Ухвала суду № 23907639, 13.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р.Справа № 2а-15417/10/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. по справі № 2а-15417/10/2070

за позовом Підприємства Дергачівської виправної колонії №109 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсним та скасування податкрвого повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (надалі позивач), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (надалі відповідач), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 04.11.2010 року № 0001871521/0 в частині стягнення 2102,58 грн.; зобов"язати Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію у Харківській області внести відповідні зміни до облікової картки Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області; стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, код. 08680945 суму сплачених судових витрат у розмірі 3,40 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 04.11.2010 року № 0001871521/0 в частині стягнення 2102,58 грн.

Зобов"язано Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію у Харківській області внести відповідні зміни до облікової картки Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, код. 08680945 суму сплачених судових витрат у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N 377/89/76, п.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.10.2010 р. фахівцем Дергачіської МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 1326/15-229/08680945/195 від 25.10.2010 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181- несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов`язання протягом граничного строку по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 рік.

Так, відповідачем в акті перевірки зафіксовано несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з податку на додану вартість за 2007 рік по податковій декларації з податку на додану вартість № 19575 від 19.09.2007 року за серпень 2007 року:

1. В сумі 1430,44 грн. по терміну сплати 01.10.2007 року, фактично сплачено 30.08.2010 року (термін затримки 1064 днів);

2. В сумі 1987,84 грн. по терміну сплати 01.10.2007 року, фактично сплачено 16.09.2010 року (термін затримки 1081 днів);

3. В сумі 1373,36 грн. по терміну сплати 01.10.2007 року, фактично сплачено 23.09.2010 року (термін затримки 1088 днів);

4. В сумі 1401,36 грн. по терміну сплати 01.10.2007 року, фактично сплачено 23.09.2010 року (термін затримки 1088 днів);

На підставі вказаного висновку акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000187152/0 від 04.11.2010 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями в сумі 3096,50 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що застосування до позивача штрафних санкцій є наслідком самостійного віднесення податковим органом частини поточних платежів в сумі 4205,16 грн. з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 рік, в рахунок погашення податкового боргу, що обліковується за позивачем.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення Дергачівська МДПІ виходила з того, що позивачем в порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181 не було сплачено сум узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, самостійно зазначених у податковій декларації з податку на додану вартість № 19575 від 19.09.2007 року за серпень 2007 року. При цьому, відповідач посилався на п.7.7 ст.7 Закону № 2181 та вказував, що суми, які Підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 направляло для сплати поточних зобов'язань з податку на додану вартість, спрямовувались Дергачівською МДПІ в рахунок погашення попереднього податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2010 р. підприємством Дергачівської виправної колонії № 109, через прибуткову касу № 1 відділення № 23 банку „Грант" смт. Солоницівка, Дергачівського району Харківської області, було перераховано 3332,05 грн. та пл. дорученням № 367 від 30.08.10 р.-3777,0 грн. - ПДВ за липень 2010 р., згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.08.10 р. та 23.09.2010 р. Підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 , через прибуткову касу № 1 відділення № 23 банку ., Грант" смт Солоницівка , Дергачівського району Харківської області перераховано 1817,95 грн. ПДВ за серпень 2010 р. згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.09.10 р.

Факт перерахування вказаних сум підтверджується завіреними копіями вказаного доручення № 367 та квитанцій № 3494 та 3465 із зазначенням призначення платежу - липень, серпень 2010 року

Відповідачем сума 4205,58 грн. була віднесена в рахунок заборгованості 2007 р. та нараховані штрафні санкції у розмірі 50% - 2102,58 грн.

Відповідно до вимог п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пунктом 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Таким чином, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Беручи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у позивача права самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

З дослідженої судом апеляційної інстанції платіжного доручення вбачається, що позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам вказаного закону.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. по справі № 2-а-15417/10/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010р. по справі № 2а-15417/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.