Ухвала суду № 23893518, 08.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2011 р.справа № 2а-8643/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі №2а-8643/10/0870 за позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и В :

Державна податкова інспекція у Заводському районі звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 111763,12 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем надані належні докази, які свідчать про податкову заборгованість відповідача у вказаному розмірі, яка в добровільному порядку не сплачується.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які визначено ДПІ, не є узгодженими, оскільки оскаржуються відповідачем в судовому порядку, у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно визнав ці зобов'язання як податковий борг. Крім цього, у період вересень 2008р. - 2009 р. відповідач не була зареєстрована як платник податку на додану вартість, у зв'язку з чим у відповідача не було обов'язку подавати звітність зі сплати ПДВ, що свідчить про необґрунтованість застосування податковим органом штрафних санкцій за неподання декларацій у вказаний період.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Згідно із ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З матеріалів справи вбачається, що судові повістки, які направлено на адресу відповідача, не вручені адресату з незалежних від суду причин, про що свідчать відомості поштового органу. За таких обставин, судом апеляційної інстанції розглянуто справу у відсутності відповідача.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на 12.10.2010 у відповідача існує податкова заборгованість на загальну суму 111 763, 12 грн.

Зазначена заборгованість виникла в результаті несплати донарахованого основного платежу та штрафних санкцій, які визначено за результатами перевірок, а саме:

- на підставі акту перевірки №34/1702-194620321 від 27.01.2010 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000101702/0/86 від 08.02.2010 року, про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2210,0грн. (неподання податкової звітності з ПДВ) та податкове повідомлення-рішення №0000111702/0/87 від 08.02.2010 року, про визначення податкових зобов'язань з ПДВ за основним платежем 72404,0грн. та 36328,5грн. -штрафні санкції.

- на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість №1006/1701/1946203221 від 10.06.2010 року донараховано штрафні санкції та винесені податкові повідомлення-рішення № 0004491701/0/1008 від 10.06.2010 на суму 94, 40 грн., та № 0004501701/0/1009 від 10.06.2010 на суму 164, 99 грн.;

- на підставі акту перевірки №1349/1701/1946293221 від 19.08.2010 року донараховано штрафних санкцій та винесено податкове повідомлення-рішення № 0006491701 від 19.08.2010 року на суму 445, 38 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу поштою.

Зважаючи на несплату відповідачем заборгованості з податку на додану вартість, позивачем прийняті податкові вимоги: перша від 25.02.2010р форми «Ю1» № 1/46, друга від 01.04.2010р. форими «Ю2» № 2/174. Вказані вимоги отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, але залишені без задоволення.

Також податкова заборгованість виникла в результаті самостійно поданих декларацій по податку на додану вартість, а саме :

згідно декларації № 8087 від 20.04. 2010 донараховано основного платежу на суму 457, 00грн.;

згідно уточнюючого розрахунку податковий борг зменшено на суму 15, 00 грн. та нарахована пеня у розмірі 0, 43 грн.;

згідно декларацій № 10600 від 20.05.2010 року донараховано основного платежу у розмірі 330,00 грн.;

згідно декларацій № 12259 від 18.06.2010 року донараховано основного платежу у розмірі 420,00 грн.;

згідно декларацій № 15661 від 19.07.2010 року донараховано основного платежу у розмірі 471,00 грн.;

згідно декларацій № 18906 від 20.08.2010 року донараховано основного платежу у розмірі 464,00 грн.;

згідно декларацій № 20697 від 20.09.2010 року донараховано основного платежу у розмірі 546,00 грн.;

Загальна заборгованість по податку на додану вартість та застосованих штрафних (фінансових) санкцій станом на час розгляду справи становить 111 763,41 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи заявлені вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги).

Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач має податкову заборгованість у розмірі 111 763,41 грн., яка виникла як внаслідок самостійного узгодження відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, шляхом подання відповідних декларацій до податкового органу, так і в наслідок визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим органом. Вказані висновки суду першої інстанції підтверджуються наданими податковим органом розрахунками, які не спростовуються відповідачем в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону №2181-ІІІ, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У свою чергу п.1.2 ст.1 Закону №2181-ІІІ визначено, що податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строку, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Податковим органом надано суду докази направлення відповідачу податкових повідомлень-рішень, які останнім отримано.

Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спростовуються.

В той же час, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що податкові повідомлення-рішення оскаржені ним у судовому порядку. Між тим, таких доказів відповідачем до апеляційної скарги не долучено, результати розгляду справ суду не повідомленні, що позбавляє суд можливості переглянути судове рішення з урахуванням обставин, які зазначено відповідачем в апеляційній скарзі. Відповідачу надавалась можливість надати суду відповідні докази, у зв'язку з чим у справі тричі оголошувалась перерва, натомість таких доказів суду надано не було.

Як вбачається з апеляційної скарги відповідач, не погоджуючись з рішеннями ДПІ щодо визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, свою незгоду по суті викладає лише відносно одного рішення, а саме рішення про застосування штрафних санкцій за неподання податкової звітності з ПДВ. При цьому, відповідач вказує на те, що у нього не було обов'язку подавати до ДПІ таку звітність, з огляду на те, що у вказані в акті перевірки періоди він не був платником ПДВ.

З такими доводами відповідача суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на підставі акту перевірки №34/1702-194620321 від 27.01.2010 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000101702/0/86 від 08.02.2010 року, про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2210,0грн. (неподання податкової звітності з ПДВ) (а.с.50). Розрахунок штрафних санкцій наведено в Додатку №2 до акту перевірки (а.с.47).

Такі штрафні санкції застосовано податковим органом з огляду на наступне.

Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час прийняття спірного рішення, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000грн. (без урахування ПДВ).

Згідно з п.9.4 ст.9 Закону, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 цього Закону, не більш ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Отже, факт не реєстрації платником ПДВ (за наявності для цього підстав), з урахуванням в цьому вини самого суб'єкта підприємницької діяльності, не звільняє такого суб'єкта підприємницької діяльності від обов'язків, які мають зареєстровані платники податку на додану вартість.

Обов'язок подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Проведеною перевіркою встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 за 2008 рік, згідно звітів використання реєстраторів розрахункових операцій, отримала валовий дохід у сумі 334 318,0грн. Перевищення валового доходу понад 300 000грн за останні дванадцять календарних місяців відбулось у серпні 2008 року.

Таким чином, відповідач у серпні 2008 року повинен був надати до ДПІ заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість, та починаючи з вересня 2008 року щомісяця подавати до податкового органу податкові декларації з ПДВ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку подавати до ДПІ податкову звітність з ПДВ, що на його думку свідчить про неправомірність податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за неподання декларацій з ПДВ.

В іншій частині доводи апеляційної скарги не свідчать про допущення судом першої інстанції, під час вирішення справи, порушень вимог матеріального та процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі №2а-8643/10/0870 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк