Ухвала суду № 23893519, 08.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2011 р.справа № 1170/2а-709/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі №1170/2а-709/11 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції та Головного Управління Державного казначейства України в Кіровоградській області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів ,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати протиправною бездіяльність ДПІ щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства у Кіровоградській області висновку із зазначенням суми податкової знижки з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 534, 06 грн., що підлягає відшкодуванню з місцевого бюджету м.Кіровограда; стягнути з місцевого бюджету м. Кіровограда на користь позивача суми податкової знижки податку доходів фізичних осіб в розмірі 1 534, 06 грн. і 2000 грн. моральної шкоди.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправною бездіяльність Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України в Кіровоградській області висновку про повернення з бюджету на користь ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 986,56 грн. та стягнуто з місцевого бюджету м. Кіровограда (р/р 33212800700002, код доходів 11010100 в ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) на користь ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб в сумі 986,56 грн. (дев'ятсот вісімдесят шість грн. 56 коп.). В іншій частині позову відмовлено. Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивована тим, що позивач має право на повернення суми надміру сплаченого податку, у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано довідку банку, про сплату відсотків за іпотечним кредитом, належним доказом, оскільки така довідка не є платіжним документом та не може бути включена до податкової знижки відповідно до вимог ст..166 Податкового кодексу України.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.12.2010 року позивачем подано до ДПІ декларацію про доходи, одержані у 2009 році.

Згідно ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивачем у декларації, з метою реалізації права на податковий кредит, визначив суму витрат, які, на його думку, включаються до складу податкового кредиту у розмірі 14 243, 41 грн. з них: 457, 32 грн. -сума витрат згідно договору страхування,яким застраховано нерухомість придбану ним за договором купівлі-продажу; 678, 05 грн. -сума витрат згідно договору комплексного страхування позичальника, яким застраховано життя, здоров'я та працездатність позивача; 13 108, 04 грн. -частина суми процентів за іпотечним кредитом.

З розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, який зроблено Кіровоградською ОДПІ (а.с.45 звор.), вбачається, що податковим органом, при такому розрахунку не взято до уваги суми витрат згідно договору страхування майна у розмірі 457,32грн. та суму процентів за іпотечним кредитом.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»не передбачає права включення до складу податкового кредиту сум витрат зі страхування майна платника податку, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 457,32грн. В той же час, суд вказав на неправомірні дії ДПІ щодо неврахування ДПІ права позивача на податковий кредит в частині сплачених відсотків за іпотечним кредитом у розмірі986,56грн.

Висновки суду першої інстанції, в частині відсутності у платника права на віднесення до складу податкового кредиту сум витрат зі страхування майна, позивачем не оскаржуються.

Фактично рішення суду оскаржується ОДПІ з тих підстав, що суд безпідставно прийняв до уваги банківську довідку, як доказ сплати позивачем відсотків за іпотечним кредитом.

З такими доводами Кіровоградської ОДПІ суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

У відповідності до п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року, зокрема, частину суми процентів (комісій, винагороди) за іпотечним житловим кредитом, договором оренди житла з викупом або фінансового лізингу житла, сплачених платником податку, що розраховується за правилами, визначеними статтею 10 цього Закону.

Отже, сума процентів за іпотечним житловим кредитом може бути включена платником до складу податкового кредиту.

На підтвердження такого права, позивачем до ДПІ надавалися квитанції про сплату відсотків за іпотечним кредитом. Натомість, відповідачем такі квитанції до уваги не приймалися, оскільки у них не було зазначено призначення платежу.

З огляду на таку позицію відповідача, позивачем до податкового органу було подано довідку Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»№505 від 11.01.2010р., в якій зазначено суму процентів, що сплачені ОСОБА_1 за іпотечним житловим кредитом.

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що вказані документи (квитанції та банківська довідка) достеменно свідчать про сплату позивачем відсотків за користування іпотечним кредитом, у зв'язку з чим позивач мав право відобразити у податковому кредиту (поданій декларації) суму сплачених відсотків, яка становить 9 868,58грн.

Факт сплати позивачем відсотків, у вказаній сумі, відповідачем, на якого в силу ч.2 ст.71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірність прийнятого рішення (вчинення дій), не спростовано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на повернення з бюджету надміру сплаченого податку, який, враховуючи наведені в судовому рішенні розрахунки, що не оскаржуються ДПІ, становить 989,56грн.

Відповідно до пп.20.4.1 п.20.4 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є:

а) податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір;

б) орган Державного казначейства України, що порушує строки такого повернення або занижує його розмір.

У відповідності до пп.20.4.3 п.20.4 ст.20 Закону, повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.

Таким чином, встановивши рахунок надходження платежу, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув його з відповідного бюджету.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі №1170/2а-709/11 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, які передбачено ст..212 КАС України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк