Постанова № 23893491, 29.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р. справа № 2а-10152/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл-1»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі №2а-10152/10/0470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл 1»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудвіл 1»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010 року №0008451502/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції за неподання податкової звітності. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року подана відповідачу у визначений законодавством строк, а невизнання декларації податковою звітністю, з підстав, які не передбачені чинним законодавством, не може бути підставою для застосування спірних штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що рішення податкового органу є обґрунтованим, з огляду на невизнання ДПІ податковою звітністю подану позивачем декларацію з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гудвіл 1»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до ДПІ подано декларацію, яка містить у собі усі необхідні реквізити, що передбачені податковим законодавством, у звязку з чим ДПІ безпідставно не визнала таку декларацію податковою звітністю, а відтак необґрунтовано застосувала і штрафні санкції, які передбачені за неподання податкової звітності.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Гудвіл 1»подало до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, яку ДПІ не визнала як податкову звітність, у звязку з тим, що в ній не зазначені обовязкові реквізити - не вказана назва податкового органу до якого подається податкова звітність, про що ДПІ повідомило позивача листом від 18 03.2010 року №5380/10/28-22.

Посадовими особами ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська 27.04.2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт №1417/152/33473440 від 27.04.2010 року.

В акті перевірки встановлено порушення п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 неподання декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року (граничний термін подання 22.03.2010 року).

На підставі акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010р. №0008451502/0, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00грн. Правовою підставою для прийняття рішення став пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення, є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено порядок заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, що стало обґрунтованою підставою для застосування штрафних санкцій.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

У відповідності з пп..17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181, який, згідно оскарженого рішення відповідача, став правовою підставою для його прийняття, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Отже, вказаною нормою права передбачена відповідальність за неподання платником у строки, визначені законодавством, податкової декларації. У спірному випадку позивачем було подано декларацію, при цьому подано у строки, які визначено Законом, тобто позивачем виконано свій обовязок щодо своєчасного подання податкової декларації. Натомість, подана декларація не була визнана податковою звітність ДПІ.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухвалені судового рішення.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Таким чином, у спірних правовідносинах суду першої інстанції слід було надати належну правову оцінку діям податкового органу, які полягають у невизнанні поданої декларації податковою звітністю, що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув та обмежився лише встановленням того факту, що в податковій інспекції відсутні відомості про прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, що стало підставою для висновків суду про обґрунтованість прийнятого рішення.

Вказані обставини свідчать про неповне зясування судом обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначено вище, ТОВ «Гудвіл 1», 10.03.2010р. через поштовий орган, подало до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська податкову декларацію по податку на додану вартість за лютий 2010 року.

Листом від 18.03.2010р. (а.с.25) ДПІ повідомила позивача про невизнання поданої декларації податковою звітністю з тих підстав, що в декларації заповнені не всі обовязкові поля, а саме не вказано назву ДПІ, до якої надається податкова звітність.

За змістом підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Отже вказаною нормою матеріального права визначено як обовязок податкового органу щодо прийняття податкової звітності так і підстави для невизнання податковим органом декларації і такими підставами є: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

За вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідний обовязок закріплює і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Як вбачається з листа (а.с.25), яким ДПІ повідомила позивача про невизнання податкової звітності, в ньому не зазначено підстав, які передбачено абз.5 пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 для невизнання податкової звітності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, вирішуючи питання про прийняття податкової звітності, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Посилаючись в запереченнях на позов на Порядок заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, що затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, яким передбачена необхідність зазначення у декларації назви ДПІ до якої вона подається, відповідач мав враховувати, що дії субєкта владних повноважень, в даному випадку по невизнанню податкової звітності, мають відповідати критеріям правомірності, які предявляються до рішень, дій субєктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України, зокрема такому критерію, як вчинення дій (прийняття рішень) розсудливо.

Так, декларацію подано до ДПІ, в якій знаходиться на обліку позивач як платник податків і про перебування на обліку позивача в ДПІ у Кіровському району м.Дніпропетровська, було відомо відповідачу, як контролюючому органу.

Таким чином, з огляду на підстави не визнання податкової звітності, суд апеляційної інстанції вважає, що такі дії відповідачем вчинено не розсудливо.

Крім цього, судом встановлено, що у судовому засіданні відповідачем надано декларацію ТОВ «Гудвіл-1»»у якій не зазначено назву податкового органу до якого вона подається. В той же час, у долученому до справи позивачем примірнику декларації така назва ДПІ зазначена.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ведення бухгалтерського обліку, підготовка обовязкової фінансової та податкової звітності на підприємстві позивача, як і на інших підприємствах, здійснюється за допомогою програмного забезпечення.

При роздрукуванні податкової декларації з податку на додану вартість та її додатків, існуючи реквізити підприємства, назва податкового органу, до якого вона подається, заносяться в сталі параметри та використовуються в таблицях Декларації з податку на додану вартість та її додатків з однієї бази даних. Тобто, є неможливим друкування одного примірника декларації з назвою податкового органу, до якого вона подається, а іншого примірника без зазначення назви ДПІ.

Відповідачем, на якого в силу ч.2 ст.71 КАС України, покладено обовязок доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що на момент надходження Декларації до податкового органу, вказана Декларація не містила назви податкового органу, до якої її подано.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо неприйняття податкової звітності позивача і як наслідок про протиправність рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій за неподання позивачем податкової звітності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати, як таку, що прийнято при неповному зясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл 1»- задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі №2а-10152/10/0470 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення №0008451502/0 від 14.05.2010р., яке прийнято Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк