Ухвала суду № 23893494, 29.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р.справа № 1170/2а-445/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року у справі №1170/2а-445/11 за позовом приватного підприємства «Омега-Техносервіс»до Знам'янської державної податкової інспекції у Кіровоградській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

Приватне підприємство «Омега-Техносервіс»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Знам'янської ОДПІ - №0000152310/0 від 16.06.2010 р., №0000152300/1 від 19.07.2010 р.№ 0000152300/2 від 27.09.2010 р., № 0000152300/3 від 08.12.2010р., якими визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 25 610 грн. -основного зобов'язання та 12 805 грн. -штрафних санкцій, всього 38 415 грн.; №0000172310/0 від 16.06.2010р, № 0000172300/1 від 19.07.2010 р., № 0000172300/2 від 27.09.2010р., №0000172300/3 від 08.12.2010р., якими визначено податкове зобов'язання за платежем: на прибуток приватних підприємств в сумі 32 012 грн. -основного зобов'язання та 9 603, 6 грн. -штрафних санкцій, всього 41 615, 6 грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказував на те, що висновки перевіряючих осіб, які викладені в акті перевірки, не узгоджуються з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»в частині визначення підстав та порядку формування платником валових витрат та податкового кредиту підприємства.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що спірні рішення СДП прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що придбані позивачем товари (двигуни) використанні підприємством у власній господарській діяльності, що є підставою для віднесення вартості придбаних товарів до складу валових витрат, а сплачені суми ПДВ, у такій вартості, до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Знам'янська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з'ясування судом обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, що став підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень та які, на думку ДПІ, свідчать про заниження позивачем податкових зобов'язань, у зв'язку з завищенням валових витрат та податкового кредиту по операціям з купівлі двигунів.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ОДПІ проведена планова виїзну перевірка ПП «Омега-Техносервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.02.2009 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт 16/23-10/36188825 від 03.06.2010р.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ПП «Омега-Техносервіс»:

- пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97 ВР, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України»від 16.07.1999 р. №996-ХІV, п. 2.4. п.2.1.6 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 25 610 грн.;

- пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 32 012 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що у перевіряємому періоді позивачем придбавалися двигуни вартість яких віднесено складу валових витрат, а сплачені суми ПДВ, у такій вартості, до складу податкового кредиту. Оскільки на підприємстві відсутні передбачені чинним законодавством документи, які засвідчують факт реалізації двигунів, то підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, а до складу податкового кредиту суми ПДВ, що сплачені у вартості придбаних ТМЦ.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000152310/0 від 16.06.2010 р., яким визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 25 610 грн. -основного зобов'язання та 12 805 грн. -штрафних санкцій, всього 38 415 грн.; №0000172310/0 від 16.06.2010 р., яким визначено податкове зобов'язання за платежем: на прибуток приватних підприємств в сумі 32 012 грн. -основного зобов'язання, 9 603,60 грн. -штрафних санкцій, всього 41 615, 60 грн..

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення та ДПІ прийнято податкові повідомлення рішення:

№0000152300/1 від 19.07.2010 р.№ 0000152300/2 від 27.09.2010 р., № 0000152300/3 від 08.12.2010р., № 0000172300/1 від 19.07.2010 р., № 0000172300/2 від 27.09.2010р., №0000172300/3 від 08.12.2010р.

Правомірність та обґрунтованість зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення ДПІ прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 01.06.2009р. між позивачем та ПП ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №25. Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу № 25 від 01.06.2009 р., укладеного між ПП ОСОБА_1 та ПП «Омега-Техносервіс», продавець зобов'язується передати у власність покупцеві запасні частини партіями, у кількості, комплектації, асортименті та по ціні, які вказані в рахунках-фактурах.

На підтвердження факту реалізацій двигунів ПП ОСОБА_1 виписані податкові накладні від 02.07.2009 р. № 134, від 29.07.2009 р. № 135 та видаткові накладні від 02.07.2009 р. №ЗА-000138, від 29.07.2009 р. № ЗА-000139, відповідно до яких позивачу передано двигуни, вартістю 60 000 грн. та 93 658,33 грн. відповідно. Платіжним дорученням № 73 від 02.07.2009 р. №101 від 29.07.2009 р. позивач перерахував ПП ОСОБА_1 в рахунок оплати вартості двигунів суми 60 000 грн. та 93 658,33 грн. відповідно. На підставі вищезазначених документів позивач відніс до складу валових витрат за 3-й квартал 2009 р. суму вартості придбаних двигунів в розмірі 128 048,61 грн. та до складу податкового кредиту 25 610,0грн.

Факт придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей, факт оплати придбаних товарів, підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними документами податковим органом, з огляду на Акт перевірки, не заперечувався.

Натомість, згідно Акту перевірки, який став підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, позиція ДПІ у спірних правовідносинах полягає у тому, що оскільки позивачем не надано доказів подальшої реалізації придбаних двигунів, то підприємством не використано вказані ТМЦ у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, а до складу податкового кредиту суми ПДВ, що сплачені у вартості придбаних ТМЦ. Тобто, фактично позиція ДПІ полягає у тому, що у спірному випадку лише подальша реалізація придбаних двигунів, може свідчити про використання такого товару у власній господарській діяльності позивача.

Такі доводи ДПІ суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки поняття господарської діяльності не обмежується тим, що придбані суб'єктом підприємницької діяльності ТМЦ мають в подальшому бути обов'язково реалізовані. Придбані ТМЦ можуть використовуватися в власній господарській діяльності не лише шляхом їх подальшої реалізації, а і у інший спосіб, який не заборонено законом, з метою отримання доходу, що є суттю поняття «господарської діяльності».

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до акту №6 від 02.07.2009р. та акту №7 від 29.07.2009р. позивач розукомплектував придбані ним двигуни на запчастини (а.с.43-46). Після розу комплектації двигунів на запчастини, деякі з них були реалізовані позивачем, а решта запчастин знаходиться у позивача, про що свідчить акт проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей станом на 01.11 2009р. (т.1 а.с.47).

Вказані запасні частини використовуються позивачем у власній господарській діяльності, яка полягає у технічному обслуговуванні та ремонту автомобілів, що підтверджується довідкою відділу статистики в Олександрійському районі АБ №251916 (т.1 а.с.222).

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що придбані товари використовуються позивачем у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим ДПІ, з огляду на обставини які викладені в акті перевірки, неправомірно прийняла рішення про визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області -без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року у справі №1170/2а-445/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк