Ухвала суду № 23893436, 17.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2011 р.справа № 2а-0870/337/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі №2а-0870/337/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2011 р. №0000021702/0 про визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб. Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки прийнято на підставі необгрунтованих висновків податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована невідповідністю рішення податкового органу вимогам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким, зокрема, визначено коло осіб, відповідальних за нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб (податкових агентів). У спірному випадку позивач не є податкових агентом, оскільки не нараховував та не виплачував фізичним особам доходу, не надавав будь-яких додаткових благ.

Не погодившись з постановою суду, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосування судом першої інстанції вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб став факт подарунку фізичним особам квартири, а подарунок, згідно п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб, відноситься до доходу платника податку.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками Мелітопольської ОДПІ в період з 24.11.2010 по 14.12.2010 року проведено виїзну позапланову перевірку філії «Відділення Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 23.11.2010 року.

За результатами перевірки складено акт №1503/22/09313048 від 21.12.2010 року, в якому, зокрема, зроблено висновки про порушення пп.3.1.3 п.3. ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.4.2.9, п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб за листопад 2008 року у розмірі 5 869, 50 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що згідно даних Мелітопольського міжміського бюро інвентаризації квартира за адресою АДРЕСА_1, яка належала Мелітопольському відділенню Промінвестбанку України 11.11.2008 р., була передана у власність фізичним особам -ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримано додаткове благо (подарунок), у вигляді безкоштовного отримання квартири, яка належала позивачу. При цьому, податковий орган вказав на те, що податковим агентом, який повинен був нарахувати та утримати податок з доходів фізичних осіб, розмір якого мав бути визначений виходячи із вартості квартири, є позивач.

За результатами перевірки та складеного акту, ОДПІ прийнято податкове повідомлення -рішення №0000021702/0 від 06.01.2011 р., яким позивачу визначена сума податкових зобов'язань за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 7336,88 грн., за основним платежем 5869,50грн. та 1467,38грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність та обґрунтованість рішення податкового органу про визначення податкових зобов'язань є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з відсутністю факту переходу права власності на квартиру від позивача до фізичних осіб, відсутністю будь-яких документів, які б підтверджували такий перехід права власності.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до пп. «и»п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, дохід з джерелом його походження з України -це будь-який дохід, отриманий платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі і у вигляді доходів, що виплачується (надаються резидентам у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків.

Згідно із п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 10 листопада 1992 року гр..ОСОБА_3 був виданий ордер на право вселення в квартиру АДРЕСА_1 (а.с.42). Ордер видано виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради.

11.11.2008р. вказана квартира була приватизована, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, відповідно до якого власниками житла зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.43). Із вказаного свідоцтва вбачається, що квартиру приватизовано відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що в розумінні Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», здійснення приватизації квартири, означає перехід права власності на квартиру від держави до зазначених громадян. Тобто, квартира, на час її приватизації та переходу права власності, знаходилась у власності держави, а не у позивача, як про те помилкового стверджував відповідач.

Таким чином, встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що позивач не міг надати вказаним фізичним особам додаткове благо, у вигляді подарунку квартири, оскільки не був власником цієї квартири.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі №2а-0870/337/11 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, які передбачено ст..212 КАС України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк