Постанова № 23919680, 24.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/4381/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Циганенка А.І.

при секретарі Зикун Ю.В.

за участю представника позивача Кізілової М.М., представника відповідача Гладкої Н.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу з позовною заявою Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій протиправними (незаконними), скасування постанови про арешт коштів боржника,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (далі - «позивач» або «Підприємство») звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі - «відповідач») про визнання дій такими, що порушують права та інтереси позивача та скасування постанови про арешт коштів боржника від 15 квітня 2010 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, звертаючи стягнення на кошти позивача, не пересвідчився у тому чи виконанні рішення добровільно, і оскільки позивач самостійно сплатив 2886041,83 гривень, арешт мав бути накладений у межах залишку суми стягнення, а не на всю суму за зведеним виконавчим провадженням. На підставі статей 30, 49, 55 Закону України «Про виконавче провадження», позивач просив визнати дії відповідача такими, що порушують права та інтереси позивача та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 15 квітня 2010 року. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати дії відповідача протиправними (незаконними) та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 15 квітня 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з наведених в ньому підстав, просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала і пояснила, що дії відповідача по накладенню арешту на грошові кошти позивача є законними, щодо вимоги про скасування постанови посилалася на розсуд суду. Також додала, що про часткове добровільне виконання рішень судів відповідач дізнався тільки у вересні 2011 року, коли позивачем був направлений лист №03/01/2782 від 22.09.2011.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15 квітня 2010 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку була винесена постанова про арешт коштів боржника у зведеному виконавчому провадженні про накладання арешту на грошові кошти в межах суми 33775566,47 гривень, що належать Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу», код ЄДРПОУ 00191678, та містяться на всіх банківських рахунках у Філії «Головного управління ПАТ ПІБ в Донецькій області», МФО 334635.

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України. Органом державної виконавчої служби, зокрема, є районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

На час винесення спірної постанови про арешт коштів боржника Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV) діяв в редакції Закону України від 21 січня 2010 року №1837-VI.

Відповідно до преамбули Закону №606-XIV цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 5 Закону №606-XIV було встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 30 Закону №606-XIV державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Відповідно до статті 50 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Статтею 55 Закону № 606-XIV було встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах. При цьому арешт накладається у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання.

Представниками сторін було визнано, що станом на 15 квітня 2010 року позивачем була частково сплачена заборгованість в сумі 2886041,85 гривень за виконавчими документами, які перебували на примусовому виконанні у зведеному виконавчому провадженні.

Дана обставина не була врахована відповідачем на час винесення спірної постанови, а від так остання не може вважатися підставною та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними (незаконними) суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України. Органом державної виконавчої служби, зокрема, є районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до статті 5 Закону №606-XIV державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Таким чином, відповідач при винесенні постанови про арешт коштів позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом №606-XIV.

Відповідно до пунктів 1,2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б в повному обсязі доводили обґрунтованість вимог позивача, останнім суду не надано, а отже позов слід задовольнити частково.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача, відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 15 квітня 2010 року у зведеному виконавчому провадженні про накладання арешту на грошові кошти в межах суми 33775566,47 гривень, що належать Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу», код ЄДРПОУ 00191678, та містяться на всіх банківських рахунках у Філії «Головного управління ПАТ ПІБ в Донецькій області», МФО 334635.

В іншій частині позову відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (83001 м. Донецьк, вул. Артема, 85, код ЄДРПОУ 00191678) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 14 (чотирнадцять) гривень 12 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 24 квітня 2012 року.

Відкласти складення постанови в повному обсязі на строк чотири дні.

Постанова в повному обсязі складена 28 квітня 2012 року.

Постанова набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.