Ухвала суду № 23909440, 14.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 р.Справа № 2а-13894/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А. ,

за участю секретарів судового засідання Дерев'янко А.О., Верман А.М.,

Представника позивача -Машир В.О.

Представників відповідача -Таран М.М., Шамілової Л.Ш., Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі № 2а-13894/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техностар" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ в Ленінському районі м. Харкова, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000381800 від 02.06.2011р. та податкове повідомлення-рішення №0000391800 від 02.06.2011р.

Оскаржувані рішення прийняті ДПІ на підставі висновків акту №873/18-015/30884393 від 19.05.2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностар» ( код 30884393) в частині правомірності декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ ТПК «Технопром» (код 358588881) за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року, в якому вказано на порушення Підприємством п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України , що призвело до завищення ТОВ «Техностар» податкового кредиту на загальну суму 5297102 грн., в т.ч. у грудні 2010 року - 951347 грн., у січні 2011 року - 550102 грн., у березні 2011 року - 3795653 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 2757248 грн., в тому числі за грудень 2010 року - на суму 951137 грн., за січень 2011 року- на суму 550102 грн., за березень 2011 року - на суму 1255799 грн. та завищено від'ємне значення за березень 2011 року на суму 2539854 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Техностар " до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі. Скасовані податкові повідомлення-рішення №0000381800 від 02.06.2011р. та №0000391800 від 02.06.2011р.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі. Справу просив розглянути за участю представника податкової інспекції.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 14.03.2012 року, представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар" (ідентифікаційний код 30884393) зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.04.2000 року за № 1 480 107 0017012876. ( т.1 а.с. 55-57)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар" (ідентифікаційний код 30884393) взято на податковий облік в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова за №42957 від 25.04.2000 року та з 01.06.2000 року зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість № 100327934 від 17.03.2011 року. ( т.1 а.с. 53 -54)

Фахівцями Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова №556 від 21.04.2011 року в період з 11.05.2011 року по 16.05.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" (ідентифікаційний код 30884393) в частині правомірності декларування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ ТПК «Технопром» ( код 35858881) за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт від 19.05.2011 року № 873/18-015/30884393.( т.1 а.с. 4-17)

Згідно висновків даного акту перевірки в порушення п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «Техностар» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені на адресу ТОВ «ТПК «Технопром» на загальну суму 5297102 грн., в т.ч. у грудні 2010 року - 951347 грн., у січні 2011 року - 550102 грн., у березні 2011 року - 3795653 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 2757248 грн., в тому числі за грудень 2010 року - на суму 951347 грн., за січень 2011 року -на суму 550102 грн., за березень 2011 року - на суму 1255799 грн. та завищено від'ємне значення за березень 2011 року на суму 2539854 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 19.05.2011 року № 873/18-015/30884393 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000381800 від 02.06.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт, послуг) у розмірі 2995806,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 2757248,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 237838,75 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000391800 від 02.06.11р., яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2539854,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. ( т.1 а.с. 18-19).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями №0000381800 від 02.06.2011року та №0000391800 від 02.06.2011року позивач оскаржив їх до суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що первинними документами підтверджується виконання ТОВ «Техностар» та ТОВ «ТПК» Технопром» зобов'язань по поставці товарів та оплаті вартості товарів шляхом часткового перерахування безготівкових грошових коштів та часткового погашення заборгованості у вексельній формі. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків ТОВ «Техностар», тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у ТОВ «Техностар» та ТОВ «ТПК «Технопром» спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб) до суду відповідачем не надано.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, податковим органом не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених відповідачами правочинів. При цьому суд зазначає, що ДПІ в ході перевірки досліджувались фактичні обставини щодо постачання товару, зміст та умови договору, зобов'язання сторін за договором, документи, складені на виконання договору, питання транспортування та зберігання придбаних ТМЦ, що підтверджується актом перевірки та письмовими поясненнями позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу даних правових норм до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться відповідно суми ПДВ, сплачені (нараховані) в ціні товарно - матеріальних цінностей, якщо платник податків придбавав їх з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техностар» (в якості покупця) та ТОВ «Торгово-промислова компанія «Технопром» (в якості продавця) укладено договір №0-18/11-10, предметом якого є передача у власність покупцю електротехнічного обладнання, асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна сума угоди якого визначаються у Додатках (Специфікаціях), котрі є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість укладеного договору 33000000,00 грн. ( в т.ч. ПВД 5500000). За даними р.5 зазначеного договору товар відвантажується на адресу покупця окремими партіями зі складу продавця на умовах FCA м.Харків .( т.1 а.с. 59-61)

Специфікацією №1 до договору №0-18/11-10 від 25.11.2010 року сторонами визначено поставку електротехнічного обладнання (блоки роз'єднувача, блоки трансформаторів, блоки опорних ізоляторів, ошиновки, шафи шинного введення, модульні спорудження ОПУ, мікропроцесорний термінал фідерних ліній, блоки вимикачів, реле, комп'ютер підстанції, ящики для блоків трансформаторів, блоки прийому) на загальну суму 22176784,17 грн., в т.ч. ПДВ - 3696130,70 грн.; строк поставки - до 31.12.2010 року; умови оплати за товар - 100% протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару. ( т.1 а.с.62)

Специфікацією №2 до договору №0-18/11-10 від 25.11.2010 року сторонами визначено поставку електротехнічного обладнання (блоки роз'єднувача, блоки опорних ізоляторів, блоки вимикачів, блок шинних апаратів) на загальну суму 9605825,49 грн., в т.ч. ПДВ - 1600970,92 грн.; строк поставки - до 31.12.2010 року; умови оплати за товар - 100% протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару. ( т.1 а.с.63)

На виконання умов договору №0-18/11-10 від 25.11.2010 року ТОВ «Торгово-промислова компанія «Технопром» відвантажило на адресу ТОВ «Техностар» електротехнічне обладнання на загальну суму 31782609,67 грн., в т.ч. ПДВ - 5297101,61 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТП-035 від 14.12.2010 року, №ТП-036 від 15.12.2010 року, №ТП-037 від 20.12.2010 року, №ТП-039 від 22.12.2010 року, №ТП-040 від 23.12.2010 року, №ТП-042 від 24.12.2010 року, №ТП-044 від 28.12.2010 року, №ТП-045 від 29.12.2010 року, №ТП-049 від 30.12.2010 року.(т.1 а.с.106-114)

Розрахунки між сторонами договору від 25.11.2010 року №0-18/11-10 здійснювались безготівковим засобом шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на суму 8518939,67 грн., в т.ч. ПДВ - 1419823,28 грн., що підтверджується наданими до матеріалів адміністративної справи виписками по рахунку ТОВ «Техностар» №26006152927 за період з січня по березень 2011 року, та у вексельній формі на суму 22063670,00 грн. (згідно додаткової угоди №1 до договору №0-18/11-10 від 25.11.2010р. та акту прийому-передачі векселів від 28.02.2011 року). ( т.1 а.с.64-74, 84-93)

Як свідчать письмові докази на підставі договору від 01.10.2010 року, укладеному між ТОВ «Техностар» та ФО-П ОСОБА_5, придбане обладнання транспортувалося до позивача перевізником - ФО-П ОСОБА_5 Факт надання ФО-П ОСОБА_5 послуг щодо перевезення обладнання позивачу підтверджується дослідженими в судовому засіданні товарно - транспортними накладними, актом виконаних робіт від 31.12.2010 року, а також актом взаємозаліку зустрічних вимог від 12.03.2012 року, наданих в період з грудня 2010 року по березень 2012 року, складеному ТОВ «Техностар» та ФО-П ОСОБА_5 ( т.1 а.с. 116-128, 219,222)

З метою зберігання придбаної продукції ТОВ «Техностар», іменований надалі «Замовник», уклав з Державним підприємством «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски», іменований надалі «Виконавець» договір №356-ЮІ від 08.12.2010 року, предметом якого є надання «Замовнику» ділянки відкритого майданчику або частини приколійного складу відповідно до заявок «Замовника» для виконання вантажних операцій площею 100 кв. м. відповідно до плану-схеми (Додаток №1), який є невід'ємною частиною даного Договору. Даний договір набирає чинності з моменту укладання та застосовується до відносин, які виникли до його укладання, а саме - з 20 жовтня 2010 року і діє до 30 грудня 2010 року. ( т.1 а.с. 211)

Додатковими угодами №3 від 31.12.2010 року, №4 від 01.01.2011 року пролонговано на 2011 рік. ( т.1 а.с. 216-217).

Придбане у ТОВ «ТПК «Технопром» обладнання позивачем в подальшому використовувалось у власній господарській діяльності на виконання договору підряду №36/10-І нв від 13.09.2010 року, укладеному з Державним підприємством «Регіональні електричні мережі», договору №ТХ-28-10 від 28.10.2010р., укладеному між ТОВ «Техностар» та ТОВ «ЕН ЕС АЙ БУД». ( т.1 а.с. 129-148)

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ ТПК «Технопром» на адресу ТОВ «Техностар» виписані податкові накладні на загальну суму 31782609,67 грн., в т.ч. ПДВ - 5297101,61 грн., а саме: №46 від 15.12.2010 року, №47 від 20.12.2010 року, №50 від 23.12.2010 року, №52 від 24.12.2010 року, №54 від 28.12.2010 року, №45 від 14.12.2010 року, №49 від 22.12.2010 року, №59 від 30.12.2010 року, №55 від 29.12.2010 року.( т.1 а.с.75-83)

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року - березень 2011 року, реєстрів отриманих податкових накладних та додатків 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» ТОВ «Техностар» включено до складу податкового кредиту вищевказані податкові накладні на загальну суму 5297101,61 грн., в т.ч. за грудень 2010 року - 951346,52 грн., січень 2011 року - 550101,93 грн., березень 2011 року - 3795653,17 грн.

Відповідно до встановлених обставин справи податковий орган дійшов висновків щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених на адресу ТОВ «ТПК «Технопром» на загальну суму 5297102 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 2757248 грн., та завищенню від'ємного значення за березень 2011 року на суму 2539854 грн.

При цьому, податковий орган посилається на висновки акту документальної невиїзної від 09.03.2011 року №922/233/35858881 ТОВ « ТПК «Технопром», згідно якої встановлено порушення ТОВ «ТПК «Технопром» ч.1 ст.203, ст..215, п.1 ст.216, 228 Цивільного кодексу України.

Втім, матеріалами справи підтверджується, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2011 року по справі №2а-3191/11/2070 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно - промислова компанія «Технопром» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій протиправними - задоволено частково. Визнано протиправими дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова щодо проведення 09.03.2011 року документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова компанія «Технопром» та складання акту перевірки.

Крім того, позивачем надано рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2011 року по справі №5023/2650/11 за позовом ТОВ «ТПК «Технопром» до ТОВ «Техностар» про визнання недійсним договору поставки №0-18/11-10 від 25.11.2010 року, яким в позові відмовлено повністю.

У вказаному судовому акті судом зазначено, що сторонами в момент вчинення оспорюваних правочинів додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в договорах зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору поставки, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобов'язання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та порядок поставки, відповідальність сторін, форс-мажор, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договорів, а саме: передали товар та сплатили за нього грошові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. Зазначене рішення учасниками процесу не оскаржено та набрало законної сили.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на положення статті 72 Кодексу адміністративного кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на момент складання податкових накладних під час здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

Податкові накладні, які були виписані ТОВ «ТПК «Технопром» не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

При цьому, з наведених положень статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду, належним чином завіреними копіями договорів, банківських виписок, податкових накладних, отриманих від ТОВ «ТПК «Технопром» .

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІУ та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 цього Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Пунктом 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Також колегія суддів зазначає, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Техностар» та ТОВ «ТПК «Технопром» та підтверджували висновки акту перевірки від 19.05.2011 року №873/18-015/30884393 про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування ТОВ «Техностар» податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТПК «Технопром» за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року.

Крім того, чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції підтверджені належними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «ТПК «Технопром» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1ч.1ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року по справі № 2а- 13894/11/2070 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі № 2а-13894/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2012 р.