Ухвала суду № 23907546, 29.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/8342/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-1670/8342/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОлія"

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрОлія" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому із урахуванням уточнень до позову просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000222301 від 02.08.2011 року, № 0000232301 від 20.10.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року позов задоволено у повному обсязі, скасовано податкові повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області № 0000222301 від 02.08.2011 року, № 0000232301 від 20.10.2011 року.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій у перевіряємий період, а відтак - правомірності віднесення до складу податкового кредиту за березень 2010 року сум, що сплачені ним в ціні придбаних товарів.

Полтавська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначив, що належним чином проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 155581 грн., а тому і прийняті в подальшому поваткові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом встановлено, фахівцями ДПА у Полтавській області та Полтавської МДПІ у період з 24.05.2011 року по 06.07.2011 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "УкрОлія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 631/23-31577685 від 13.07.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем, зокрема, вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження товариством зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 155581 грн.

На підставі акту перевірки Диканським відділенням Полтавської МДПІ 02.08.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222301, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість, 3014010100" в розмірі 194476,25 грн., у тому числі, 155581 грн. - основний платіж, 38895,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками звернення ТОВ "УкрОлія" зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення до ДПА у Полтавській області, останньою скаргу залишено без задоволення, на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38895,25 грн. 25 коп., у зв'язку з чим Диканським відділенням Полтавської МДПІ 20.10.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232301.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

На момент виникнення та реалізації спірних правовідносин останні регулювались положеннями Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на викладені положення Закону № 168/97-ВР, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "УкрОлія" - покупець із ТОВ "БМ Технологія" - продавець 10.03.2010 року укладено договір купівлі - продажу № 10/03-1, за умовами якого продавець продає, а покупець приймає у власність та оплачує олію соняшникову нерафіновану, І сорт.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором у березні 2010 року позивачем надано належним чином оформлені та завірені копії податкових накладних: № 408 від 17.03.2010 року на загальну суму 163296 грн., в т.ч. ПДВ - 27216 грн., № 409 від 18.03.2010 року на загальну суму 162 666 грн., в т.ч. ПДВ - 27 111 грн., № 410 від 19.03.2010 року на загальну суму 162 918 грн., в т.ч. ПДВ - 27 153 грн., № 411 від 20.03.2010 року на загальну суму 163 170 грн., в т.ч. ПДВ - 27 195 грн., № 412 від 22.03.2010 року на загальну суму 163 044 грн., в т.ч. ПДВ - 27 174 грн., № 413 від 23.03.2010 року на загальну суму 162 792 грн., в т.ч. ПДВ - 27 132 грн., № 414 від 24.03.2010 року на загальну суму 163 107 грн., в т.ч. ПДВ - 27 184 грн. 50 коп., № 415 від 25.03.2010 року на загальну суму 162 666 грн., в т.ч. ПДВ - 27 111 грн., № 416 від 26.03.2010 року на загальну суму 162 792 грн., в т.ч. ПДВ - 27 132 грн., № 417 від 30.03.2010 року на загальну суму 163 044 грн., в т.ч. ПДВ - 27 174 грн., № 418 від 31.03.2010 року на загальну суму 162 918 грн., в т.ч. ПДВ - 27 153 грн. Вказані податкові накладні позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2010 року.

На підставі зазначених податкових накладних, виписаних ТОВ "БМ Технологія" у березні 2010 року зараховано до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 298735,5 грн. Зазначену суму платником податків задекларовано у гр. 17 податкової декларації з ПДВ за березень 2010 року та відображено у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

Полтавською МДПІ у період з 31.05.2011 року по 02.06.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "УкрОлія" з питань достовірності декларування податкового кредиту, сум від'ємного значення та декларування бюджетного відшкодування за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки № 505/23/31577685 від 03.06.2011 року порушення платником податків вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело, зокрема, до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 298736 грн. - за березень 2010 року. Податкове повідомлення-рішення на вищевказану суму Полтавською МДПІ не приймалося.

Однак, оскільки перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту за березень 2010 року в розмірі 298736 грн., сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації за березень 2010 року (рядок 22.2) підлягає зменшенню на 298736 грн. та має становити 930075 грн.

19.05.2010 року ТОВ "УкрОлія" до податкової інспекції подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року. Відповідно до даної декларації позивачем розраховано суму податкового зобов'язання (р. 9) в розмірі 2986207 грн. та суму податкового кредиту (р. 17) 1900551 грн. Відтак, різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту має позитивне значення та становить 1085656 грн., чим, у свою чергу, зменшується сума від'ємного значення (р. 22) за березень 2010 року. При цьому, у р. 23 декларації платником податків задекларовано залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (березень 2010 року), що включається до складу податкового періоду поточного звітного (податкового) періоду (квітень 2010 року) в розмірі 1228811 грн., тобто без вирахування 298736 грн. Таким чином, ТОВ "УкрОлія" обчислено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 143155 грн.

Однак, оскільки документальною невиїзною перевіркою ТОВ "УкрОлія" з питань достовірності декларування податкового кредиту, сум від'ємного значення та декларування бюджетного відшкодування - акт перевірки № 505/23/31577685 від 03.06.2011 року, виявлено факт завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 298736 грн. - за березень 2010 року, відповідач за наслідками планової виїзної перевірки ТОВ "УкрОлія" - акт № 631/23-31577685 від 13.07.2011 року, дійшов висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в розмірі 143155 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає до сплати за квітень 2010 року в розмірі 155581 грн.

Отже, підставою прийняття відповідачем оскаржуваних податкових-повідомлень рішень стали висновки щодо завищення підприємством суми податкового кредиту за березень 2010 року з огляду на включення до нього сум, сплачених у зв'язку зі здійсненням господарських операцій із "БМ Технологія" у вказаному періоді.

Із досліджених у судовому засіданні копій перелічених вище податкових накладних вбачається, що вони оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зауваження до оформлення податкових накладних у акті перевірки відсутні.

Таким чином, вказані податкові накладні підтверджують факт купівлі ТОВ "УкрОлія" у ТОВ "БМ Технологія" протягом березня 2010 року товарно-матеріальних цінностей - олії соняшникової нерафінованої на загальну суму 1792413 грн., у тому числі ПДВ - 298735,5 грн.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Матеріали справи містять належним чином оформлені та завірені копії видаткових накладних: № 461 від 17.03.2010 року на загальну суму 163 296 грн., в т.ч. ПДВ - 27 216 грн., № 462 від 18.03.2010 року на загальну суму 162 666 грн., в т.ч. ПДВ - 27 111 грн., № 463 від 19.03.2010 року на загальну суму 162 918 грн., в т.ч. ПДВ - 27 153 грн., № 464 від 20.03.2010 року на загальну суму 163 170 грн., в т.ч. ПДВ - 27 195 грн., № 465 від 22.03.2010 року на загальну суму 163 044 грн., в т.ч. ПДВ - 27 174 грн., № 466 від 23.03.2010 року на загальну суму 162 792 грн., в т.ч. ПДВ - 27 132 грн., № 467 від 24.03.2010 року на загальну суму 163 107 грн., в т.ч. ПДВ - 27 184 грн. 50 коп., № 468 від 25.03.2010 року на загальну суму 162 666 грн., в т.ч. ПДВ - 27 111 грн., № 469 від 26.03.2010 року на загальну суму 162 792 грн., в т.ч. ПДВ - 27 132 грн., № 470 від 30.03.2010 року на загальну суму 163 044 грн., в т.ч. ПДВ - 27 174 грн., № 305 від 31.03.2010 року на загальну суму 162 918 грн., в т.ч. ПДВ - 27 153 грн.

Також, наявні копії товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей (олії соняшникової наливної нерафінованої) ТОВ "Яртрансавто" від с. Пересічне (Харківська область) до м. Зіньків (Полтавська область).

У виконання вимог Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 11.09.2009 року № 656 позивачем складено звіти про рух сировини, готової і попутної продукції та зворотних відходів, виробничий звіт з фасування олії за березень 2010 року, виробничий звіт олієзаводу за березень 2010 року, прибутковий ордер приймання жирової сировини, акти приймання складом готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів.

Фактична оплата продукції здійснена шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується копіями рахунків-фактур та платіжних доручень, наявних у матеріалах справи.

У подальшому позивачем придбані товарно-матеріальні цінності використано у власній господарській діяльності шляхом фасування у пляшки місткістю 1 л ТМ "Диканька" та продажу третім особам.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що реальність (товарність) господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (олії соняшникової нерафінованої розливної) доведено, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в сумі 298735,5 грн. та використання таких товарів у власній господарській діяльності ТОВ "УкрОлія".

Стосовно посилань податкового органу на нікчемність договору купівлі-продажу № 10/03-1 від 10.03.2010 року колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів вказує, що судовим розглядом встановлено та підтверджено первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "УкрОлія" та ТОВ "БМ Технологія" на підставі договору купівлі-продажу № 10/03-1 від 10.03.2010 року.

При цьому, відповідачем не надано доказів в підтвердження суперечливості зазначеного договору купівлі-продажу вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за березень 2010 року суму податку на додану вартість, що сплачена ним в ціні придбаних у ТОВ "БМ Технологія" товарів в розмірі 298735,5 грн.

Також, колегія суддів не приймає твердження відповідача про відсутність у ТОВ "БМ Технологія" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток ТОВ "БМ Технологія" відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів, а зустрічна перевірка вказаного підприємства відповідачем не проводилася. Крім того, податковий розрахунок комунального податку, на який посилається відповідач в акті перевірки, містить відомості про кількісний склад працівників підприємства, проте, у даному звіті не відображаються відомості про працівників, що можуть працювати на підприємстві, зокрема, за сумісництвом.

Доводи відповідача про відсутність підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, які обґрунтовані встановленням розбіжностей згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість колегія суддів також оцінює критично з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1.3 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

За змістом п. 10.2 ст. 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності висновків щодо заниження позивачем податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 155581 грн., а отже - правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000222301 від 02.08.2011 року, № 0000232301 від 20.10.2011 року.

У свою чергу, судовим розглядом підтверджено реальність здійснення господарських операцій за договором купівлі-продажу № 10/03-1 від 10.03.2010 року у березні 2010 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем, а відтак - правомірність віднесення до складу податкового кредиту за березень 2010 року сум, що сплачені ним в ціні придбаних товарів, в розмірі 155581 грн. та, як наслідок, зарахування даної суми до р. 23 декларації з ПДВ за квітень 2010 року в якості залишку від'ємного значення.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області № 0000222301 від 02.08.2011 року та № 0000232301 від 20.10.2011 року та необхідності їх скасування у судовому порядку.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-1670/8342/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.