Ухвала суду № 23893489, 22.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р.справа № 2а/0470/726/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства «Донбаспетроліумсервіс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі №2а/0470/726/11 за позовом приватного підприємства «Донбаспетроліумсервіс»до Західно-донбаської обєднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В :

Приватне підприємство «Донбаспетроліумсервіс»звернулося до суду з позовом, в якому просило недійсними податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції №0000742342/2 від 04.11.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства у розмірі 63 174 грн., в тому числі за основним платежем 42 115 грн., за штрафними санкціями 21 058 грн.; №0000732342/2 від 04.10.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 110 114 грн., у тому числі за основним платежем 73 409 грн., за штрафними санкціями 36 705 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки перевіряючих осіб щодо не підтвердження первинними документами виконання послуг (транспортного експедирування), які придбавалися позивачем у перевіряємому періоді.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що по наданим позивачем до перевірки документам не можливо встановити факт виконання договорів транспортного експедирування сторонами, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем витрат за цими договорами до складу валових витрат підприємства та сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ПП «Донбаспетроліумсервіс»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне зясування судом обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що укладені договори повязані з господарською діяльністю позивача, а наданні первинні документи у повній мірі відображають суть господарських операцій та свідчать про реальність укладених угод.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області проведена планова виїзна перевірка ПП «Донбаспетролеумсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт 288-23/2-34052135 від 07.06.2010 р.

В акті перевірки, зокрема, зроблено висновки про порушення ПП «Донбаспетроліумсервіс»:

- п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством завищено валові витрати на суму 168 460, 64грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 42 115,16 грн.;

- п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено податковий кредит в сумі 73409,99грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Етна», ПП «Торг-Мост», ППФ «Еліос Стар»та ТОВ «Автопоставка», за наслідками яких позивачем, у вказаних контрагентів, придбавалися послуги з перевезення та експедирування вантажів. За цими господарськими операціями позивачем віднесено до складу валових витрат вартість послуг та сформовано податковий кредит у спірних сумах. До перевірки позивачем надано документи, на підставі яких не можливо встановити факт виконання вказаних договорів сторонами. Так, зокрема, до перевірки надано акти виконаних робіт, зміст яких не відображає суть та обсяг господарських операцій, одиниці виміру господарських операцій, тобто не мають обовязкових реквізитів, які предявляються до первинних документів та які визначено ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З цих підстав, податковий орган дійшов про не підтвердженість витрат позивача за вказаними договорами відповідними первинними документами.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000742342/2 від 04.11.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства у розмірі 63 174 грн., в тому числі за основним платежем 42 115 грн., за штрафними санкціями 21 058 грн.; №0000732342/2 від 04.10.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 110 114 грн., у тому числі за основним платежем 73 409 грн., за штрафними санкціями 36 705 грн.

Правомірність та обґрунтованість зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення ОДПІ прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість». Такі висновки суду обґрунтував тим, що по наданим позивачем до перевірки документам не можливо встановити факт виконання договорів сторонами, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем витрат за цими договорами до складу валових витрат підприємства та сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки такі витрати не підтверджені відповідними первинними документами.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у звязку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідно до умов договорів транспортного експедирування, укладеними з ТОВ «Етна», ПП «Торг-Мост», ППФ «Еліос Стар»та ТОВ «Автопоставка», позивачу мав бути поставлений комплекс послуг, повязаних з організацією перевезення вантажів (розроблення та узгодження маршруту перевезення, здійснення пошуку перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, повязані з перевезенням). Вказаний комплекс послуг визначений п.1.1 Договорів транспортного експедирування, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до умов договорів, на підтвердження наданих Експедитором Замовнику послуг, складаються акти прийому-передачі виконаних робі на основі реєстрів, в яких відображається інформація про надані транспортно-експедиторські послуги.

На підставі актів прийому-передачі виконаних робіт та податкових накладних зазначених постачальників, вартість послуг віднесено до складу валових витрат, а 73 409,00грн. ПДВ до складу податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що по наданим до перевірки документам не можливо встановити факт виконання договорів про надання інформаційних послуг.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено вище, на підтвердження факту виконання договорів, позивачем надано акти виконаних робіт.

Між тим, в актах виконаних робіт не зазначено перелік послуг, які надавалися позивачу його контрагентами, тобто не зазначено зміст та обсяг господарських операцій, відсутня інформація щодо формування вартості наданих послуг, а саме: одиниця виміру господарської операції (наданої) послуги для розрахунку вартості всього обсягу наданих послуг, не зазначені посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. В актах виконаних робі відсутні найменування перевезеного товару, кількість, відмітка про його отримання. Крім цього, в реєстрах не зазначено до якого акту прийому-передачі відносяться зазначені послуги та до якого договору належить реєстр. В реєстрах відсутні підписи посадових осіб та печатки підприємств, які б свідчили про надання та отримання послуг.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що позивачем до перевірки надано документи, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.164-183), які підтверджують доводи податкового органу, натомість до позову позивачем долучені інші документи, у яких вже відсутні ті недоліки, які зазначено в Акті перевірки, зокрема, в реєстрах вказано до яких актів виконаних робіт та до яких договорів вони відносяться. Тобто, позивачем до суду надано документи, зміст яких не відповідав тим документам, які надавалися до перевірки.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами податкового органу про те, що з актів виконаних робіт та реєстрів, які надавалися до перевірки, не можливо зробити висновок про підтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, у звязку з чим ці акти не можливо визнати первинними документами, в розумінні ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які б підтверджували понесені позивачем витрат, що повязані з його господарською діяльністю.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті спірного рішення податковим органом обґрунтовано враховані ті обставини, які не дозволяють здійснити зустрічні перевірки контрагентів позивача у перевіряємому періоді. А саме, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.06.09 №2а-2192/09/1270 припинено юридичну особу ПП "Торг-Мост", має стан 21 ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду; ПП Фірма "Еліос Стар" ухвалою господарського суду від 02.02.10 №21/73Б визнано банкрутом. Скасовано держреєстрацію 09.02.10 за №138211700005015076; постановою господарського суду Луганської області від 19.05.10 №21/39Б ТОВ "Автопоставка" визнано банкрутом, має стан 14 - визнано банкрутом; ТОВ "Етна" має стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що спірні рішення відповідача прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Донбаспетроліумсервіс»залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі № 2а/0470/726/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк