Ухвала суду № 23909501, 02.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2012 р.Справа № АС 4/18-09Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської областi від 12.12.2011р. по справі № АС 4/18-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універбур"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Універбур» (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (надалі - відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.12.2008 року № 0000932114/0/96558 та № 0000942314/0/96559.

Постановою Господарського суду Сумської області від 12.12.2011 року зазначений адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.2.3 п. 7.2., пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 75 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу розглянуто відповідно до ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 27.10.2008 року по 28.11.2008 року працівниками Державної податкової інспекції в м. Суми була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Універбур» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2006 року по 30.06.2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 9946/2314/34328050/65 від 05.12.2008 року в якому встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.2 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 1,2 ст. 228 та ст. ст. 215, 216 ЦК України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 37 858 грн.

На підставі зазначеного акту податковим органом були винесені податкові повідомлення - рішення № 0000932314/0/96559 від 18.12.2008 року, яким ТОВ «Універбур» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 71 211 грн., в т.ч. за основним платежем - 47 474 грн., штрафні (фінансові) санкції - 27 737 грн. та № 0000932314/0/96558 від 18.12.2008 року, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56 787 грн., в т.ч. за основним платежем - 37 858 грн., штрафні (фінансові) санкції -18 929 грн.

Як було встановлено під час судового розгляду, фактичною підставою для винесення зазначених податкових повідомлень - рішень слугував викладений в акті від 05.12.2008 року № 9946/2314/34328050/65 висновок податкового органу про те, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 13.06.2008р. директор ПП «Калина» ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, а саме в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених в установленому законом порядку. Злочинні дії колишнього керівника ПП "Калина" перевіряючі вважають незаперечним доказом того, що ПП "Калина" здійснювала діяльність, яка суперечить вимогам Закону, шляхом укладення угод, що надавали можливість іншим суб'єктам, в т.ч. ТОВ «Універбур» безпідставно відносити несплачені суми податкових зобов'язань до валових витрат та податкового кредиту, що в свою чергу призвело до ненадходження податків до бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді одним із безпосередніх постачальників товарів позивачу було ПП «Калина», з яким 15.10.2006 року було укладено договір купівлі-продажу товару (долота).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону не включаються до складу валових витрат, витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п. 1.3. вказаного Закону, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом підпункту 7.2.6. пункту 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм законів випливає, що обов'язковою умовою формування податкового кредиту та валових витрат є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які фіксують та підтверджують реальність господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог договору купівлі - продажу від 15.10.2006 року, позивачем 16.10.2006 року та 21.11.2006 року була здійснена оплата в розмірі 165 000 грн. та 61 950 грн. відповідно (а. с. 20 - 21).

10 листопада 2006 року за накладною № 327 був отриманий товар на суму 165 200 грн., та 27.11.2006 року за накладною № 452 - на суму 61 950 грн. (а. с. 22). ПП «Калина», були виписані податкові накладні № 331 від 16.10.2006 року та № 461 від 27.11.2006 року (а. с. 23 - 24) за якими ТОВ «Універбур» отримало право на податковий кредит. Податкові накладні оформлені згідно вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підписані та скріплені печаткою підприємства.

Товар приймався згідно прибуткових накладних, оплата за товари була проведена у повному обсязі на банківській рахунок ПП «Калина». Порушень щодо ведення податкового та бухгалтерського обліку вказаних операцій перевіркою виявлено не було.

В подальшому, придбані товари були використані ТОВ «Універбур» в господарській діяльності, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими та податковими накладними.

Посилання відповідача на вирок Білоцерківського міськрайонного суду від 13.06.2008 року, відповідно до якого колишній керівник ПП «Каліна» був засуджений за ч. 3 ст. 212 КК України за дії вчинені в період часу з листопада 2005 року по січень 2006 року, як на підставу нікчемності правочину, укладеного з ТОВ «Універбур», колегією суддів відхиляються, оскільки договірні відносини між позивачем та його контрагентом виникли та були реалізовані в жовтні, листопаді 2006 року. В зазначений період працівниками податкового органу порушень податкового законодавства щодо умисного ухилення від сплати податків з боку ПП «Каліна» не встановлено, а тому такі доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушення позивачем вимог чинного законодавства під час формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, зазначає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та підстав для скасування судового рішення не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Сумської областi від 12.12.2011р. по справі № АС 4/18-09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.