Ухвала суду № 23909208, 10.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р.Справа № 2а-13714/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. по справі № 2а-13714/11/2070

за позовом дочірнього підприємства "Авіоніка-Харків" в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Ніконкової Інни Володимирівни

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Дочірнє підприємство "Авіоніка-Харків", звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 06.10.2011 року № 0004632305 та № 0004642305.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову позивач зазначив, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 06.10.2011 року № 0004632305 та № 0004642305, прийняті відносно дочірнього підприємства "Авіоніка-Харків".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового крдексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12.09.2011 року по 16.09.2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ДП "Авіоніка-Харків".

За наслідками перевірки було складено акт перевірки №4507/2305/21241699 від 23.09.2011 року, згідно висновків якого було встановлено з боку підприємства порушення пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, а саме: завищенням від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження валового доходу, за рахунок не включення до його складу суми кредиторської заборгованості по якій минув термін позовної давності у розмірі 3208440,00 грн., та заборгованості підприємства перед його засновниками, пов'язаної з формуванням статутного фонду у розмірі 100000,00 грн.

На підставі зазначених висновків, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0004642305 від 06.10.2011 року, яким підприємству нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 754753,00 грн. (у т.ч. 754752,00 грн. за основним платежем, та 1,00 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення- рішення №0004632305 від 06.10.2011 року, яким підприємству нараховані податкові зобов'язання у зв'язку з завищенням від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 26911,00 грн. (у т.ч. 26910,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 06.10.2011 року № 0004632305 та № 0004642305.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 червня 2011 року порушено провадження у справі № 5023/4517/11 про банкрутство ДП "Авіоніка-Харків".

Згідно постанови Господарського суду Харківської області від 11 липня 2011 року підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до п.1.3. ст.1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим на думу відповідача, підприємством було порушено пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

-доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

-інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу україни - інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

На думку відповідача кредиторська заборгованість перед ПрАТ "Авіоніка" у сумі 34051,98 грн., перед АТ "Сприяння лізингова компанія" у сумі 10853,09 грн. та перед АБ "Таврика" у сумі 3083866,30 грн. набула статусу безповоротної фінансової допомоги і має бути включена до складу валового доходу, оскільки лічиться понад термін позовної давності, є нестягнутою до теперішнього часу.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися с такими доводами податкового органу, оскільки у відповідності до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на вказану вище заборгованість розповсюджуються правила статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно вказаної вище статті кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для

підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної

працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування;

г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Податковим органом ставиться під сумнів не включення вказаних кредиторських виплат до валових доходів, та завищення суми витрат, оскільки сплинули строки позовної давності, та позивач не поніс компенсації на їх вартості.

Колегія суддів, вважає необґрунтованими вказані твердження, оскільки погашення даної кредиторської заборгованості відбувається в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, заявлені кредиторські вимоги ПрАТ "Авіоніка", АТ "Сприяння лізингова компанія", ПАТ "Таврика", визнані банкрутом (ДП "Авіоніка-Харків") і будуть погашатися у порядку визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому підприємство включило зазначені суми зобов'язань до складу валових витрат.

Щодо висновку відповідача про те, що кредитором підприємства є ТОВ "Авіоніка- Авіатур" на суму 100000,00 грн., яка виникла за рахунок неповернення суми статутного фонду, слід зазначити, що відповідно до ч.І ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно ст.115 Цивільного кодексу України, ст.85 Господарського кодексу України та ст.12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Вкладами учасників та засновників до статутного капіталу господарського товариства згідно з приписами статті 115 Цивільного кодексу України, статті 86 Господарського кодексу України та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також: інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства.

За приписами зазначених правових норм будь-яке майно, що передане учасником як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства.

Таким чином, Статутний фонд - це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначеним ним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарського відання.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно- правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також: зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Тобто, розмір грошових коштів, внесених засновником підприємства до статутного фонду не являється кредиторською заборгованістю банкрута.

Крім того, статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено спрямування коштів на задоволення вимог засновників чи учасників банкрута.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги дочірнього підприємства "Авіоніка-Харків" в особі арбітражного керуючого, ліквідатора Ніконкової Інни Володимирівни, документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року по справі № 2-а-13714/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011р. по справі № 2а-13714/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.