Ухвала суду № 23913335, 25.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 р.Справа № 2-а-1967/11/2170

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

суддів - Домусчі С.Д.

Скрипченка В.О.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" до Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області, Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року відкрите акціонерне товариство (далі ВАТ) "Херсонський суднобудівний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Херсоні, Головного управління Державного казначейства (далі ГУДК) України у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2011 року №0001040700/0 та стягнення з держбюджету бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 97 854, 93 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами перевірки податковий орган дійшов висновків про завищення підприємством суми бюджетного відшкодування, мотивованих неможливістю підтвердити сплату ПДВ до бюджету певними контрагентами позивача по другому та четвертому ланцюгах постачання. На думку позивача, ці висновки є помилковими, оскільки він не може нести відповідальність за неналежне виконання податкових зобов'язань своїми постачальниками.

Відповідач - ДПІ у м. Херсоні позов не визнав, посилаючись на те, що головною умовою для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ є сплата цього податку до бюджету по всьому ланцюгу постачання.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року позовні вимоги ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" до ДПІ у м. Херсоні, ГУДК України в Херсонській області задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні від 11 березня 2011 року №0001040700/0.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 97 854, 93 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ДПІ у м. Херсоні подало апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Основним видом діяльності, який здійснював позивач за перевіряємий період, було будування та ремонт суден.

Згідно з актом перевірки від 01 березня 2011 року №551/07-0/14308500:

- неправомірність віднесення позивачем до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 13 221, 90 грн. за квітень 2008 року обґрунтовується наступними обставинами:

Основним постачальником позивачу металопрокату на суму 23 641 759 грн., в т.ч. ПДВ - 3 949 293 грн. у березні 2008 року по 1 ланцюгу постачання є ТОВ "Селект" (м. Кривий Ріг). За інформацією СДПІ у м. Кривий Ріг, одним з постачальників металопродукції ТОВ "Селект" було ТОВ "Морський будівельний комплекс" (м. Одеса) на суму ПДВ 36 470 грн. Згідно відповіді ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, одним з постачальників металопродукції ТОВ "Морський будівельний комплекс" було ТОВ "Металстрой-2007" (м. Кривий Ріг). Південна МДПІ у м. Кривий Ріг повідомила відповідача, що постачальником металопродукції ТОВ "Металстрой-2007" було ПП "Митра" (м. Дніпропетровськ). Згідно листа ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 17 грудня 2010 року, провести зустрічну перевірку ПП "Митра" неможливо у зв'язку з тим, що підприємство має стан "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а остання декларації цього підприємства з ПДВ податна за 9 місяців 2010 року.

- неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 72 861,45 грн. за серпень 2008 року обґрунтовується наступними обставинами:

Одним з постачальників позивачу металопродукції у липні 2008 року на загальну суму 7 205 090, 94 грн., в т.ч. ПДВ -1 200 848, 49 грн., було ТОВ "Селект" (м. Кривий Ріг). За інформацією СДПІ у м. Кривий Ріг, одним з постачальників ТОВ "Селект" металопродукції було ТОВ "Агро-Хім-Трейд" (м. Запоріжжя) на загальну суму ПДВ 72 861, 45 грн. Згідно відповіді ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 12 травня 2010 року, провести зустрічну перевірку ТОВ "Агро-Хім-Трейд" неможливо зв'язку з тим, що підприємство має стан "30" - в стадії переходу до іншої ДПІ, підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, фактичне його місцезнаходження не встановлено, на запити підприємство не відповідає, остання декларація була подана за серпень 2009 року без показників фінансово-господарської діяльності.

З аналогічних підстав ДПІ в акті зробила висновок і про неправомірність віднесення позивачем до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 75 482, 69 грн. за вересень 2008 року та в сумі 24 993, 48 грн. за жовтень 2008 року.

Основним видом діяльності, який здійснював позивач за перевіряємий період, було будування та ремонт суден.

Акт перевірки не містить посилань на: безтоварність господарських операцій позивача; невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит; на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ; на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетного відшкодування.

У позивача наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ "Селект" за перевіряємий період, а саме: договір комісії №701/КД-451 від 24 січня 2008 року, додаткові угоди, комісійні доручення, податкові, видаткові, накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт за договором комісії №701/КД-451 від 24 січня 2008 року, звіти комісіонера про поставлену металопродукцію, банківські виписки про оплату товару, залізнодорожні накладними на перевезення металопродукції, сертифікати якості металопродукції.

ТОВ "Селект" (лист №52 від 15 липня 2011 року) на запит суду від 07 липня 2011 року, надало підтверджуючи документи по поставкам позивачу металопродукції: видаткові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт та звіти комісіонера; податкові накладні на відвантажену продукцію, виконані роботи, послуги; прибуткові накладні, акти прийму-передачі виконаних робіт, з/д накладні, сертифікати якості товару, податкові накладні на придбану металопродукцію.

На запит суду ДПІ долучила до матеріалів справи копії податкових декларації ТОВ "Селект" по ПДВ із додатком №5 за спірні періоди, відповідно до яких цей постачальник в повному обсязі відобразив у складі своїх податкових зобов'язань обсяги операцій з позивачем.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що реальність операцій позивача (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) зі своїми безпосередніми контрагентами, яка підтверджена належними документами, вказує на правомірне визначення підприємством суми бюджетного відшкодування, а доводи податкового органу про те, що право платника податків на бюджетне відшкодування виникає виключно при сплаті цього податку всіма учасниками ланцюгу постачання є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає зазначені висновки суду першої інстанції правильними та такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст.1, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який втратив чинність, але регулював спірні правовідносини на час їх виникнення).

Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції правильними та такими, що відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а також нормам діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, ст.ст.1, 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції -формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом України "Про податок на додану вартість", зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Зазначені доводи апелянта колегією суддів не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Так, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пп.7.7.1 п.7.1 ст. 7).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку,

при цьому, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту), а право на податковий кредит виникає або з дати розрахунку платника податку за товари (роботи послуги), або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.4, 7.5 ст. 7).

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що якщо навіть безпосередній контрагент (тим більш контрагент по другому та четвертому ланцюгах) не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то ця тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необгрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично придбавав товар з метою його використання у власній господарській діяльності, що підтверджено податковими накладними, оформленими належним чином, та іншими документами.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про протиправність оскарженого рішення і, відповідно, необхідність задоволення позовних вимог є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлено 27 квітня 2012 року.

Головуючий:/підпис/Л Л.П. Шеметенко Суддя:/підпис/С.Д. Домусчі Суддя:/підпис/В.О.Скрипченко