Ухвала суду № 23909702, 17.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 р.Справа № 2а-10544/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі № 2а-10544/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод"

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області за участю Прокуратури Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Великобурлуцький сироробний завод" ( далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області ( далі - відповідач) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області №№ 0000152301, 0000172301, 0000162301, 0000022201 від 01.08.11, якими визначені грошові зобов'язання з ПДВ, податку на прибуток, податок з доходів нерезидентів, штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" до Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області, за участю прокуратури Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень-задоволено.

Скасовано податкове повідомлення рішення Вовчанської міжрайонної Державної податкової інпекції у Харківській області №0000152301 від 01.08.11р., №0000172301 від 01.08.11р, №0000162301 від 01.08.11р, №0000022201 від 01.08.11р.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (62602, Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, 2, код за ЄДРПОУ 05507436) судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду 14.12.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, що на думку відповідача і призвело до не правильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що повідомлення-рішення Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області №№ 0000152301, 0000172301, 0000162301, 0000022201 від 01.08.11, якими визначені грошові зобов'язання з ПДВ, податку на прибуток, податок з доходів нерезидентів, штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту № 2505/10/23-052 від 27.07.11 р., складеного за результатами планової виїзної перевірки позивача за період з 01.01.10 по 31.03.11, проведеної представниками відповідача (т. 8 а.с.1-69).

Позивач є юридичною особою з дня його державної реєстрації, здійснює свою діяльність відповідно до статуту, який затверджено установчими зборами акціонерів 25.04.97 року, (із подальшими змінами, зокрема пов'язаними із змінами місцезнаходження та найменування (ВАТ на Публічне АТ).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31.08.09 №100241562, виданого Великобурлуцький відділенням Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції, індивідуальний податковий номер 055074320079 Публічне АТ "Великобурлуцький сироробний завод"було зареєстроване платником ПДВ.

Перевіркою відображених у деклараціях з податку на прибуток показників доходу за період 01.01.10 по 31.03.11 в загальній сумі 264 861 734 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із продажу готової продукції, зокрема сирів твердих, масла вершкового, молока ультрапастеризованого, сиркових десертів (т.8 а.с.6).

За висновками акту перевірки позивачу донараховано валового доходу в сумі 3 390 311 грн, виключено зі складу валових витрат 18 054 013 грн., що призвело до збільшення об'єкту оподаткування податком на прибуток загалом на 21 444 324 грн. Оскільки у 1 кварталі 2011 року позивач задекларував від'ємне значення прибутку (збиток) в сумі 11 048 109 грн., донарахування об'єкту в сумі 21 444 324 грн. арифметично утворює прибуток в розмірі 10 396 215 грн., з якого відповідний податок за ставкою 25% повинен скласти 2 599 055 грн.

Судом першої інстанції також встановлено і підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в в акті перевірки зазначено, заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 617 470 грн., що призвело до заниження ПДВ по загальній декларації на суму 60 593,00 грн. Такий частковий вплив суми заниження ПДВ на суму податку до сплати відповідач пояснює тим, що частку податкових зобов'язань позивач декларує по спеціальній, пільговій декларації для підприємств-переробників сільськогосподарської продукції, за якою заниження ПДВ за наслідками перевірки не враховувалося. Крім того, за твердженням перевіряючих встановлено неутримання та неперерахування позивачем до бюджету податку з доходів нерезидентів у сумі 113 384,21 грн. під час розрахунків з Британською компанією a Impex LLP"за надані нею транспортно-експедиційні послуги, що, на думку відповідача є порушенням п.п. (й) п. 13.1, п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У зів"язку з викладеним, відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0000172301 від 01.08.11, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 599 055,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 479 156,00 грн.; № 0000162301 від 01.08.11, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 048 109,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.; № 0000022201 від 01.08.11, яким визначено податок з доходів нерезидентів у сумі 113 384,21 грн і штрафні (фінансові) санкції в сумі 28 516,05 грн.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв у періоді виникнення спірних правовідносин, визначено, що валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У відповідності до 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України встановлено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Аналогічні норми містилися в п. 4.1, 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"(застосовується до правовідносин 2010 року).

Колегія суддів зазначає, що на підставі договорів, укладених з покупцями, які є тотожними за змістом (типовими), позивач зобов'язаний був поставляти, а покупці -приймати та оплачувати молочну продукцію. До кожного з договорів укладалися типові додаткові угоди (т.7 а.с.101-160), відповідно до п. 2.1 яких постачальник (позивач) надає покупцю право дистрибуції молочної продукції у вигляді ретрознижки (п. 2.3 додаткових угод). Умови надання знижок детально наведені у ст. 4 типової додаткової угоди.

Під час надання знижок покупцям мало місце зменшення договірної (контрактної) вартості проданого товару відповідно до умов договору.

Також, в акті перевірки не зазначено, що позивач продавав продукцію за цінами, нижчими за звичайні. В судових засіданнях представники відповідача пояснили, що ціна на продукцію відповідача, з урахуванням знижок, відповідає рівню звичайних цін.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що обчислення суми доходу та бази оподаткування ПДВ позивачем відбувалося правомірно, виходячи з договірної (контрактної) ціни товару, тобто з врахуванням наданих покупцям знижок.

Крім того, слід зазначити, що матеріалами даної адміністративної справи підтверджено, що позивачем до податкового обліку включено суми коштів за які фактично реалізовано товар. Відповідачем не доведено обов'язок ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод"включення до податкового обліку сум коштів більших ніж вартість реалізованого товару.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки акту перевірки про заниження позивачем валового доходу в сумі 3 390 311 грн. та заниження бази оподаткування ПДВ в сумі 617 470 грн, у тому числі по загальній декларації на суму 60 593,00 грн. є протиправними.

Решта оскаржуваних донарахувань з приводу податку на прибуток позивача випливає зі зменшення за наслідками перевірки валових витрат на 18 054 013 грн., за трьома наступними епізодами, а саме: позивач не мав права включити до складу валових витрат 4 500 000 грн., сплачених під час закупівлі молока сухого знежиреного в лютому 2011 року у ТОВ Комбінат "Молпродукти", оскільки у ланцюгу постачання цього товару брало участь приватне підприємство "Трідад", діяльність якого спрямована на надання податкових вигод третім особам (стор. 14-15 акту перевірки).; позивач неправомірно включив до складу валових витрат суму 10 714 980,00 грн., у тому числі за 2010 рік -7 122 708 грн. та за 1 квартал 2011 року -3 592 272 грн., оскільки здійснював продаж продукції по ціні, нижчої собівартості, а тому зазначені витрати не спрямовані на отримання доходу, а отже, не пов'язані з господарською діяльністю позивача (стор. 9-12 акту перевірки).; позивач в 2010 та 2011 році включив до декларацій з податку на прибуток 449 465 грн та 2 389 568 грн, всього -2 839 033 грн витрат понесених, але не врахованих у минулих періодах. Актом попередньої перевірки позивача підтверджена наявність та належне документальне оформлення цих витрат, але, з урахуванням інших порушень (завищення валових витрат в більшому розмірі), ця сума не задекларованих витрат була врахована під час прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками попередньої перевірки.

Стосовно придбання позивачем товару у ТОВ Комбінат "Молпродукти", колегія суддів зазначає наступне, що відповідно до договору №15/11 від 13.01.11 терміном дії до 31.12.11 позивач (покупець) отримав від ТОВ Комбінат "Молпродукти"(постачальника) сухе молоко в загальній кількості 420 тон на суму 10 800 200 грн, у тому числі за лютий 2010 року -210 тон на суму 5 400 000 грн і повністю розрахувався за поставлений товар. Факт поставки товару підтверджується договором, видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (т. 5 а.с.129-201), а також довідкою від 22.06.11 №2152/23-610/37070047 про результати проведення зустрічної звірки, складеною ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (т.5 а.с. 202-207).

В акті позапланової невиїзної перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська зазначено, що всі угоди ПП "Трідад"є нікчемними. Виходячи з цього, відповідач, посилаючись на п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"вважає, що по операціях з придбання сухого молока у ТОВ Комбінат "Молпродукти"позивач позбавлений права на валові витрати в сумі 4 500 000 грн. (обсяг постачання за лютий 2011 року).

Однако, відповідно до статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, понесені позивачем витрати на придбання сухого молока у ТОВ Комбінат "Молпродукти"підлягають включенню до складу валових витрат позивача.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угод ПП "Трідад"колегія суддів зазначає, що вони не мають відношення до справи, адже позивач не мав господарських відносин з цією особою і не мав ні обов'язків ні можливостей перевіряти дійсність угод, укладених у ланцюгу постачальників.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає правомірним включення позивачем придбання молока по тій самій угоді у січні 2011 року та неправомірним -у лютому 2011 року, не досліджує вплив такого включення на кінцеве визначення об'єкту оподаткування, хоча за даними обліку позивача частка придбаного сухого молока на кінець періоду, який перевірявся, залишилася на балансі і тому його вартість підлягала в цій частині виключенню зі складу валових витрат в шляхом розрахунку приросту/убутку товарних запасів на підставі п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо виключення зі складу валових витрат позивача 10 714 980,00 грн. внаслідок продажу продукції по ціні, нижчої від фактичної собівартості, колегія суддів зазначає, що розрахунок спірної суми здійснений відповідачем на підставі порівняння цін реалізації продукції позивача з його витратами, розподіленими по видах продукції (стор. 9-12 акту та додаток №5 до акту перевірки -т. 7 а.с. 214-228). Цей розрахунок в акті перевірки виконаний з посиланнями на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"(Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318), Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (Наказ Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 № 373) та і полягає у помісячному співставленні цін продажу готової продукції позивача з фактичною собівартістю цієї продукції. З цього розрахунку вбачається, що деякі види продукції реалізовувалися позивачем по цінах, нижчих від її фактичної собівартості.

Колегія суддв зазначає, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від них.

Також судом першої інстанції, встановлено, що збитковість операції визначена відповідачем з врахуванням використання виробничих потужностей у 2010 році лише на 26,7%, в 2011 році -на 25,7%.

Слід зазначити, що визнати такою, що не пов'язана з господарською діяльністю позивача, можливо лише конкретну господарську операцію, а не умовно розраховану суму (відсоток) з загального обсягу витрат.

Формування собівартості продукції не стосуються оподаткування і знаходяться поза межами компетенції відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про виключення зі складу валових витрат позивача 10 714 980,00 грн. внаслідок продажу продукції по ціні, нижчої від фактичної собівартості, не відповідає вимогам закону.

Щодо зайвого декларування позивачем суми 2 839 033 грн. витрат минулих періодів, колегія суддів зазначає, що актом виїзної планової перевірки позивача за від 22.04.10 № 488/23-05507436 за період з 1.10.08 по 31.12.09, проведеної фахівцями відповідача (т. 6 а.с.129-200), було встановлено (т.6 а.с.142): - заниження витрат, пов'язаних з придбанням сировини, зокрема, молока за 2009 рік у сумі 3 483 026 грн.,- завищення витрат, пов'язаних з придбанням сировини від ПП "Агродом", зокрема, молока за 2009 рік у сумі 5 564 069 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було остаточно розрахована сума завищення валових витрат як 2081043 грн. за 2009 рік (2577108 грн. в цілому за період) та прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 13.05.10, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 644277 грн. та штрафні (фінансові) санкції (т. 6 а.с.201).

Таким чином, діючи відповідно до п.п.4.2.2 б) Закону України № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідач врахував порушення податкового законодавства, допущені позивачем, які вплинули на оподатковуваний прибуток як бік його збільшення так і в бік зменшення під час прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 13.05.10.

Однако, колегія суддів зауважує, що зазначене податкове повідомлення-рішення було скасовано постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.10 у справі № 2а-6532/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7.02.11 (т.6 а.с.202-206). Судовими рішеннями було встановлено, що завищення позивачем витрат, пов'язаних з придбанням сировини від ПП "Агродом", зокрема, молока за 2009 рік у сумі 5 564 069 грн. не мало місця.

Той факт, що у 2009 році позивачем не було враховано в податкових деклараціях витрати, пов'язані з придбанням сировини, зокрема, молока за 2009 рік у сумі 3 483 026 грн. не заперечується відповідачем і не був предметом спору у справі № 2а-6532/10/2070.

Таким чином, зазначене порушення, встановлене актом попередньої перевірки, впливає на розмір оподатковуваного прибутку, але не знайшло свого відображення в складі узгоджених податкових зобов'язань позивача ні внаслідок самостійного їх визначення, ні в результаті прийняття будь-яких податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, позивач мав право на підставі висновків акту перевірки від 22.04.10 № 488/23-05507436 в частині не включених до декларацій валових витрат 2009 року врахувати ці витрати шляхом включення їх до декларацій наступних податкових періодів і при цьому ніякого подвійного врахування цих витрат насправді не відбулося.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач цим правом скористався частково, відобразивши у податковій декларації за 2010 рік 449 465,00 грн. та у податковій декларації за 1 квартал 2011 року -2 389 568 грн. (т.6 а.с.213).

Оскільки на момент включення позивачем зазначених сум до складу витрат судове рішення у справі № 2а-6532/10/2070 набрало законної сили, незгода відповідача з цим рішенням не робить такі дії позивача незаконними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення № 0000172301 від 01.08.11, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 599 055,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 479 156,00 грн. та № 0000162301 від 01.08.11, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 048 109,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн. є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000022201 від 01.08.11, , колегія суддів зазначає, що відповідно до договору доручення від 01.11.10 № 077 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів, позивач здійснив оплату наданих експедитором-нерезидентом транспортно-експедиційних послуг на користь Компанії Impex LLP"(Сполучене Королівство) на суму 94 920 дол. США або 755 894,70 грн. Підтвердженням надання послуг по перевезенню вантажів в грудні 2010 року Компанією "(Сполучене Королівство) є акт виконаних робіт від 30.12.10 № 01 на суму 94 920 дол. США (т.6 а.с.214-219).

Висновок про порушення позивачем норм п. 13.1, п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"зроблений тому, що на думку відповідача позивач був зобов'язаний, в силу п.п."й"п. 13.1 ст. 13 цього закону, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів нерезидента Impex LLP", однак цього не зробив, при цьому не надав до перевірки довідку компетентного органу, яка підтверджує, що експедитор-нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (мається на увазі Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, надалі -Конвенція).

У відповідності до пп. "й"п. 13.1. ст. 13 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР доходи, отримані нерезидентом в якості компенсації вартості (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва) не є доходом, який підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими ст. 13 цього Закону.

Доводи відповідача, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки як вбачається з п.п. 1.1. Договору від 01.11.2010 №077 про надання транспортно-експедиційних послуг, його предметом є надання експедитором замовнику за плату та за рахунок клієнта (позивача) послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, а саме: оплачувати перевізникам належні платежі за морське та залізничне транспортування вантажів, здійснювати розрахунки з іншими особами за ті види робіт, що можуть виникнути в процесі виконання цього договору у зв'язку з перевезенням вантажу. При цьому, клієнт зобов'язується сплатити експедитору узгоджену винагороду (ст. 5 договору). Тобто, у даному випадку, узгоджена винагорода виступає як вид компенсації вартості послуги наданої резиденту (клієнту) від такого нерезидента (експедитора), а не є, за посиланням ДПІ, доходом від здійснення господарської діяльності, при тому, що господарська діяльність в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР повинна бути регулярною, постійною та суттєвою. Проте, податковим органом не доведено факту ведення нерезидентом - Компанією Impex LLP", регулярної, постійної та суттєвої господарської діяльності по наданню експедиційних послуг саме на території України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб, підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій також відсутні, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

За таких умов, колегія суддів прийшла до висновку, що повідомлення-рішення Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області №№ 0000152301, 0000172301, 0000162301, 0000022201 від 01.08.11, якими визначені грошові зобов'язання з ПДВ, податку на прибуток, податок з доходів нерезидентів, штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі № 2а-10544/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бондар В.О.Судді Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 23.04.2012 р.