Постанова № 23915562, 07.05.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2012 № 40/369

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. №545/2011 від 30.12.2011

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного акціонерного „ПРОСТО-страхування"

на рішення господарського суду міста Києва

від 13.12.2011

у справі №40/369 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Приватного акціонерного акціонерного „ПРОСТО-страхування"

до Приватного акціонерного товариства „Українська інноваційна страхова

компанія „Інвестсервіс"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 16952,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного акціонерного „ПРОСТО-страхування" (надалі - ПрАТ „ПРОСТО-страхування", позивач) до Приватного акціонерного товариства „Українська інноваційна страхова компанія „Інвестсервіс" (надалі - ПрАТ „УІСК „Інвестсервіс", відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 16952,30 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2011 у справі №40/369 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПрАТ „ПРОСТО-страхування" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2011 у справі №40/369 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що обов'язок відповідача відшкодувати шкоду є похідним від обов'язку винної особи, а тому обов'язок відшкодувати шкоду у відповідача виник з моменту нанесення шкоди. На думку апелянта позивач має право звертатися до відповідача за відшкодуванням, у тому числі звертатися шляхом звернення із позовом до суду. Крім того, позивач стверджує, що законодавець визначає, що особа, яка має право на отримання страхового відшкодування може реалізувати це право або шляхом подання заяви на виплату, або ж зверненням до суду.

Відповідач у судове засідання не з'явилися, поважних причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, зокрема ухвала про відкладення розгляду справи направлялася на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та апеляційній скарзі, а також у витязі із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №21-10/1925-3 від 20.04.2011, копія якого міститься у матеріалах справи (а.с. 46).

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

11.12.2007 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником було укладено договір №135817 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів. Об'єктом вказаного договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 05.03.08) є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом: BMW 520, реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2001 року випуску, власником та вигодонабувачем за договором є ОСОБА_3

Як вбачається із матеріалів справи, 07.03.2008 у м. Києві на перехресті вул. Червоноармійської та пл. Льва Толстого відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої є - транспортний засіб марки BMW 520, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 під його керуванням та транспортний засіб „Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, власником якого є ОСОБА_5, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві №789/08 від 12.03.2008.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2008 у справі №3-12436/2008 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2008 у справі №3-12431/2008 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як вбачається із акту №246/4336 товарознавчого дослідження від 18.03.2008 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW 520, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 22917,91 грн., а вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 33904,61 грн.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2008 позивачем було складено розрахунок страхового відшкодування №4336, що належить до виплати страхувальнику. Згідно з даним розрахунком страхове відшкодування за договором №135817 АТК від 11.12.2007 складає 33904,61 грн.

Платіжним дорученням №6567 від 04.04.2008 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування за ремонт автомобіля BMW 520, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 33904,61 грн.

Із долученої до матеріалів справи відповіді МТСБУ від 01.12.2011 №26523/7-3-11 на запит господарського суду міста Києва вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована у Страховій компанії „Інвестсервіс" згідно полісу НОМЕР_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності по майну - 25500,00 грн., розмір франшизи - 0 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначав, що виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування у розмірі 33904,61 грн., до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, приймаючи до уваги ступінь вини кожного з учасників ДТП, який був встановлений в постанові Шевченківського районного суду м. Києва, розмір завданих ОСОБА_4 збитків у вказаній ДТП становить половину від загальної суми. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 16952,30 грн.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судом першої інстанції, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля „Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована ОСОБА_4 у страховій компанії „Інвестсервіс" на підставі укладеного між ними договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № НОМЕР_4).

Відповідно до зазначеного полісу відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля „Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування" відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Передчасне уявлення позивача про наявність підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для здійснення регресного відшкодування в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст.1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що приписами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, виходячи з системного аналізу змісту ч.2 ст.530, ст.993 та ч.1 ст.1191 ЦК України цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача.

Як встановлено судом першої інстанції, заява позивача (регресна вимога про відшкодування шкоди в порядку регресу № 04-5759 від 22.11.2011) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, була надіслана відповідачеві 25.11.2011, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №0299 від 25.11.2011.

Проте, місцевим господарським судом помилково залишено поза увагою ті обставини, що після порушення провадження у справі та на момент прийняття рішення у справі, з урахуванням поштового обігу, 7-денний строк добровільного виконання зобов'язання відповідача по відшкодуванню позивачу шкоди у порядку регресу вже настав, однак, у добровільному порядку страхове відшкодування сплачено не було.

При цьому колегія суддів зазначає про помилковість застосування судами норм ст.ст.35,37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній до 18.09.2011) до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди у порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача).

Крім того, помилковим є посилання суду першої інстанції на ст.1 ГПК України в обґрунтування висновку щодо відсутності порушення прав позивача станом на день пред'явлення позову та відмови в позові з цих підстав, оскільки після порушення провадження у справі та станом на момент прийняття рішення порушення прав кредитора мало місце, а тому місцевий господарський суд передчасно відмовив позивачу у захисті порушеного права, порушивши приписи ч.3 ст.16 ЦК України, згідно якої суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи у разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього кодексу.

Зокрема, відповідно до ч.ч.2-5 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Таким чином, норми ч.ч.2-5 ст.13 ЦК України не наділяють суд повноваженнями відмовляти в позові з тих лише підстав, що позивач звернувся за захистом тих прав, які були порушені на момент вирішення спору, але не були порушені на день звернення з позовом.

З огляду на те, що на момент прийняття рішення у справі строк виконання відповідачем зобов'язання по відшкодуванню виплаченої позивачем страхової суми у порядку регресу вже настав, то колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові від 06.12.2011 у справі №16/335.

Разом з тим, відповідно до ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Посилання апелянта на вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля є необґрунтованим, оскільки статтею 1187 ЦК України, статтями 22 та 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено відшкодування матеріальної шкоди, а не вартості відновлювального ремонту.

Із акту №246/4336 товарознавчого дослідження від 18.03.2008 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля BMW 520, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 22917,91 грн.

За таких обставин, виходячи із позовних вимог та беручи до уваги ступінь вини кожного з учасників ДТП, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 11458,96 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного акціонерного „ПРОСТО-страхування" задоволенню підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2011 у справі №40/369 підлягає скасуванню у частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення із Приватного акціонерного товариства „Українська інноваційна страхова компанія „Інвестсервіс" на користь Приватного акціонерного акціонерного „ПРОСТО-страхування" суми страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 11458,96 грн., із прийняття у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного акціонерного „ПРОСТО-страхування" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2011 у справі №40/369 у частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення із Приватного акціонерного товариства „Українська інноваційна страхова компанія „Інвестсервіс" на користь Приватного акціонерного акціонерного „ПРОСТО-страхування" суми страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 11458,96 грн. скасувати.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства „Українська інноваційна страхова компанія „Інвестсервіс" (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5б, офіс 208, код ЄДРПОУ 23498273) на користь Приватного акціонерного акціонерного „ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; код ЄДРПОУ 24745673) 11458 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 96 коп. суму страхового відшкодування у порядку регресу, 114 (сто чотирнадцять) грн. 58 коп. державного мита, 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства „Українська інноваційна страхова компанія „Інвестсервіс" (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5б, офіс 208, код ЄДРПОУ 23498273) на користь Приватного акціонерного акціонерного „ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; код ЄДРПОУ 24745673) 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №40/369 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.