Ухвала суду № 23893574, 12.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2012 р.справа № 2а-16207/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря : Мачихіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу до якої приєднався Приватного підприємства Видавництва «Навчальна книга» ОСОБА_1на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2011р. у справі № 2а-16207/10/0470 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська до про Приватного підприємства Видавництва «Навчальна книга» стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства Видавництва «Навчальна книга»( далі по тексту відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1149 грн. 98 коп..(а.с.2-3)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначає, що внаслідок порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ГУ від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-ГУ) відповідач має заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2010 року в сумі 1149,98 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16207/10/0470.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2011р. у справі №2а-16207/10/0470 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства Видавництва «Навчальна книга»заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1149 (одна тисяча сто сорок дев'ять) гривень 98 копійок на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська. (суддя Бондар М.В.) (а.с. 43).

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у ППВ «Навчальна книга»виникла заборгованість перед УПФУ в Кіровському районі в розмірі 1149,98 грн. Статтею 106 Закону №1058-ІУ передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальникам в строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою). Доказів сплати відповідачем заборгованості до суду не надано.

Відповідач -Приватне підприємство Видавництво «Навчальна книга», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити через недоведеність порушення встановлених законом способу та порядку виконання зобов'язань перед позивачем.. (а.с.46).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що жодного належного доказу, порушення підприємством будь-якого зобов'язання перед позивачем, останній не надав. Цю обставину суд не дослідив. Суд припустив, що підприємством не виконано якесь зобов'язання перед позивачем та задовольнив позов. При цьому на момент подання апеляційної скарги підприємству не відомо, про яке саме зобов'язання йдеться в позові, яка ціна позову, якими доказами позивач підтверджує свої позовні вимоги і чи отримані вони законним шляхом. Тому оскаржуване рішення винесене на підставі припущення суду за доказами, походження яких не відомо і які не є належними.

10.11.2011р. за вх..№212740\11 від громадянина ОСОБА_1 на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшли письмова заява про приєднання до апеляційної скарги.

12.01.2012р. за вх..№8679\12 від позивача по даній адміністративній справі на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити за їх необґрунтованістю, а рішення суду першої інстанції, як вмотивоване та законне -залишити без змін. Крім того, позивач просить суд розглянути справу за їх відсутності.

Позивач по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, був повідомлений у встановленому порядку, правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, з огляду на що колегія суддів, з урахуванням думки представника позивача та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги, ухвалила розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі і доповненні до апеляційної скарги \а.с.56\, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Особа, яка приєдналась до апеляційної скарги -ОСОБА_1, підтримав вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши у судовому засіданні доводи, викладені в апеляційної скарзі та доповненні до неї, проаналізувавши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що приватне підприємство видавництво «Навчальна книга»має правовий статус -юридичної особи яке зареєстроване 05.04.1996р. рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради. Даний факт підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи.

Відповідач є страхувальником, який повинен сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Спірні правовідносини які виникли між сторонами по даній адміністративній справі, врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон № 1058- IV); Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року №64/8663 (далі Інструкція)

Статтею 15 Закону №1058-ІУ передбачено, що платники внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору ( контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.

В силу ч. З ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та п. 5.1 Інструкції передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 11.11 «Інструкції»передбачено, що платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків за формою згідно додатку 23.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та п. 5.1.4 названої Інструкції передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідач по даній адміністративній справі зобов'язаний на підставі ст.20 Закону України №1058-1V та п.5 Інструкції до 20 числа наступного за звітним, щомісяця сплачувати страхові внески.

Як вбачається з матеріалів справи і не оспорювалось представниками сторін в судовому засіданні, відповідач - приватне підприємство видавництво «Навчальна книга», за жовтень 2010р. не сплатив страхові внески, визначені у відповідному розрахунку суми страхових внесків за формою згідно додатку 23, в результаті чого виникла заборгованість у загальному розмірі -1149,98 грн.

Частиною 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка).

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не виконано покладених на нього законодавством обов'язків, що призвело до утворення недоїмки за жовтень 2010р. в сумі -1149,98 грн. Отже, сума заборгованості відповідача за жовтень 2010р. складає - 1149,98 грн. і є узгодженою.

Статтею 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, беручи до уваги ту обставину, що на час розгляду справи сума боргу відповідачем добровільно не сплачена, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки судом першої інстанції були досліджені всі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даного спору по суті.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначається статтею 20 Закону № 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі -Інструкція).

За правилами абзацу першого частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Таке правило узгоджується з положеннями статті 19 Закону № 1058-IV (чинної на час виникнення спірних відносин), відповідно до частини шостої якої страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абзацу шостого частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV, відповідно до якого перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку з неодержанням останнім цих коштів.

Крім того, при винесенні рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів, керуючись вимогами ст.244 КАС України, приймає до уваги Постанову Верховного Суду України від 10 жовтня 2011р. по адміністративній справі за позовом Харківського державного авіаційного підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Прапора до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Харків про визнання недійсною вимоги, згідно якої Верховний Суд України прийшов до висновку, що вимоги Управління про сплату внесків, які не перераховані відповідачем у строк, встановлений частиною шостою статті 20 Закону №1058-1У, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає практиці Верховного суду України при вирішені спорів цієї категорії.

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини справи, які доведені належними доказами, яким надана вірна оцінка, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судового рішення не було встановлено, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції від 16 березня 2011р. у даній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом належними письмовими доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Видавництва «Навчальна книга» -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011р. у справі №2а-16207\10\0470 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу -з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено -13 січня 2012р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна