Ухвала суду № 23909502, 17.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 р.Справа № 2а-13188/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. по справі № 2а-13188/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство промислового залізничного транспорту"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Підприємство промислового залізничного транспорту", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, від 08.06.11 № 0000652330 про збільшення ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» грошового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 97058,75 грн. (у т.ч. за основним платежем 77647,0 грн., за штрафними санкціями 19411,75 грн.) в частині збільшення ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» грошового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 95256,25 грн. (у т.ч. за основним платежем 76205,0 грн., за штрафними санкціями 19051,25 грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав на те, що висновки акту перевірки від 16.05.2011р. №1069/23-306/24671495 є помилковими. Господарські правовідносини між ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» та контрагентом даного суб'єкта господарювання ТОВ «Константа М» є реальними, зобов'язання за господарськими правовідносинами виконані сторонами правочину в повному обсязі, первинні документи складені належним чином, витрати по оплаті вартості товару ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» фактично понесені, відтак, відсутні підстави для судження про порушення ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» закону та отримання податкової вигоди. Винесене на підставі помилкових висновків спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню як таке, що суперечить закону.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкова інспекція в Орджонікідзевському районі міста Харкова № 0000652330 від 08.06.2011 року в частині збільшення ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 95256,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - 76205,00 грн., за штрафними санкціями - 19051,25 грн.).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство промислового залізничного транспорту" судові витрати в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст.3, 4, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємсьв", п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, на момент спірних правовідносин знаходився на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Фахівцями ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкові була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.. Результати проведеної перевірки оформлені актом від 16.05.2011р. №1069/23-306/24671495.

З посиланням на зазначений акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкові 08.06.11 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000652330 про збільшення ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 97058,75 грн. (у т.ч. за основним платежем 77647,0 грн., за штрафними санкціями 19411,75 грн.)

Підставою винесення вищенаведеного податкового повідомлення-рішення є викладені в акті перевірки висновки про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, а саме, завищення податкового кредиту по ПДВ: за лютий 2010 року по взаємовідносинам із ТОВ «Луга-шина» на суму 1080,0 грн., за травень 2010 року по взаємовідносинам із ПАТ «Харківський плитковий завод» на суму 362,0 грн., за червень-грудень 2010 року по взаємовідносинам із ТОВ «Константа М» на суму 76205,0 грн..

Оскільки, факт завищення податкового кредиту по ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «Луга-шина» та ПАТ «Харківський плитковий завод» позивач визнає та в цій частині податкове повідомлення-рішення від 08.06.11 № 0000652330 не оскаржує, суд перевіряє на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України висновок відповідача про порушення ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст.3, 4, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» по взаємовідносинам із ТОВ «Константа М» і в цій частині, спірний правовий акт індивідуальної дії.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення № 0000652330 від 08.06.2011 року в частині збільшення ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 95256,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - 76205,00 грн., за штрафними санкціями - 19051,25 грн.).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 20.06.10 між позивачем, ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» (в якості покупця), та ТОВ «Константа М» (в якості продавця) укладено договір купівлі-продажу № 3.

Відповідно до умов цього договору ТОВ «Константа М» передає у власність ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» нафтопродукти (товар, продукція), а останнє приймає та оплачує товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до копій видаткових накладних від 24.06.10 № 1, від 15.07.10 № 9, від 19.07.10 № 10, від 30.07.10 № 24, від 05.08.10 № 28, від 31.08.10 № 66, від 30.09.10 № 125, від 05.11.10 № 173, від 23.11.10 № 217, від 26.11.10 № 218, від 10.12.10 № 255, від 04.01.11 № 1 ТОВ «Константа М» були поставлені, а ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» на виконання умов Договору від 20 червня 2010р. № 3, були прийняті нафтопродукти.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів встановлюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та зв'язку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155. Вимоги цієї Інструкції є обовязковими для всіх субєктів, які займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п.п. 5.4.1 Інструкції № 281 з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження факту отримання дизельного пального, придбаного у ТОВ «Константа М», позивачем надані копії товарно-транспортних накладних від 24.06.10, від 15.07.10, від 19.07.10, від 30.07.10, від 05.08.10, від 31.08.10, від 30.09.10, від 05.11.10, від 23.11.10, від 26.11.10, від 10.12.10, від 04.01.11 та копії паспортів якості на дизельне паливо.

З аналізу вказаних документів встановлено, що позивачем придбане у ТОВ «Константа М» дизельне пальне, приймалося у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та звязку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155.

Судовим розглядом з'ясовано, що позивачем було в повному обсязі сплачено вартість придбаного пального, що підтверджується копіями платіжних доручень від 23.06.10 №681, від 14.07.10 №730, від 16.07.10 №735, від 29.07.10 №64, від 04.08.10 №785, від 31.08.10 №131, від 29.09.10 №170, від 03.11.10 №201, від 02.12.10 №1257, від 25.11.10 №227, від 09.12.10 №1289, від 30.12.10 №303.

Позивачем були отримані від ТОВ «Константа М», на підтвердження факту перерахування у складі вартості придбаного дизельного палива ПДВ, податкові накладні від 23.06.10 №1, від 14.07.10 №9, від 16.07.10 №10, від 29.07.10 №24, від 04.08.10 №28, від 31.08.10 №59, від 29.09.10 №119, від 03.11.10 №168, від 23.11.10 №211, від 25.11.10 №212, від 09.12.10 №251, від 30.12.10 №254.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивач та ТОВ «Константа М» виконали умови Договору купівлі-продажу від 20.06.2010р. № 3 в повному обсязі, чим і підтвердили факт його укладення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, основними видами господарської діяльності позивача є діяльність вантажного залізничного транспорту, функціонування інфраструктури залізничного транспорту, організація перевезення вантажів, що підтверджується Довідкою із ЄДРПОУ. В силу норм Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції, яка діяла на момент укладання угоди із ТОВ «Константа М» ), Закону України «Про залізничний транспорт» діяльність з надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом підлягала ліцензуванню. Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» отримало у встановленому законодавством порядку ліцензію серії АБ №271867, згідно з якою ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» має право на проведення господарської діяльності, повязаної із наданням послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом. Строк дії ліцензії з 14.08.2007 по 13.08.2012.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» має матеріально-технічну базу для здійснення власної господарської діяльності, а саме: надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 25.01.01 та акту приймання-передачи від 01.02.01, договору купівлі-продажу від 07.08.01 та акту приймання-передачи від 15.08.01, договору купівлі-продажу від 24.11.05 №24/11-1 та акту прийманя-передачи від 08.12.05 р., договору купівлі-продажу від 23.04.07 №23/04 та акту прийому-передачи від 23.09.07, договору оренди від 1/2 -2 від 01.02.08 та акту прийому-передачи від 14.02.08 позивач є власником 4 залізничних тепловозів та орендує 1 тепловоз. Також судом встановлено, що позивачем для збереження паливо-мастильних матеріалів орендований склад за адресою: м. Харків, пр. Фрунзе, 10В , що підтверджується угодою від 01.03.07 № 1/03-1, укаладеної із ЗАТ «Харківське підприємство промислового залізничного транспорту». З акту перевірки від 16.05.2011р. №1069/23-306/24671495 (арк. 35) вбачається, що протягом 2010 року у трудових відносинах із позивачем перебувало щонайменше 80 осіб, вказана обставина, свідчить про наявність у ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» трудових ресурсів для здійснення власної господарської діяльності.

Використання ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» дизельного пального, придбаного у ТОВ «Константа М» за договором від 20.06.10 № 3, для здійснення власної господарської діяльності підтверджується маршрутними листами тепловозів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача доведеної належними та допустимим доказами об'єктивної необхідності придбання дизельного пального для забезпечення ведення власної господарської діяльності надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом. Крім того, у позивача наявна технічна можливість для зберігання та використання придбаного дизельного пального.

Таким чином, матеріалами справи доведено належне виконання сторонами договору купівлі-продажу від 20.06.2010р. № 3, реальності укладеного правочину, та використання в господарській діяльності придбаного у ТОВ «Константа М» дизельного пального.

Щодо викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів, колегія суддів зазначає.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключно до прерогативи судових органів.

Матеріалами справи встановлено, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку не оспорювався, такого, що набуло законної сили, рішення суду з приводу визнання цього договору недійсними не має.

Крім того, в акті перевірки від 16.05.2011р. №1069/23-306/24671495 податковим органом не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та ТОВ «Константа М», про несумість предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого дизельного палива, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Разом з тим, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Константа М», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Згідно за змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті від 16.05.2011р. №1069/23-306/24671495 висновок ДПІ про нікчемність укладених між ТОВ «Константа М» та ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» правочинів, вмотивований виключно посиланням на акт ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова від 10.03.2010р. №605/2305/37092516 за результатами перевірки ТОВ «Константа М».

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що згідно Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.11 по справі № 2а-3783/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.11 дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по проведенню перевірки ТОВ «Константа М», оформленої актом № 605/2305/37092516 від 10.03.2011 р, визнані незаконними.

Частиною 3 ст.70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

За мотивами відповідача, що викладені в акті від 16.05.2011р. №1069/23-306/24671495, єдиним доказом неможливості здійснення ТОВ «Константа М» господарської діяльності є виключно акт перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 10.03.2010р. №605/2305/37092516.

Висновки згаданого акту ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова не можуть бути визнані судом легітимними, так як цей акт був складений внаслідок неправомірних дій податкового органу з проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що акт ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 10.03.2010р. №605/2305/37092516 як документ, що фіксує обставини фактичної дійсності, було одержано з порушенням закону, що встановлено судовими актами, а відтак, ці докази не можуть бути взяті судом до уваги при вирішенні даної адміністративної справи.

Інших доводів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Константа М», в акті перевірки від 16.05.2011р. №1069/23-306/24671495 відповідачем не викладено.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни накладної, а також сплата грошових коштів контрагенту,

Враховуючи, що обгрунтованість та правомірність судження відповідача про нікчемність правочину не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом від 16.05.2011р. №1069/23-306/24671495 не покладено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення ТОВ «Підприємство промислового залізничного транспорту» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. по справі № 2-а-13188/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. по справі № 2а-13188/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.