.2012 року за № 385/84 відповідач повідомив, що розрахунки зі звільненим у запас або відставку військовослужбовцями здійснюється лише предметами застарілого та надлишкового військового майна речової служби і запропоновано на суму заборгованості одержати речі застарілого зразку 42-48 розміру.

На підставі зазначеного позивач просив визнати дії неправомірними та стягнути з Донецького обласного військового комісаріату заборгованість за неотримане речове майно на суму 11,041 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду пояснення, відповідно до яких зазначив, що на підставі п. 27 Постанови Кабінету Міністрів від 28.10.2004 року № 1444 «Про речове майно забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мірний час» де зазначено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але неотримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Відповідно до зазначеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Так, в судовому засіданні встановлено, що наказом Командувача Сухопутних військ Збройних сил України № 698 від 14 грудня 2011 року майор - ОСОБА_1 начальник відділення офіцерів запасу і кадрів Петровсько-Куйбишевського об'єднаного районного військового комісаріату міста Донецька Південного оперативного командування був звільнений з військової служби у запас за п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Крім того, наказом Військового комісара Петровсько-Куйбишевського ОРВК від 20.02.2012 року № 12 майор ОСОБА_1 начальник відділення офіцерів запасу і кадрів Центрально-міського об'єднаного районного військового комісаріату міста Донецька Південного оперативного командування виключений зі списків особового складу військового комісаріату і направлений для зарахування на військовий облік до Петровсько-Куйбишевського ОРВК м. Донецька Донецької області.

Під час проходження служби у Збройних силах України позивач знаходився на всіх видах забезпечення у Донецькому обласному військовому комісаріаті, у тому числі на речовому забезпечення, але речовим майном позивач не був забезпечений.

Згідно довідки №4 від 29.02.2012 року на виплату компенсації замість належних предметів речового майна, яка видана ОСОБА_1 (а.с. 14), сума, яка призначена позивачу до виплати за невидане речове забезпечення складає 11,041 грн.

У добровільному порядку вказану суму відповідач не виплачує.

Позивач із зазначеними діями відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються його права, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Так, згідно із частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.

Так, відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складаються з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно з частини 1 статті 9 зазначеного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9-1 вказаного Закону продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок речового забезпечення військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів Збройних Сил та інших військових формувань, а також військових ліцеїстів у мирний час визначає Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.

Згідно пункту 2 зазначеного вище Положення, метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.

Відповідно до пункту 10 вказаного Положення військовослужбовці забезпечуються речовим майном та отримують лазнево-пральні послуги за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу.

Таким чином, відповідач повинен був забезпечити речовим майном позивача за рахунок Міноборони та у встановлених нормах.

Відповідно до пункту 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, військовослужбовці, звільнені у запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.

Згідно із частиною 2 статі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

На підставі частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, як встановлено у судовому засіданні, відповідачем не виплачено позивачу грошову компенсацію замість не отриманого речового майна у розмірі 11,041 грн., тому суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання дії неправомірними та стягнення заборгованості за речове майно - задовольнити повністю.

Визнати дії Донецького обласного військового комісаріату протиправними.

Стягнути з Донецького обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 грошову заборгованість за речове майно на суму 11,041 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784005 - Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 38034015, МФО 834016, банк - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 110 грн. 42 коп.

Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 24 квітня 2012 року.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст.186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.