Ухвала суду № 23893535, 08.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2011 р.справа № 2а-5539/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у справі №2а-5539/10/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ервіс»до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ервіс»звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень (а.с.143), просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області від 11.05.2010 р. №0000392320/1, №0000402320/1. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки перевіряючих осіб щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»в частині віднесення витрат до складу валових витрат підприємства та формування платником податкового кредиту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року позовні вимоги ТОВ «Ервіс»задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність формування підприємством валових витрат та податкового кредиту, а висновки податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем угод, у перевіряємому періоді, носять характер припущень та жодними доказами не підтверджуються.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, які на думку ОДПІ, свідчать про нікчемність правочинів, за наслідками яких позивачем відносились витрати до складу валових витрат, а сплачені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що 17.03.2010 р. повноважними особами Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.08.2005 по 31.12.2009 р., за результатами якої складено Акт №58/231/33717396 від 17.03.2010 р.

В Акті перевірки, зокрема, зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з необґрунтованим завищенням суми податкового кредиту, який був врахований у деклараціях з податку на додану вартість за період з жовтня по листопад 2008 р. на загальну суму 369 072, 30 грн., а також завищенням валових витрат у податковій декларації з податку на прибуток на загальну суму 1 845 362, 07 грн..

Таким висновків, згідно Акту перевірки, податковий орган дійшов з наступних підстав.

Документальною перевіркою платника податків встановлено наявність господарських взаємовідносин з приватним підприємством «Комінвест-Н»(стан «9»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Згідно з первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку, звітними і розрахунковими податковими документами, протягом періоду, що перевіряється, в адресу ТОВ «Евріс»відвантажено товарно -матеріальних цінностей та послуг (сланець, послуги по перевезенню) на загальну суму 2 214 434,48грн., з яких податок на додану вартість склав 369 072,41грн.

Так, між позивачем та ПП «Комінвест-Н»був укладений договір №1/09-08 від 29.09.2008 року купівлі-продажу сланцю, загальна кількість -90 000 тонн. На виконання умов вказаного договору позивач отримав від ПП «Комінвест-Н»у жовтні 2008 р. сланцю в кількості 6 750, 01 тон (105 вагонів) на загальну суму 1 011 286, 51 грн., у тому числі ПДВ 168 547,75грн.

Витрати на перевезення товару поніс продавець -ПП «Комінвест-Н»на загальну суму 678 994,80грн., з яких податок на додану вартість склав 113 165,80грн. (затрати компенсовані покупцем).

Також ТО «Евріс»протягом листопада 2008 року отримано від ПП «Комінвест -Н»сланцю в кількості 1 953,300 тонни (30 вагонів) на загальну суму 330 146,77грн., в тому числі ПДВ - 55024,46 грн.

Витрати на транспортування поніс ПП «Комінвест»на загальну суму 194 006,40грн., з яких податок на додану вартість склав 32 334,40грн. (затрати компенсовані покупцем).

В оплату за отриманий товар ТОВ «Евріс»в ІV кварталі 2008 року на поточний рахунок ПП «Комінвест-Н»перераховані грошові кошти на загальну суму 1 381 566,00грн. Решта заборгованості в сумі 832 868,48грн. погашена шляхом передачі простих векселів 19.02.2009р.

В подальшому, придбаний ТОВ «Сервіс»сланець поставлений в адресу ВАТ «Львівська Вугільна Компанія».

Перевіркою також встановлено, що ПП «Комінвест-НН»знаходиться на обліку платників податків в Новомосковській ОДПІ. Стан платника -9 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження. Новомосковською ОДПІ, згідно плану-графіку на ІІ квартал 2009 року заплановано документальну перевірку ПП «Комінвест-Н». Керівництвом підприємства не було надано документів для перевірки. Відповідно до даних форми 1-ДФ за ІV квартал 2008 року на підприємстві рахується 1 особа.

Крім цього, перевіркою встановлено, що основним постачальником ПП «Комінвест-Н»є ТОВ «ІГ»Експлерент».

Засновником ТОВ «Евріс»є ОСОБА_2, яка володіє 100 відсотками статутного фонду, в свою чергу згідно з установчими документами ТОВ «ІГ»Експлерент», одним із засновників (частка у статутному фонді товариства 17%) є ОСОБА_3 -чоловік ОСОБА_2.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про те, що право власності на сланець формально переходило від ТОВ «ІГ»Експлерент»до ПП «Комінвест-Н», від ПП «Комінвест-Н»до ТОВ «Евріс», від ТОВ Евріс»до ВАТ «Львівська Вугільна Компанія», а при здійсненні реалізації товарно-матеріальних цінностей та розрахунків у напрямку «покупець-продавець»спостерігається значне підвищення 0 «стрибок»торгівельної націнки, яке відбулося на ПП «Комінвест-Н», що в свою чергу, сприяло отриманню податкової вигоди через перенесення податкового навантаження на одному з етапів придбання та збільшення балансової вартості оприбуткованих запасів.

З зазначених вище підстав, податковим органом вказано про нікчемність укладених між позивачем та ПП «Комінвест-Н»угод, що і стало підставою для висновків ОДПІ про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі складеного акту ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.03.2010р. №0000392320/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства на суму 461 341, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 230 671, 00 грн., №00004022320/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 369 072, 00 грн. та штрафних санкцій у сумі 184 536, 00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення та ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.05.2010р. №0000392320/1, №00004022320/1.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», з огляду на відсутність доказів нікчемності укладених позивачем угод.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, пов'язаних з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Суд першої інстанції правильно вказав на наявність обставин, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Комінвест-Н». Господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, відносно складення яких податковим органом зауважень висловлено не було.

З огляду на Акт перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковий орган фактично не заперечує факт поставки товару та послуг на адресу позивача від ПП «Комінвест-Н», не заперечує ДПІ і факт оплати поставлено товару (послуг), у тому числі і сплату у цій вартості сум ПДВ. Підтверджується Актом перевірки і факт поставки придбаного позивачем товару (сланцю) на адресу ВАТ «Львівська Вугільна Компанія», тобто підтверджується використання позивачем товару (послуг) у власній господарській діяльності. Натомість, податковий орган робить висновок про формальний перехід права власності на товар (сланець) і такі висновки обґрунтовує нікчемністю укладених правочинів, з огляду на вищевказані обставини.

Між тим, зробивши такі висновки податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність підприємства ПП «Комінвест-Н»за місцем своєї реєстрації, не надання цим підприємством документів до перевірки, пов'язаність ТОВ «Евріс»та ТОВ «ІГ»Експлерент»(постачальника ПП «Комінвест-Н»), не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами ((ТОВ «Евріс»та ПП «Комінвест-Н») укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ПП «Комінвест-Н», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Комінвест-Н» укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, враховуючи висновки Акту перевірки, та з огляду на те, що під час перевірки податковим органом не досліджувалась реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Комінвест-Н», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для визначення позивачу спірних податкових зобов'язань.

За огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року по справі №2а-5539/10/0470 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк