Рішення № 23914271, 08.05.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 110

РІШЕННЯ

Іменем України

08.05.2012Справа №5002-4/2818-2011

За позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» (65023, Україна, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19)

до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Кримський титан» (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона)

про стягнення 20 020,00 грн.

Суддя І.К.Бєлоглазова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - ОСОБА_3, дов. б/н від 03.01.2012 р. у справі.

Від відповідача - ОСОБА_4, дов. № 01-02-14/17267 від 29.12.2011 р. у справі.

Суть спору:

Одеська залізниця, м. Одеса, звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства «Кримський титан» штрафу в сумі 20 020,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно залізничної накладної на групу вагонів № 47026068 відповідачем були відвантажені зі станції Вільногірськ Придніпровської залізниці три вагони з вантажем - піском формувальним, на адресу ВАТ «Нововолинський ливарний завод», а залізниця зобов'язалася доставити вагони на станцію призначення - Іваничи Львівської залізниці і видати їх вантажоодержувачу. Позивач зазначає, що 27.09.2010 р. під час приймання поїзду № 2249 на станції Знам'янка Одеської залізниці було здійснено переваження відправлених Приватним акціонерним товариством «Кримський титан» вагонів та виявлена невідповідність зазначеної в накладній ваги нетто вантажу у вагоні № 66839622 на 1200 кг в бік зменшення, про що був складений комерційний акт № АА 056310/835-4 відповідно до статті 129 Статуту залізниць України. З урахуванням цього, керуючись статтями 118, 122 Статуту залізниць України, позивачем був нарахований штраф в розмірі п'ятикратної вартості провізної плати в сумі 20 020,00 грн., який він просить стягнути з відповідача примусово.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23 березня 2011 року позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5005/3799/2011.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: 96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2011 року матеріали господарської справи № 5005/3799/2011 були направлені за підсудністю до господарського суду Автономної Республіки Крим відповідно до положень статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.

05 липня 2011 року матеріали справи надійшли до господарського суду Автономної Республіки Крим та передані на розгляд судді Дворному І.І. із привласненням справі № 5002-7/2818-2011, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2011 року справа була прийнята до провадження судді Дворного І.І.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2011 року у задоволенні позову Одеської залізниці відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2011 року апеляційну скаргу Одеської залізниці залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2011 року у справі № 5002-7/2818-2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 січня 2012 року касаційну скаргу Одеської залізниці задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2011 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2011 року у справі № 5002-7/2818-2011 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

За результатами розподілення автоматизованою системою документообігу справу передано на розгляд судді господарського суду Автономної Республіки Крим Бєлоглазовій І.К. під № 5002-4/2818-2011.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 28 лютого 2012 року справа прийнята до провадження судді Бєлоглазової І.К.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем визначалась маса нетто з порушенням норм чинного законодавства, а отже висновок про нестачу вантажу та твердження про невідповідність зазначеної в накладній ваги нетто є таким, що не відповідає дійсності. Крім того, відповідач просить у разі задоволення позову врахувати його скрутне фінансове становище та факт відсутності у позивача збитків, завданих допущеним порушенням.

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до приписів ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В :

26 вересня 2010 року закритим акціонерним товариством «Кримський титан» (в подальшому - приватним акціонерним товариством «Кримський титан») зі станції Вільногірськ Придніпровської залізниці були відправлені три вагони (№№66839622, 66207861, 66572660) з вантажем - піском формувальним, на адресу ВАТ «Нововолинський ливарний завод» по груповій залізничній накладній №47026068.

В накладній зазначено, що вантаж перевозиться насипом, загальна вага вантажу - 207 000 кг, по 69 000 кг в кожному вагоні, вантаж був зважений на 150-тонних вагонних вагах відправника. Вартість перевезення становить 4 004,00 грн. за кожний вагон, всього - 12 012,00 грн.

27 вересня 2010 року під час приймання поїзду на станції Знам'янка Одеської залізниці було здійснено переваження зазначених вагонів та виявлена невідповідність зазначеної в накладній ваги нетто вантажу в вагоні №66839622 на 1200 кг в бік зменшення, що підтверджується випискою з книги переваження станції Знам'янка, про що був складений станцією Знам'янка комерційний акт №АА056315/835-4 від 28.09.2010, в якому зазначено, що при зважуванні виявилося брутто 90700 кг, тара з бруса 22900 кг, нетто 67800 кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення 1200 кг (т.1, а.с. 11-12).

Згідно розділу 5 залізничної накладної вагон №66207861 був відчеплений від групової накладної та відправлений за досильним перевізним документом. Разом з тим, вагони №№ 66839622 та 66572660 були відправлені за основною накладною, в якій було зроблено відмітку про складання комерційного акта на вагон №66839622.

У комерційному акті АА№056315/835-4 від 28 вересня 2010 року (т. 1, а.с.36) зазначено наступне: «при перевірці виявлено навантаження навалом пагобкоподібне нижче бортів 600 мм, об'єм кузова на вагоні не вказаний. Просипання вантажу відсутнє. Вагон безлюковий з глухими торцевими стінками. На поверхні вантажу захисне маркування відсутнє. Слідів втрат і крадіжки не виявлено. Зважування вагона здійснено 28.09.2010 р. на 150-тонних вагонних вагах на станції Знам'янка приймальником поїздів ОСОБА_1 в присутності в.о. зам. ОСОБА_2, ОСОБА_4. При зважуванні виявилося - брутто 90700 кг, тара з бруса 22900 кг, нетто 67 800 кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення 1200 кг. Зважування здійснювалося двічі, різниця ваги в сторону зменшення підтвердилася».

У відповідності зі статтями 118, 122 Статуту залізниць України позивачем нарахований штраф у розмірі 20 020,00 грн., який позивач просить суд стягнути з відповідача.

Суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 23 Статуту залізниць відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Пунктами 2.1 та 2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що графи «Маса вантажу в кг визначена відправником» та «Спосіб визначення маси» заповнюються відправником, також згідно із ст. 37 Статуту залізниць України та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажу визначається відправником.

Відповідно до п. 2.3. Правил оформлення перевізних документів встановлено, що правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів передбачено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Крім того, цим же пунктом Правил видачі вантажів встановлені норми недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні. Пісок формовочний відноситься до інших вантажів. Норма для інших вантажів становить - 0,5 %. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки вираховується від маси нетто вантажу.

При цьому, будь-яка залізниця - відправлення чи призначення вантажу, або транзитна має право заявляти позов про стягнення штрафу на підставах, передбачених ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України до вантажовідправника.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно ст.. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Збитки (додаткові витрати) завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені в ст. ст. 118 та 122 вказаного Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки у відповідності до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем по справі (як відправником) допущено порушення Статуту залізниць України, яке полягає у неправильному зазначенні у накладній №47026068 маси вантажу, що є підставою для покладення на відправника відповідальності в порядку ст.ст. 24, 118 та 122 Статуту залізниць України.

Позивачем було нарахований штраф за невірне визначення відповідачем маси вантажу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, враховуючи те, що згідно накладної № 47026068 розмір проїзної плати за три вагона становить 12 012,00 грн., тобто за кожен вагон по 4 004,00 грн. (12 012,00/3), штраф у п'ятикратному розмірі вартості перевезення вагону становить 20 020,00 грн. (4 004,00 х 5).

Суд вважає, що сума заявленого до стягнення штрафу є значно великою порівняно з порушенням, допущеним відповідачем.

Відповідачем допущене порушення виразилось у необґрунтованому завищенні у накладній ваги піску, що перевозився, але це порушення не призвело до будь - яких збитків залізниці або технологічних проблем під час транспортування вантажу.

Згідно до пункту 6.4. Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, нарахованого відповідачу, суд приймає до уваги, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому стані, має велику заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ (81 941 785,96 грн.). Крім того, суд враховує відсутність у позивача негативних наслідків допущеного відповідачем порушення.

Отже, суд вважає, що нарахований позивачем штраф в сумі 20 020,00 грн. є надмірним, виходячи з характеру порушення, допущеного відповідачем, а також враховуючи факт відсутності негативних наслідків у залізниці та скрутне фінансове становище відповідача. У зв'язку з цим суд вважає за можливе, в порядку статті 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України, зменшити суму нарахованого штрафу до 5 000,00 грн.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 5000,00 грн.

Судові витрати суд відносить на сторони за правилами ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08.05.2012 оголошена вступна та резолютивна частина рішення відповідно до ст.. 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення підписаний та оформлений 10.05.2012.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Одеської залізниці, м. Одеса, до приватного акціонерного товариства «Кримський титан, м. Армянськ, про стягнення 20 020,00 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Кримський титан», (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, код ЄДРПОУ 32785994) на користь Одеської залізниці, (65023, Україна, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р №26003000001 в Одеській філії АБ «Експрес-банка», МФО 328801, ЗКПО 01071315) 5 000,00 грн. штрафу.

3. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Кримський титан», (96012, АР Крим, м. Армянськ, Північна промзона, код ЄДРПОУ 32785994) на користь Одеської залізниці, (65023, Україна, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р №26003000001 в Одеській філії АБ «Експрес-банка», МФО 328801, ЗКПО 01071315) 200,20 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита, та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Бєлоглазова І.К.