Ухвала суду № 23907729, 14.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/9288/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2011р. по справі № 2а-1670/9288/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс"

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

07 листопада 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року позов задоволено у повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 31.10.2010 року № 0000612301/75.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із неправомірності висновків податкового органу у акті перевірки щодо порушення позивачем пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України стосовно завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за червень 2011 року на 66223,35 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2011 року на 66295,02 грн.

Гадяцька МДПІ подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Податковим Кодексом України, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення здійснено виключно на підставі норм чинного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 04.10.2011 року по 12.10.2010 року інспекторами Гадяцької МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за липень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.10.2010 року № 892/23-30080834, у висновках якого зазначено про підтвердження відображеного ТОВ «Транс-сервіс» у декларації за липень 2011 року бюджетного відшкодування ПДВ на суму 26221,98 грн. та відображено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу Україну, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2011 року на суму 66295,02 грн.

На підставі акту перевірки від 19.10.2010 року № 892/23-30080834 Гадяцькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2010 року № 0000612301/75, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66295,02 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 33147,51 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 Податкового кодексу України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

ТОВ «Транс-Сервіс» 22.08.2011 року подано до Гадяцької МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, у якій розраховано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 92517 грн.

Висновки Гадяцької МДПІ щодо завищення ТОВ «Транс-сервіс» суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року ґрунтуються на неприйнятті сум податку на додану вартість в розмірі 66295,02 грн. згідно податкових накладних, які виписані в іншому звітному періоді та не містять документального підтвердження їх отримання в попередніх періодах.

Колегія суддів стосовно формування позивачем податкового кредиту колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У пункті 201.10 Податкового кодексу України вказано, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідачем не заперечується, що податкові накладні, які виписані позивачу його контрагентами, складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

При цьому, фактична сплата сум податку на додану вартість, яка заявлена до бюджетного відшкодування, підтверджена платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

У відповідності до абз. 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою виписки податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Із матеріалів справи вбачається, що зазначений строк позивачем не порушено.

Також, слід вказати, що податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не надано доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у відповідності до податкових накладних, отриманих у червні 2011 року, проте виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах. Оскільки, як зазначено вище, пунктом 198.2 Податкового кодексу України передбачено датою виникнення права у платника податку на податковий кредит - дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а не дату видачі накладної.

Згнідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

ТОВ «Транс-Сервіс» за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за червень 2011 року.

Із реєстру отриманих і виданих податкових накладних позивача вбачається, що в ньому відображено отримання податкових накладних від АСМАП України, ВАТ «Гадячгаз», ВДСО при УВВСУ в Полтавській області, ПП «Сатурн М», ПП «Шина Плюс», ТОВ «Експосервіс трейд», ТОВ «ЄвроТрансСервіс», ТОВ «Зовніштехсервіс», ТОВ «МСС ТІДІПСІ-Дальнобой», ТОВ «Технооптторг-Трейд», ТОВ "Континент Нафто Трейд".

Таким чином, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за вказаний період, а відтак - неправомірності зменшення позивачеві задекларованої ним суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням Гадяцької МДПІ від 31.10.2011 року № 0000612301/75.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ТОВ «Транс-сервіс» обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2011р. по справі № 2а-1670/9288/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.