Ухвала суду № 23909518, 29.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р.Справа № 2а-10131/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011р. по справі № 2а-10131/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Анкон плюс"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

03.08.2011 року позивач - Приватне підприємство "Анкон Плюс" - звернулось до суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0002172311 від 22.06.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011року адміністративний позов Приватного підприємства "Анкон Плюс" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0002172311 від 22.06.2011 року задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області №0002172311 від 22.06.2011 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник позивача не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що Приватне підприємство "Анкон Плюс" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області 15.08.2005 року, код ЄДРПОУ 3365115, про що видане свідоцтво серії А00 №165139 (а.с.12).

У період з 18.04.2011 року по 22.04.2011 року на підставі направлення №111 від 15.04.2011 року та відповідно до наказу Чугуївської ОДПІ №201 від 15.04.2011 року фахівцями податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Анкон Плюс", ідентифікаційний код 3365115, в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту за лютий 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №394/2311/33651152 від 04.05.2011 року, в якому зафіксовано порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Анкон Плюс" занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 143484 грн. (т.1 а.с.27-39).

Згідно відомостей, викладених в акті перевірки ПП "Анкон Плюс", зайво віднесено до складу податкового кредиту суми по отриманим податковим накладним у лютому 2011 року по придбанню паливно - мастильних матеріалів в сумі 143484 грн., у тому числі: від ТОВ "Вінкап" - в сумі 84678 грн., від ТОВ "Домінант Індастріал" - в сумі 58806 грн.

Виявлені порушення перевіряючі пов'язують з тим, що відносини між позивачем та ТОВ "Домінант Індастріал", а також між позивачем та ТОВ "Вінкап" здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків. З позиції податкового органу оскільки контрагенти позивача не мали можливості здійснювати зберігання та транспортування ПММ, то ціною останніх вважається відпускна ціна заводу-виробника з урахуванням транспортних витрат.

На підставі акту перевірки Чугуївською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0002172311 від 22.06.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 143485 грн., в тому числі: 143484 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.40).

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся із зазначеним позовом до суду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 21 жовтня 2010 року між ПП "Анкон плюс" та ТОВ "Вінкап" укладено договір поставки №4-21/10/В, відповідно до п.1.1 якого ТОВ "Вінкап" передає у власність, а позивач приймає та оплачує газ скраплений марок БТ та СПБТ. Згідно вимог п.1.2 зазначеного Договору поставка товару виконується окремими партіями, об'єми, асортимент, строки поставки, та умови транспортування оформлюються додатковими угодами.

Всього за договором №4-21/10/В від 21.10.2010р. та додатковими угодами №6 від 07.02.2011р., №7 від 14.02.2011р., №8 від 17.02.2011р. за перевіряємий період ТОВ "Вінкап" поставлено, а позивачем прийнято газ вуглеводневий скраплений марки СПБТ в кількості 613,549 т., на загальну суму 3828215,56 грн. в тому числі ПДВ - 638035,93 грн.

Також, 23 червня 2010 року між позивачем та ТОВ "Домінант Індастріал" укладено договір поставки №06-07/10, відповідно до п.1.1 якого ТОВ "Домінант Індастріал" передає у власність, а ПП "Анкон плюс" приймає та оплачує нафтопродукти згідно умов договору та додаткових угод до нього. Згідно пункту 1.2 зазначеного Договору, поставка товару виконується окремими партіями, об'єми, асортимент, строки поставки, та умови транспортування оформлюються додатковими угодами.

Всього за договором №06-07/10 від 23.07.2010р. та додатковою угодою №9 від 07.02.2011р. ТОВ "Домінант Індастріал" поставлено, а позивачем прийнято газ вуглеводневий скраплений марки СПБТ в кількості 306,050 т., на загальну суму 1970962,00 грн. в тому числі ПДВ - 328493,67 грн.

На виконання вказаних договорів ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал" оформлені та надані позивачу податкові накладні ( т.1 а.с.175, 176, 115 - 123), на підставі яких ПП "Анкон плюс" віднесено у лютому 2011 року до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 143484,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході проведення перевірки податковим органом здійснено порівняльний аналіз відпускних цін на ПММ від виробників на придбання аналогічної номенклатури ПММ у постачальників ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріал". Відповідно проведеного аналізу встановлено, що ціни на ПММ у вищевказаних контрагентів вище ніж у виробників.

В акті перевірки зазначено, що на підставі наданих документів встановлено, що транспортування ПММ до ПП "Анкон Плюс" здійснювалось залізничним транспортом від заводу - виробника на газонаповнювальну станцію, розташовану за адресою: Харківська обл., м.Чугуїв, вул.Вокзальна, 28. При цьому, газ паливний та інші паливно-мастильні матеріали на зберіганні у ТОВ "Вінкап", ТОВ "Домінант Індастріал" не знаходились.

З позиції податкового органу, підприємства ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал" є транзитерами, діяльність яких направлена на мінімізацію доходів та мають ознаки фіктивності. Враховуючи той факт, що ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал" не мали змоги здійснювати вищевказані господарські операції, а саме зберігання та транспортування ПММ, тому ціною придбання ПММ вважається відпускна ціна заводу - виробника з врахуванням транспортних витрат, а не договірна контрактна ціна.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, відповідно до яких право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п.198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п.198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що п. 39.15 ст.39 Податкового кодексу України відповідно до п.1 розділу ХІХ Податкового кодексу України "Перехідні положення" набирає чинності з 01 січня 2013 року, а пунктом 8 підрозділу "Інші перехідні положення" визначено, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з підпунктами 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року, норми якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №334/94-ВР), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (п.2 ч.1 статті 44 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 189, 190 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" №507-XII від 3 грудня 1990 року, в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Таким чином, норми Закону України "Про ціни та ціноутворення", Цивільного та Господарського кодексів України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що призначається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Згідно матеріалів справи процедура купівлі товару у вищеназваних постачальників проходила таким чином: на замовлення ПП "Анкон Плюс" контрагенти надавали рахунки на сплату за товар відповідно до укладених договорів, а ПП "Анкон Плюс"- оплачувало ці рахунки. Після оплати, постачальники відвантажували товар, що зберігався на заводах, де останній вироблявся, та залізничним транспортом поставляли його на адресу ПП "Анкон Плюс", а саме - газонаповнювальну станцію, що перебуває в оренді ПП "Анкон Плюс" відповідно до договору №4/08 від 01.03.2008 року та знаходиться за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 28.

Факт транспортування товару, приймання його позивачем підтверджується накладними на маршрут або групу вагонів, актами приймання, при отриманні товару залізничним транспортом в залізничній накладній представниками залізниці проставлявся штамп про передачу вантажу (т.1 а.с.75 - 111, 161 - 174).

Фахівцями Чугуївської ОДПІ Харківської області, під час проведення перевірки у відповідності до ст.ст. 83, 85 Податкового кодексу України, було встановлено укладення договорів ПП "Анкон Плюс" з ТОВ "Вінкап" та з ТОВ "Домінант Індастріал", наявність первинних бухгалтерських документів та первинних банківських документів по вказаним угодам, факт проведення розрахунку з зазначеними контрагентами грошовими коштами, також встановлено наявність відповідних актів приймання-передачі та податкових накладних, складених за результатами проведеної поставки.

Крім того, Чугуївською ОДПІ Харківської області не ставиться під сумнів фактичність виконання досліджених угод, а саме фактична оплата придбаного товару, його отримання ПП "Анкон Плюс" та подальша реалізація отриманих ПММ.

Також колегія суддів зазначає, що в акті перевірки та наявних матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт укладення угод на придбання ПММ безпосередньо між ПП "Анкон Плюс" та ПАТ "Лінник", однак в ході проведення перевірки, фахівцями державної податкової служби здійснено порівняльний аналіз відпускних цін на ПММ виробників ПАТ "Лінник" та цін придбання аналогічної номенклатури ПММ у контрагентів ПП "Анкон Плюс", в результаті чого було виявлено, що ціни на ПММ у контрагентів вище ніж у виробника.

Разом з цим, фахівцями Чугуївської ОДПІ не було здійснено жодних заходів щодо збору матеріалів стосовно середньої ринкової ціни, що склалася на момент реалізації, з урахуванням відпускних цін на аналогічну продукцію інших продавців ПММ.

Таким чином, при здійсненні порівняння цін заводу-виробника та ціни підприємства оптової торгівлі - ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал", а також проведенні перерахунку податкового кредиту, податковим органом не взято уваги той факт, що до кінцевої ціни скрапленого газу постачальниками було включено вартість послуг по оформленню та відвантаженню товару, плату за використання цистерн, залізничного тарифу по доставці вантажу від заводу виробника на газонаповнювальну станцію ПП "Анкон Плюс" та інші платежі пов'язані з перевезенням вантажу, які закладені в ціну товару.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем у акті перевірки №394/2311/33651152 від 04.05.2011 року обставини жодним чином не підтверджують той факт, що юридичні особи - ТОВ "Вінкап" та ТОВ "Домінант Індастріал" є транзитерами, а їх діяльність направлена на мінімізацію доходів.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні ціни придбаних паливо-мастильних матеріалів, відповідач неправомірно прийняв до розрахунку не договірну (контракту) ціну, а відпускну ціну заводу-виробника, при цьому не врахувавши обсяги придбаного товару, умови поставки та умови платежів, у зв'язку з чим погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року по справі № 2а- 10131/11/2070 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2011р. по справі № 2а-10131/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.