Постанова № 2390080, 13.11.2008, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.11.08Справа №2а-2137/08/3 11:23 м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

Шкляр Т.О. , при секретарі судового засідання Дєрюшковій І.А.

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонда соціального захисту інвалідів

до Дочірного підприємства "Чорноморнафтагазсервіс" Державного акціонерного товариства "Чорноморнефтагаз"

про стягнення з відповідача 125613 грн. адміністративно-господарськихсанкцій за 9 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами на 2007р

Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом та просить стягнути з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтагаз» адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів за 2007 рік в сумі 125613,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач повинен був забезпечити у 2007 році працевлаштування інвалідів на 12 робочих місцях, фактично у 2007 році працевлаштовані були 3 особи, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 125613,00 грн. за 9 незайнятих інвалідами робочих місць.

Відповідач письмових заперечень суду на позов не надав, явку представника повторно у судове засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

12.11.08р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк, у звязку із зайнятістю відповідача у іншому судовому процесі.

Розглянувши клопотання відповідача суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню виду наступного.

Враховуючі, що відповідач неодноразово був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, відповідно до положень ч. 3 ст. 128 КАС України, керуючись принципом розумності строків, встановленим для розгляду адміністративних справ ч. 1 ст. 122 КАС України, суд вважає, що повторна неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи та суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу по суті без участі відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів України поширюється на спори фізичних або юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Зі змісту пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статтею 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому, про що зазначено в пункті 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року N 1434.

Згідно з вимогами частини восьмої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом урахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Отже, спір за участю відповідного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та суб'єкта господарювання про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, а саме: органу виконавчої влади, що реалізував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно контролю надходження штрафних санкцій до Фонду, та відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи.

Під перелік публічно-правових справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів, визначений частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначена справа не підпадає.

Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його територіальні відділення є суб'єктом владних повноважень відповідно до пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, тому справа за її позовом належить до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю і гарантує рівні можливості для його реалізації. Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. №875 зі змінами та доповненнями (далі Закон) передбачені гарантії для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами.

Згідно ст.19 Закону для підприємств, установ і організацій, у томі числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі роботодавці), установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007р. № 42, відповідач визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 12 робочих місць, зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, що працювали у 2007 р., у кількості 298 осіб. Із них відповідач працевлаштував 3 особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність; середньорічна заробітна плата штатного працівника 13957,40 грн.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Відповідно до ч. 4 ст.20 Закону та п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. №70, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення “Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 ( далі Положення № 314), робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Зважаючи на наведене суд приходить до висновку, що відповідно до норм, визначених у Положенні № 314, робоче місце для інваліда вважається створеним саме з моменту працевлаштування на ньому інваліда. Виходячи з цього, підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди та установи (організації) інформацію про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені у Положенні № 314, але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконав встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2007р. в кількості 9 осіб, у звязку з зазначеним суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 125613,00 грн. адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованими.

Здійснення функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2007 році інвалідів, сплати за непрацевлаштування інвалідів 125613,00 грн. (13957,40 грн. х 9).

Отже, на підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови були оголошені у судовому засіданні 13.11.2008р. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.11.2008р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтагаз» (96400, АРК, Чорноморський район, смт. Чорноморське, вул. Паркова, 5: р/р 26008301324874 «Промінвестбанк» ЄДРПОУ 32173773 МФО 324430) на користь Кримського Республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95001, АРК, м. Сімферополь, вул. Крилова, 133: Одержувач: Держбюджет Черноморського району, 50070000, Банк Одержувача: Управління Державного казначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740468, р/р 31215230700303; Призначення платежу: *; ЄДРПОУ платника; 50070000; 01; адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця за 2007 рік) 125613,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами за 2007 рік.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим Шкляр Т.О.