Ухвала суду № 23909230, 10.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р.Справа № 2а-9827/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.,

в присутності:

представника позивача Артьомової О.Р.,

представника відповідача Сазонова Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури", Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011р. по справі № 2а-9827/11/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ДП «Харківський завод електроапаратури», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 23.02.2011р. № 0000190854, № 0000180854, № 0000010824, від 19.05.2011р. № 0000670854.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року адміністративний позов Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень- рішень задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 00000670854 від 19.05.2011р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 97177 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000180854 від 23.02.2011р.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000010824 від 23.02.2011р.

В іншій частині позовних вимог позивачеві відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" (місце знаходження: вул. Лозівська, 5, м. Харків, 61139, ідентифікаційний код: 14308262) витрати по сплаті судового збору 0.19 (0 грн. 19 коп.) грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДП "Харківський завод електроапаратури" та Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року скасувати в частині відмови в задоволені позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 року № 000670854.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 1.32 п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом при ухваленні спірного рішення не застосовано до спірних правовідносин п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 2, 5, 15 Закону України «Про оплату за землю», ст. 125, п.3 ст. 126 Земельного кодексу України, п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 89, 93, 124 Податкового кодексу України, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відповідач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги позивача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкова було проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 17.11.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 17.11.2010 року, про що було складено Акт перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. (а.с. 67-114, т. 1).

В Акті перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкова було зроблено висновок про порушення ДП "Харківський завод електроапаратури" вимог п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1 п. 5.2 ст. 5, ст. 6, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за: 2008 рік - 2063410.00 грн., 2009 рік - 3589392.00 грн., З квартали 2010 року 2750559 грн.; ст. 5 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження податкового зобов'язання по земельному податку на загальну суму 213373.73 грн.; п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з питання дотримання платником податків вимоги письмового узгодження операцій із заставленими активами з податковим органом за період з 01.01.2007р. по 17.11.2010р. Підприємство здійснило відчуження основних засобів на суму 9858.00 грн. (а.с. 114, т. 1).

На висновки Акту перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. ДП "Харківський завод електроапаратури" були подані письмові заперечення від 14.02.2011р. № 66/153, у яких позивач посилався на їх невідповідність вимогам чинного законодавства (а.с. 8-9, т. 1). Листом СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкова від 21.02.2011р. № 2156/10/23- 112 було визначено, що висновки Акту перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. ДП "Харківський завод електроапаратури" відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи (а.с. 9-12, т. 1).

На підставі вказаного Акту перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 23 лютого 2011р. № 0000180854, яким позивачу з посиланням на ст. 5 Закону України «Про плату за землю», визначено податкове зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 266717.20 грн. (в тому числі за основним платежем 213373.73 грн., за штрафними санкціями 53343.47 грн.) (а.с. 13, т. 1); від 23 лютого 2011р. № 0000190854, яким позивачу з посиланням на п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1 п. 5.2 ст. 5, ст. 6, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2750559.00 грн., штрафні санкції 687639.75 грн.) (а.с. 14, т. 1); від 23 лютого 2011р. № 0000010824, яким позивачу з посиланням на п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено податкове зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 9858.00 грн. (а.с. 15, т. 1).

Податкові повідомлення - рішення від 23 лютого 2011р. № 0000180854, № 0000190854, № 0000010824 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до ДПА в Харківській області від 09.03.2011р. № 66/209 (а.с. 17-19, т. 1) та доповнення до скарги від 15.03.2011р. № 66/217 (а.с. 20, т. 1). Рішенням ДПА в Харківській області від 27.04.2011р. № 1873/10/25-103, податкове повідомлення - рішення від 23 лютого 2011р. № 0000190854 було скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 687639.75 грн.; у іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення, а також податкові повідомлення - рішення від 23 лютого 2011р. № 0000180854, № 0000010824 були залишені без змін (а.с. 21-24, т. 1).

Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2011р. № 0000670854, яким позивачу з посиланням, на п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, н. 5.1 п. 5.2 ст. 5, ст. 6, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2750559.00 гр. (а.с. 16, т. 1).

Крім того, до ДПА України було оскаржено податкове повідомлення - рішення від 19.05.2011р. № 0000670854 шляхом подання відповідної скарги від 02.06.2011р. № 66/430 (а.с. 28-29, т. 1). Рішенням ДПА України від 14.07.2011р. № 12659/6/25-0215, скарга ДП "Харківський завод електроапаратури" від 02.06.2011р. № 66/430, була залишена без задоволення (а.с. 30-34, т. 1).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятих повідомлень-рішень № 00000670854 від 19.05.2011р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 97177 грн., № 0000180854 від 23.02.2011р. № 0000010824 від 23.02.2011р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З акту перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. вбачається, що відповідач під час проведення перевірки позивача дійшов до висновку про збільшення ДП "Харківський завод електроапаратури" балансової вартості основних фондів 1 групи на суму 403088,0 грн. при оприбуткуванні підвалу без надання документів, підтверджуючих його придбання, внаслідок чого, на думку відповідача позивачем занижено валовий дохід у першому півріччі 2009 року на суму 403088,0 грн., а також завищено амортизаційні відрахування в період з 01.07.09 по 30.09.10 на суму 24571,0 грн. Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем у перевіряємому періоді здійснювало реалізацію підприємствам - резидентам виробленої продукції за цінами, що нижче ніж собівартості виробленої продукції на загальну суму 4292302 грн. Так, витрати, які підприємство несе на виробництво та реалізацію готової продукції в бухгалтерському обліку відображалися на рахунку «90»: собівартість реалізованої продукції». До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) згідно з наказом про облікову політику № 493 від 29.12.2007 ДП «ХЗЕА» включало прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати непрямі витрати (затрати цехові та затрати на утримання та експлуатацію обладнання) включаються до собівартості методом пропорційного віднесення до сум основної заробітної плати; інші виробничі витрати включаються до виробничої собівартості і підставі розрахунків по статям витрат калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), встановлено ДП «ХЗЕА» самостійно. Таким чином, ДП «ХЗЕА» понесені витрати, які не пов'язані з ведення господарської діяльності. У зв'язку з чим, в порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, сі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДП «ХЗЕА» завищено валові витратну у перевіряємому періоді на суму 4 292 302 грн.

Судовим розглядом встановлено, що 29.06.2006р. між ВАТ «Концерн Енергомера» та ДП "Харківський завод електроапаратури" був укладений Договір купівлі-продажу нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 5, відповідно до умов якого нежитлова будівля літ. В-8, загальною площею 18460.9 кв.м. була передана у власність ВАТ «Концерн Енергомера» (а.с. 116-118, т. 1). Підвал загальною площею 2731кв.м. та залишковою вартістю 403087.6 грн. залишився у власності ДП "Харківський завод електроапаратури" та з володіння, користування та розпорядження позивача не вибував. Вказане підтверджується, виходячи з порівняльного аналізу даних про площу будівлі, зазначених в договорі купівлі-продажу, технічних паспортах, акті вводу в експлуатацію, (а.с. 122-127, 189-195, т. 1; а.с. 37-45, 79-86, т. 2)

Будь яких доказів вибуття з власності позивача вказаного підвалу матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції правомірно спростовано доводи відповідача, що за даними бухгалтерського обліку позивачем було проведено оприбуткування підвалу у першому півріччі 2009 року, яке на думку податкового органу спричинило виникнення у позивача доходу, оскільки вказаний об'єкт (підвал) перебував у власності позивача, а дані бухгалтерського обліку є похідними від обставин фактичної дійсності, і за відсутності господарської операції з придбання об'єкту нерухомого майна не можуть свідчити про виникнення доходу.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

В ході судового розгляду відповідачем не надано доказів безоплатного отримання позивачем вказаного вище підвалу, оскільки останній, як встановлено, не вибував з власності позивача, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Враховуючи перебування вказаного вище підвалу у власності позивача з 1965 року (а.с. 37, т. 1; а.с. 73-78, т. 2), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не відповідність посилання відповідача на завищення амортизаційних відрахувань на суму 24571,0 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 97177,0 грн., та відповідно, необхідність скасування податкового повідомлення рішення № 00000670854 від 19.05.2011р. в цій частині.

Щодо завищення позивачем валових витрат на суму 4292302 грн. у зв'язку з реалізацією продукції за цінами, що нижче собівартості, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до даних податкових декларацій, що позивачем за 2008 - 3 квартал 2010 року отримано дохід від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг на загальну суму 10799 762 грн. без ПДВ, витрати на виготовлення зазначеної готової продукції склали 15092 064 грн. без ПДВ. Таким чином, витрати не компенсовані доходами у вказаному вище періоді склали 4292302 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація, вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 т п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В судовому засіданні на вимогу суду позивачем не надано жодних доказів пов'язаності витрат, понесених ДП «ХЗЕА» у 2008 - 3 квартал 2010 року на суму 4292302 грн., з безпосередньою господарською діяльністю вказаного підприємства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про завищення позивачем валових витрат у 2008 - 3 квартал 2010 року на суму 4292302, грн.,

Отже, позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 00000670854 від 19.05.2011р. підлягають задоволенню в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 97177.00 грн., з огляду на що в цій частині вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про скасування податкового повідомлення- рішення від 23 лютого 2011р. № 0000180854, колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. вбачається, що відповідачем встановлено, що позивачем при обчисленні земельного податку у 2009 та 2010 році (січень-жовтень 2010 року) на земельну ділянку по вул. Лозівській, 5 були занижені податкові зобов'язання з податку за землю на суму 213373,73 грн. Вказане порушення було встановлено відповідачем виходячи з розміру податку на землю, розрахованого відповідно до державного акту право постійного користування землею № 865 від 24.01.01, який повинен був бути сплачений позивачем, на думку відповідача, за вказаний період, однак, фактично не сплачений у вказаному розмірі.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що відповідно до Державного Акту на право постійного користування землею, зареєстрованого за № 865 від 24.01.2001р., у користуванні Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" знаходиться земельна ділянку загальною площею 14,9027га, розташована за адресою: м. Харків, вул. Лозівська, 5 (а.с. 129-132, т. 1).

Позивачем нарахування земельного податку за період травень 2009 -жовтень 2010 року проводилося, виходячи з розміру вказаної земельної ділянки - 10,0149га, посилаючись на Рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 92/09 від 29.04.09 р.

В судовому засіданні встановлено, що до Державного Акту на право постійного користування землею, зареєстрованого за № 865 від 24.01.2001р. змін щодо припинення користування частиною земельної ділянки не вносилося.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст. 5 Закону «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем було реалізовано за договорами купівлі-продажу нерухоме майно (будівлі), розташоване на земельній ділянці по вул. Лозівська, 5 в м. Харкові. (а.с. 90-100, т. 2).

3 аналізу вказаних договорів вбачається, що реалізоване нерухоме майно займає частину земельної ділянки по вул. Лозівській, 5 в м. Харкові.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, при донарахуванні позивачу податкових зобов'язань з податку на землю договори купівлі- продажу нежитлових будівель, розташованих на земельній ділянці по вул. Лозівській, 5 в м. Харкові, не досліджувалися, розмір земельної ділянки, на який вказані будівлі розміщені до уваги не брався.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду та вважає, що відповідачем площу земельної ділянки, яка на думку відповідача перебуває в користуванні позивача, визначено орієнтовно, без врахування земельної ділянки, що вибула з користування позивача внаслідок реалізації розміщеного на ній нерухомого майна, що свідчить про невідповідність визначення позивачу зобов'язання із земельного податку фактичним обставинам справи.

Щодо позовних вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2011р. № 0000010824, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з зазначеного рішення суб'єкта владних повноважень, підставою для його винесення було порушення, на думку податкового органу, вимог п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке виявилось у реалізації майна, що перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.п. 8.6.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні; б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів; в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс- мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

З аналізу викладеної вище норми права вбачається, що списання активів, які перебувають у податковій заставі, не віднесено законодавцем до переліку операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. Крім того, суд зазначає, що списання активів не має своїм наслідком перехід права власності на вказаний об'єкт (як, наприклад, у разі відчуження). А тому, суд приходить до висновку, що списання активів, які перебувають у податковій заставі, не має своїм наслідком порушення вимог п.п. 8.6.1. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, судовим розглядом встановлено, що Перелік майна позивача, що перебувало у податковій заставі, визначено Актом опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу від 10.04.2009р. № 2 та затверджено начальником СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкова (а.с. 221, т. 1). Між тим, з Акту перевірки № 284/23-106/14308262 від 07.02.2011р. вбачається, що Актами списання основних фондів від 16.03.2009р. (13 найменувань), підприємством було відчужено активи на загальну суму балансової вартості у розмірі 9858,00 грн.(а.с. 113, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було списано майно, яке значилося в Акті опису активів від 10.04.2009р. № 2, відповідно до Актів на списання основних засобів від 16.03.09 (а.с. 166-172, т. 1), тобто позивачем списано основні засоби, які станом на час їх списання не перебували у податковій заставі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача ознак порушення вимог п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення рішення № 00000670854 від 19.05.2011 року є відкликаним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суд першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося вище, вказане податкове повідомлення-рішення від 23.02.2011р. № 0000190854 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2750559.00 грн., штрафні санкції 687639,75 грн., було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА в Харківській області від 27.04.2011р. № 1873/10/25-103, податкове повідомлення - рішення від 23 лютого 2011р. № 0000190854 було скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 687639,75 грн.

Згідно з п.п. 55.1. ст. 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення- рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до п.п. 60.1.2 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Згідно з п.п. 5.1.2. Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень- рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 98, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним якщо ОДПС зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення- рішення.

Відповідно до п.п. 3.4. Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 98, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платник, податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену сум) грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури в частині скасування податкового повідомлення- рішення № 00000670854 від 19.05.2011 року, оскільки воно є відкликаним відповідачем.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011р. по справі № 2-а-9827/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури", Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011р. по справі № 2а-9827/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2012 р.