Ухвала суду № 23908778, 03.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р.Справа № 2а-7736/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство "Автопромкомплект" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-7736/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство "Автопромкомплект"

до Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство "Автопромкомплект" ( далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова( далі - відповідач) в якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 від 16.03.2011 року щодо визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток за основним платежем - 37741,00 грн., за штрафними санкціями - 9435,30 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство "Автопромкомплект" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про визнання недійсним податкового повід омлення-рішення №0000102301/0 від 16.03.2011 року - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповне з"ясовано обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача неправомірні, необґрунтовані і не підлягають задоволенню .

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ТОВ Підприємство "Автопромкомплект" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.01.1999 року №14801070011012769 (т.1 а.с.126), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова, що не заперечується сторонами. Види діяльності за КВЕД: оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту (т.1 а.с.126).

Фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ Підприємство "Автопромкомплект" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2010 рік.

За результатами перевірки складено акт від 24.02.2011 року №466/23/30238316 (т.1 а.с.8), висновками якого встановлено порушення п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого донараховано податок на прибуток, в розмірі 37741,00 грн., у тому числі: у 2 кв. 2008 р. - 851,75 грн., у 3 кв.2008 р. - 3765,25 грн., у 4 кв.2008 р. - 4318,50 грн., у 1 кв. 2009 р. - 5076, 00 грн., у 2 кв. 2009 р. - 5017,25 грн., у 3 кв. 2009 р. - 5087,50 грн., у 4 кв. 2009 р. -1662,75 грн., у 1 кв. 2010 р. - 2280,00 грн., у 2 кв. 2010 р. - 5174,25 грн., у 3 кв. 2010 р. - 4507,75 грн.

На підставі акту перевірки начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 від 16.03.2011 року щодо визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток за основним платежем - 37741,00 грн., за штрафними санкціями - 9435,30 грн. (т.1 а.с.78).

В ході адміністративного оскарження залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000102301/0 від 16.03.2011 року, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с.82).

Також судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Підприємство "Автопромкомплект" уклало генеральний договір про надання кредитних послуг №11343675000 від 12.05.2008 року з АКІБ "УкрСиббанк" на загальну суму 278000,00 дол. США (1403900,00 грн.) (т.1 а.с.85), та додаткову угоду від 12.05.2008 року (т.1 а.с.89) в якій зазначено, що банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 95000,00 дол. США (479750,00 грн.) під 13,4% річних, з строком повернення не пізніше 12.05.2015 року. Додатковою угодою визначено також цільове призначення (мета) кредиту - придбання комерційної нерухомості. ТОВ Підприємство "Автопромкомплект" задекларувало показники у рядку 04.13 Декларацій "Інші витрати" в сумі 150964,00 грн., а саме: у 2 кв. 2008 р. -3407,00 грн., у 3 кв.2008 р. - 15061,00 грн., у 4 кв.2008 р. - 17274,00 грн., у 1 кв. 2009 р. - 20304,00 грн., у 2 кв. 2009 р. - 20069,00 грн., у 3 кв. 2009 р. - 20350,00 грн., у 4 кв. 2009 р. - 6651,00 грн., у 1 кв. 2010 р. - 9120,00 грн., у 2 кв. 2010 р. - 20697,00 грн., у 3 кв. 2010 р. - 18031,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивачем віднесено до валових витрат суму відсотків за користування кредитом, на загальну суму 150963,00 грн. При цьому позивач у перевіряємому періоді не придбав жодної комерційної нерухомості, що засвідчує нецільове використання кредитних коштів та неправомірне віднесення до валових витрат відсотків за користування кредитними коштами на загальну суму 150963,00 грн., що на думку відповідача призвело до заниження податку на прибуток на 37741,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно пункту 5.1 статті 5 вказаного закону, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», кредитом є кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

У відповідності до п.п.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансовим кредитом є кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Таким чином, позивачем віднесено до валових витрат відсотки за користування кредитними коштами, згідно договору про надання кредитних послуг №11343675000 від 12.05.2008 року з АКІБ "УкрСиббанк", на загальну суму 150963,00 грн., , додатковою угодою до якого визначено цільовим призначенням (метою) кредиту - придбання комерційної нерухомості.

Проте позивач використав отриманий кредит у якості оборотних коштів, на які придбавав у контрагентів автошини, сільгоспшини, диски, акумулятори, у зв"язку з чим позивачем було використано надані кредитні кошти не за цільовим призначенням.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем обґрунтовано нараховане позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 47176,30 грн. (37741,00 грн. - основний платіж, 9435,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що т відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення №0000102301/0 від 16.03.2011 року щодо визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток за основним платежем - 37741,00 грн., за штрафними санкціями - 9435,30 грн. діяв в межах своєї компетенції, обґрунтовано та законно, а рішення є правомірним та не підлягають скасуванню.Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство "Автопромкомплект" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-7736/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бондар В.О.Судді Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 09.04.2012 р.