Ухвала суду № 23893485, 17.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2011 р.справа № 2а/0470/1285/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Південної міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року у справі №2а/0470/1285/11 за позовом Комунального підприємства «Кривбасподоканал»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправн6им та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Комунальне підприємство «Кривбасводоканал»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 року №1004161502., яким позивача зобовязано сплатити штраф за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань. Позиція позивача ґрунтується на вимогах Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий орган не наділений повноваженнями самостійно змінювати призначення платежів. Відповідач, при складанні акту перевірки, не приймав до уваги банківські документи, у яких позивачем визначено призначення платежу, та зараховував грошові кошти в порядку календарної черговості погашення податкового боргу, тим самим збільшував період пропуску граничного строку з метою нарахування штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року позовні вимоги Комунального підприємства «Кривбасводоканал»задоволено. Постанова суду мотивована тим, що Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Південна міжрайонна державна податкова інспекції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на пп. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який визначає порядок погашення податкового боргу.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що повноважними особами Південної МДПІ у м.Кривому Розі Дніпропетровської області 22.12.2010 р. була проведена невиїзна документальна перевірка КП «Кривбасводоканал»з питань повноти та своєчасності сплати д державного бюджету податку на додану вартість за період з 30.11.2009 року по 20.12.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 470/152/03341316 від 22.12.2010р., в якому зазначені порушення вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97 ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі акту перевірки, 30.12.2010 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №1004161502, яким нараховані штрафні санкції за порушення строку сплати узгоджених сум податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказував на те, що податковий орган не наділений повноваженнями самостійно змінювати призначення платежу та з огляду на це, зазначав про необґрунтованість висновків ДПІ про порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань, які зроблено податковим органом з огляду на здійснені позивачем платежі, цільове призначення яких не стосуються погашення податкового боргу попередніх періодів.

Позиція податкового органу у спірних правовідносинах, з огляду на обставини, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, полягає у наступному.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

На думку податкового органу, незважаючи на бажання платника податків спрямовувати кошти на сплату поточних зобовязань, ДПІ має правові підстави здійснювати зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів.

Отже, фактично спірні правовідносини між сторонами полягають у тому, чи наділений податковий орган повноваженнями щодо погашення податкового боргу платника, шляхом зміни цільового призначення платежів, самостійно визначених таким платником податків.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до п. 1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

В той же час, згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику і податковий орган не може самостійно змінювати призначення такого платежу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами МДПІ про те, що функцію контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, покладено на органи державної податкової служби.

В той же час, суд зауважує, що, на період виникнення спірних правовідносин між сторонами, податкові органи не були наділені повноваженнями щодо зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Вичерпний перелік заходів, які вживаються податковим органом з метою виконання зазначених функцій, визначено Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності дій відповідача стосовно зарахування сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу, які не вказані у призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, у зв'язку з чим є протиправним і рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які прийнято внаслідок неправомірних дій ДПІ щодо зміни цільового призначення платежу.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові від 20.06.2011р., яку прийнято за результатами розгляду справи за позовом ДП «Харківський завод транспортного устаткування».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах апеляційної скарги, не існує.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Південної міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 року у справі №2а/0470/1285/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк