Ухвала суду № 23893508, 01.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2011 р.справа № 1170/2а-1231/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства «Б.В.С. Торгбуд»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року у справі №117/2а-1231/11 за позовом приватного підприємства «Б.В.С.-Торгбуд»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання дій незаконними,-

в с т а н о в и В:

ПП «Б.В.С.-Торгбуд»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати незаконними дії Кіровоградської ОДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при нарахуванні податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.09.2009 р. по 30.11.2009 р. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що податковим органом порушено вимоги п.4 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме не запрошено позивача на проведення документальної перевірки, яка проводилась у приміщенні ДПІ. В результаті таких дій відповідача підприємством до перевірки не було надано необхідних первинних документів і як наслідок перевіряючими особами зроблені хибні висновки про нікчемність договорів, які укладалися позивачем у перевіряємому періоді.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року у задоволенні адміністративного відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що посилання позивача на порушення відповідачем п..4 ст. 11 Закону України «Про державну податку службу в Україні»є необґрунтованими, оскільки вказана норма права не регулюють порядок проведення документальної невиїзної перевірки. Крім цього, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено у чому полягає порушення його прав, законних інтересів, оскільки самі дії ДПІ при проведенні перевірки, за наслідками якої складено Акт перевірки, без прийняття відповідних рішень, не можуть порушувати права та законні інтереси позивача.

Не погодившись з постановою суду, ПП «Б.В.С.-Торгбуд», посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне зясування обставин справи, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги фактично обґрунтовані обставинами, які викладено в позовній заяві.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не зявились, у звязку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Б.В.С.-Торгбуд»з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.09.2006 р. по 30.11.2009 р., за результатами якої складено акт №61/23-6/36514043 від 19.11.2010 року.

В акті перевірки перевіряючими особами зроблено висновки про порушення позивачем:

- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст..216 ЦК України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами, здійснених ПП «Б.В.С. Торгбуд»при придбанні та продажу товарів (послуг);

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого підприємством завищено податкові зобовязання з ПДВ у сумі 1099384,0грн., завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 1098318,0грн.;

- п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.3.1.1 п.3.1, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість у сумі 1071,0грн.

З позовної заяви вбачається, що фактично підставою для звернення з позовом до суду стали висновки перевіряючих осіб, які викладені в Акті перевірки та які зводяться до того, що позивачем укладалися правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами, у звязку з чим податковим органом зроблено висновки про завищення підприємством податкових зобовязань та податкового кредиту.

Заявляючи вимоги у такий спосіб позивач фактично просить визнати протиправними доводи (позицію) податкового органу з приводу аналізу встановлених результатів перевірки. При цьому, позивач не врахував, що захисту підлягають порушенні або оспорюванні права особи. Між тим, самі висновки перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Зроблені в акті перевірки висновки можуть, в подальшому, стати підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчинення дій) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) субєктом владних повноважень.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не обґрунтовано в чому полягає порушення його прав, що є підставою для захисту цих прав у судовому порядку.

Погоджується суд апеляційної інстанції і висновками суду першої інстанції про відсутність порушень відповідачем вимог законодавства під час проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ст..11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено повноваження ДПІ щодо проведення перевірок: документальної невиїзної, планових та позапланових виїзних перевірок. Вказані види перевірок відрізняються як за підставами щодо проведення так і за порядком їх проведення. Отже, суд першої інстанції правильно вказав на те, що застосування до проведення документальної невиїзної перевірки норм права, які регулюють порядок проведення планових та позапланових виїзних перевірок, є необґрунтованим.

Суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що посилання позивача на п.4 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в якості обґрунтування заявлених вимог, є безпідставним, оскільки вказаною нормою права визначені права, а не обовязки податкового органу, зокрема, право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обовязкових платежів) такими платниками податків.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що відповідач при проведенні документальної невиїзної перевірки не зобов'язаний був направляти письмове повідомлення саме за 10 днів до початку проведення такої перевірки, а лише мав право повідомити про таку перевірку.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Б.В.С. Торгбуд»залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року у справі №117/2а-1231/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк