Постанова № 23915664, 26.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 24/418

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Зубець Л.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 01/230-446 від 31.10.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3 - дов. №5 від 03.01.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю

"Страхова компанія "Альфа - Гарант"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 03.02.2012р.

у справі № 24/418 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю

"Страхова компанія "Альфа - Гарант" (позивач)

до Товариства з додатковою відповідальністю

"Страхова компанія "Добробут та Захист"

(відповідач)

про cтягнення частки перестрахового відшкодування

В судовому засіданні 26.04.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 03.02.2012р. у справі № 24/418 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2012р. у справі № 24/418 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку апелянта, відсутні підстави для відмови у стягненні перестрахового відшкодування лише з причини несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.03.2012р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.03.2012р. по справі оголошено перерву до 26.04.2012р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2012р. представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2012р. представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

28 грудня 2007р. між Товариством з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант" (Перестрахувальник, позивач) та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Добробут та Захист" (правонаступником якого є відповідач) (за договором Перестраховик) було укладено Договір № 91-017/08-02 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум (далі - Договір перестрахування).

Відповідно до п. 1.2 Договору перестрахування предметом договору є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування Перестраховиком (відповідачем) на засаді ексцеденту сум частини відповідальності Перестрахувальника (позивача), прийнятої ним за Договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО транспортних засобів).

Відповідно до п. 1.3 Договору перестрахування його дія розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені Перестрахувальником (позивачем) зі Страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Відповідно до п. 2.12 Договору перестрахування відповідальність Перестраховка (відповідача) за кожним Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього Договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю Перестрахувальника (позивача).

Протягом 2008 року між Перестрахувальником і страхувальниками укладалися договори добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов яких були застраховані визначені в них транспортні засоби.

У відповідності до п.п. 3.2.1, 3.4.1 Договору перестрахування Перестрахувальник (позивач) зобов'язався передавати, а Перестраховик (відповідач) - приймати від нього в перестрахування частину відповідальності за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору на умовах, викладених в розділі 2 Договору перестрахування.

Згідно з умовами п. 3.2.2 Договору перестрахування Позивач один раз на місяць надає Відповідачу Рахунки-бордеро премій та Рахунки-бордеро збитків. Вказані Рахунки після їх підписання є невід'ємними частинами Договору.

У відповідності до п. 4.3 Договору перестрахування збитки, сума страхового відшкодування за якими, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати суму 200 000, 00 гривень, врегульовуються окремо (індивідуально) і не включаються до щомісячного Рахунку-бордеро збитків.

02.10.2008р. в результаті ДТП отримав пошкодження автомобіль Caddilac Escalade, д.н. НОМЕР_1, який був застрахований 26.03.2008р. у позивача за договором № 06-VZ/24-130-00754 добровільного страхування наземного транспорту, що є предметом застави (а.с.52) та перестрахований у відповідача згідно Договору перестрахування.

На підставі страхового акту № СТ/08/4963 від 04.11.2008р.(а.с.112) згідно вказаного страхового випадку розмір страхового відшкодування склав 308 192, 50 грн., розрахунок якого проведений на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку (вих. № 1043 від 16.10.2008р.), а сплата позивачем на користь страхувальника грошових коштів 303 066, 50 грн. (відповідно до умов виплати страхового відшкодування) підтверджується платіжним дорученням № 3812 від 04.11.2008р. (а.с.113).

12.11.2008р. листом за вих. № 4916 Позивач повідомив Відповідача про настання страхової події із зазначенням причин несвоєчасного повідомлення про страховий випадок (а.с.43).

У відповідності до п. 3.4.4 Договору перестрахування Перестраховик зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника документів на виплату страхових відшкодувань сплатити Перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування.

16.12.2008 року позивачем було направлено відповідачу лист вих. №5550 від 15.12.2008р. із вимогою сплати частки у сумі страхового відшкодування в розмірі 5455, 01 грн. з розрахунком частки Перестраховика у сумі страхового відшкодування та документами, що регламентують страховий випадок, по автомобілю, що перестрахований згідно з Рахунком-бордеро премій за березень 2008 р. на 67 арк.(а.с.44).

Зазначений лист було відправлено 16.12.2008р., що підтверджується реєстром про відправку рекомендованих листів та копією фіскального чеку (а.с.46), та отриманий відповідачем 18.12.2008р., про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 47).

Листом вих. №825 від 18.06.2009р. відповідач відмовив позивачу у виплаті частки у сумі страхового відшкодування з посиланням на п.3.3.6 Договору перестрахування, у зв"язку з порушенням перестрахувальником (позивачем) п.3.2.8 Договору перестрахування по своєчасному повідомленню перестраховика (відповідача) про настання страхового випадку (а.с.48).

Листом від 18.08.2009р. вих. №09/3377 позивач повідомив відповідача про те, що останній у відповідності до п.5.2 Договору перестрахування не має права відмовити у виплаті перестрахового відшкодування лише з причини несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку (а.с.49). Зазначений лист було відправлено 01.09.2009р., що підтверджується реєстром про відправку рекомендованих листів та копією фіскального чеку (а.с.50), отримано відповідачем 07.09.2009р., про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 51).

Станом на 23.12.2008р. відповідачем в порушення умов Договору перестрахування не відшкодовано своєї частки страхового відшкодування збитків у встановлений пунктом 3.4.4 Договору перестрахування строк, у зв"язку з чим ТДВ "СК "Альфа-Гарант" звернулось до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що порушення позивачем п.3.2.8 Договору перестрахування позбавило перестраховика (відповідача) його прав, відповідно до умов цього договору.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про страхування" перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Відповідно до п. 3.3.6. Договору перестрахування Перестраховик (відповідач) має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити розмір своєї частки страхування у випадку, коли Перестрахувальник порушив умови п. 3.2.6. та п.3.2.8.

Так, п.3.2.6 Договору перестрахування передбачено, що на вимогу перестраховика (відповідача) перестрахувальник (позивач) зобов"язаний надати йому копії документів, що стосуються окремого страхового випадку. Обсяг документів, які перестраховик має право вимагати від перестрахувальника, обмежується наступним переліком, що зазначений в п.3.2.3.3. У будь - якому випадку вимога перестраховика про надання йому документів на виплату страхового відшкодування не може бути підставою для затримки або відмови перестраховика в підписанні Рахунку-бордеро збитків.

В силу положень п. 3.2.8 Договору перестрахування, перестрахувальник (позивач) зобов"язаний надати можливість відповідальним працівникам перестраховика (відповідача), за його вимогою, приймати участь в процедурі врегулювання збитків та надати їм всю наявну у перестрахувальника інформацію та документи, якщо за попередніми прогнозними розрахунками сума страхового відшкодування може перевищувати суму 200 000, 00 грн.

Якщо при настанні страхового випадку прогнозована сума страхового відшкодування не перевищуватиме 200 000, 00 грн., а під час розслідування цього випадку з"ясовуватиметься, що прогнозована сума страхового відшкодування може перевищити 200 000, 00 грн., перестрахувальник повідомляє перестраховика про таку можливість протягом 5 робочих днів з моменту виявлення відповідних обставин.

У відповідності до того ж п.3.3.6 Договору перестрахування, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається перестраховиком не пізніше останнього дня, визначеного п.п. 3.4.3, 3.4.4 для виплати страхового відшкодування і повідомляється перестрахувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови, яке може бути оскаржено у порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 3.2.7 Договору перестрахування визначено обов"язок перестрахувальника протягом 5-ти робочих днів з дня, коли перестрахувальнику стало про це відомо, повідомити перестраховика про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, сума страхового відшкодування за яким, за попередніми прогнозними розрахунками може перевищувати суму 200 000, 00 грн.

Так, дійсно, позивачем було повідомлено відповідача про настання страхового випадку лише 12.11.2008р., з зазначенням причин несвоєчасного повідомлення.

Проте, п. 5.2. Договору перестрахування чітко передбачено, що Перестраховик (відповідач) не має права відмовити у виплаті перестрахового відшкодування лише з причини несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку за умови, що така несвоєчасність не вплинула на можливість отримати від компетентних органів документів, що містять відомості про обставини настання страхового випадку і відповідно до умов страхування є достатніми для виплати страхового відшкодування, та якщо це не позбавило Перестраховика його прав відповідно до умов цього Договору.

Так, апелянт (відповідач) посилається на те, що позивачем було повідомлено про настання страхового випадку лише 12.11.2008 р. в порушення умов п. 3.2.8. Договору перестрахування.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що несвоєчасність повідомлення дійсно вплинула на можливість отримати ним від компетентних органів документів, що містять відомості про обставини настання страхового випадку і відповідно до умов страхування є достатніми для виплати страхового відшкодування, та що це позбавило перестраховика його прав відповідно до умов цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що всі ці документи та які відповідно до умов договору страхування є достатніми для виплати страхового відшкодування, надіслані позивачем відповідачу, додатково відповідачем у позивача ніякі документи не витребовувались.

Незважаючи на те, що позивачем була проведена виплата по страховому випадку на користь свого страхувальника, відповідач, будучи повідомлений позивачем (навіть із запізненням, з обґрунтуванням причин) про настання даного страхового випадку, жодним чином не виявив бажання приймати участь у розслідуванні даного страхового випадку (а договором не передбачена обов"язкова участь відповідача у розслідуванні страхового випадку), а отже права відповідача, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору перестрахування, позивачем не порушені, а належних та допустимих доказів протилежного відповідач не надав.

Колегія суддів констатує, що за умовами укладеного між сторонами договору, лише несвоєчасне повідомлення позивачем відповідача про настання страхового випадку, не є підставою для відмовити у виплаті відповідачем перестрахового відшкодування.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.3.6. Договору перестрахування Перестраховик (відповідач) має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити розмір своєї частки страхування у випадку, коли Перестрахувальник порушив умови п. 3.2.6. та п.3.2.8.

Проте, Договором перестрахування встановлено строк, протягом якого перестраховик (відповідач) має право прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, зокрема п.3.3.6 чітко передбачено, що таке рішення приймається пере страховиком не пізніше останнього дня, передбаченого п.п.3.4.3, 3.4.4 для виплати страхового відшкодування.

Так, п. 3.4.4 Договору перестрахування передбачено, що Перестраховик зобов'язаний у випадку, якщо страховий випадок розглядається окремо відповідно до п.4.3 цього договору, протягом 5 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника документів на виплату страхових відшкодувань сплатити Перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив 5-денний строк для прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки пакет документів на виплату страхового відшкодування відповідачем було отримано ще 18.12.2008р., а рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування було прийнято лише 18.06.2009р., тобто через шість місяців.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, відповідач, як страховик за договором перестрахування зобов"язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.20 Закону України "Про страхування".

Зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 627, 628, 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять ті умови (пункти), які визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та є обов"язковими для виконання сторонами.

Відповідно до розрахунку частки перестраховика (відповідача) у сумі страхового відшкодування від 15.12.2008р., надісланого відповідачу одночасно із супровідним листом №5550 від 15.12.2008р., що підтверджується матеріалами справи, частка перестраховика (відповідача) у сумі страхового відшкодування становить 5455, 01 грн., та відповідачем не сплачена.

Отже, місцевим господарським судом не було досліджено обставини справи в їх сукупності, невірно надано оцінку умовам Договору перестрахування, які погоджено сторонами, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

. Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5455, 01 грн. основної заборгованості за Договором перестрахування документально позивачем доведені, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 992, 81 грн. пені, 1625, 59 грн. інфляційних втрат, 425, 94 грн. трьох процентів річних, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 3.4.4 Договору перестрахування Перестраховик зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника документів на виплату страхових відшкодувань сплатити Перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування.

Розмір заборгованості у даній справі відповідача перед позивачем становить 5455, 01 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 11.3 Договору перестрахування сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим Договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки. Пеня сплачується за письмовою вимогою сторони, яка повинна була своєчасно одержати платіж.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, 16.12.2008р. позивачем було надіслано відповідачу пакет документів на виплату частки страхового відшкодування по автомобілю, що перестрахований згідно з Рахунком-бордеро премій за березень 2008р., який було отримано відповідачем 18.12.2008р., про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 47).

Станом на 23.12.2008р. відповідачем в порушення умов Договору перестрахування не було відшкодовано позивачу своєї частки страхового відшкодування у строк, встановлений п.3.4.4 Договору перестрахування.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, проведений за період з 24.12.2008р. (за 182 дні прострочення), наданий позивачем, дійшла висновку про те, що він є обґрунтованим.

Враховуючи відсутність зі сторони відповідача заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 992, 81 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, апеляційний господарський суд погоджується з правомірністю нарахування позивачем 3% річних за період з 24.12.2008р. по 01.08.2011р. в сумі 425, 94 грн. та інфляційних втрат за період з січня 2009р. по червень 2011р. включно в сумі 1625, 59 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 526, 625 ЦК України та умов Договору перестрахування підлягає стягненню становить 5455, 01 грн. основної заборгованості, 992, 81 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов"язання, 1625, 59 грн. інфляційних втрат та 425, 94 грн. трьох процентів річних.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" , з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а

рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2012р. у справі № 24/418, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, скасуванню з прийняттям у відповідності до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України нового рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2012р. у справі № 24/418 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та Захист" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24/11-13В, код ЄДРПОУ 31571133) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 5455, 01 грн. основної заборгованості за договором перестрахування, 992, 81 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов"язання, 1625,59 грн. інфляційних втрат, 425,94 грн. трьох процентів річних, 102, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та Захист" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24/11-13В, код ЄДРПОУ 31571133) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 804, 75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду м.Києва видати накази.

7. Матеріали справи № 24/418 повернути до Господарського суду м. Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 07.05.2012р. (з урахуванням вихідних та святкових днів).

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Зубець Л.П.