Постанова № 23893434, 15.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2011 р. справа № 2а-4216/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»Новоукраїнського комбінату хлібопродуктів

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року по справі №2а-4216/10/1170 за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»Новоукраїнського комбінату хлібопродуктів до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України»Новоукраїнського комбінату хлібопродуктів звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення -рішення: №000020/23-1010 від 27.05.2010р. та №0000202310/3 від 10.11.2010 р., якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 456 977,00 грн. основного платежу та 228 488,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 685 465,50 грн.; №000021/23-1010 від 27.05.2010р. та №0000212310/3 від 10.11.2010 р., якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 365 581,75 грн. основного платежу та 182 790,88 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 548 372,63 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно зроблено висновки про завищення валових витрат та неправомірне віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Легас-Продторг», оскільки такі висновки носять характер припущень та не відповідають вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість». Вказує на те, що перевірка мала суто формальний характер, а висновки перевіряючих осіб зроблені лише з урахуванням вироку суду, який постановлено відносно засновника юридичної особи -ПП «Легас -Продторг».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду. зокрема, мотивована тим, що з огляду на вирок суду, яким визнано винним засновника та директора ПП «Легас-Продторг у створенні фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, оформлені документи між ДП ДАК «Хліб України»та ПП «Легас-Продторг», які стали підставою для формування валових витрат та податкового кредиту підприємства, не можливо визнати такими, що відповідають вимогам чинного законодавства і підтверджують здійснення господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з»ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована недоведеністю висновків суду щодо безтоварності господарських операцій та невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи щодо не підтвердження первинними документами витрат, які віднесено до складу валових витрат та сум ПДВ, які віднесено до складу податкового кредиту.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ у Новоукраїнському районі в період з 20.04.2010р. по 17.05.2010р. р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП ДАК «Хліб України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ПП «Легас-Продторг»за період з 01.06.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено Акт № 14/23-10/00951876 від 20.05.2010р.

В акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, занижено податок на прибуток у сумі 456 977,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2008 р. в сумі 98830,00 грн., за ІІІ квартал 2008 р. в сумі 358147,00 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме -занижено податок на додану вартість у сумі 365 581,75 грн., у тому числі, у червні 2008 року -79064,37 грн., у липні 2008 року -286517,38 грн.

Вказані висновки податковим органом зроблено з огляду на наступне.

23.05.2008р. між позивачем (Покупець) та ПП «Легас-Продторг»(Продавець) укладено договір поставки №01-Ов-23/05/452, предметом якого є поставка овесу врожаю 2007 року.

Вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 02.09.2009р. по справі №1-844/09 засуджено ОСОБА_1 за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.358, ч.5 ст.27, ч.1 ст..205 КК України. Як встановлено вироком суду, службова особа ПП «Легас-Продторг»ОСОБА_1 реєстрацію ПП «Легас-Продторг»здійснив за винагороду, без мети здійснення господарської діяльності, податкову звітність не складав та до податкових органів не надавав.

Згідно з Актом перевірки, порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягало в тому, що підприємством віднесено до складу валових витрат вартість придбаного овесу у ПП «Легас-Продторг». Вказані господарські операції, з огляду на вирок суду відносно засновника ПП «Легас-Продторг», податковий орган вважає не реальними, які виникли на підставі нікчемних правочинів.

З цих же підстав, ДПІ вказувала на порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податкові накладні, які стали підставою для віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, виписані по операціям, що проведені на підставі нікчемного правочину.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення № 000020/23-1010 від 27.05.2010 р.., якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 456 977,00 грн. основного платежу та 228 488,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 685 465,50 грн., № 000021/23-1010 від 27.05.2010р., якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 365 581,75грн. основного платежу та 182 790,88 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 548 372,63 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення та податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000202310/3 від 10.11.2010р., №0000212310/3 від 10.11.2010 р.

Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача про донарахування податкових зобов'язань та визначення штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення ДПІ прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість». Такі висновки суд обґрунтував тим, що з огляду на вирок суду, яким визнано винним засновника та директора ПП «Легас-Продторг у створенні фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, оформлені документи між ДП ДАК «Хліб України»та ПП «Легас-Продторг», які стали підставою для формування валових витрат та податкового кредиту підприємства, не можливо визнати такими, що відповідають вимогам чинного законодавства і підтверджують здійснення господарських операцій.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп..7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбаванням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, порушення ДП ДАК «Хліб України»вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість»податковий орган пов'язує з вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 02.09.2009р., з огляду на який ДПІ зроблено висновок про нікчемність правочинів, які укладено позивачем з ПП «Легас-Продторг». При цьому, податковим органом, під час проведення перевірки, не досліджувалась реальність господарських операцій між вказаними сторонами.

Вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 02.09.2009р. по справі №1-844/09 засуджено ОСОБА_1 за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.358, ч.5 ст.27, ч.1 ст..205 КК України. Вироком встановлено, що ОСОБА_1 за винагороду, без мети здійснення господарської діяльності, став засновником та керівником ПП «Легас-Продторг», печатку та штамп підприємства, банківські документи він передав іншій особі, відношення до діяльності підприємства не мав, бухгалтерських та податкових документів не підписував, підприємницьку діяльність не здійснював. Тобто, судом встановлено факти, які свідчать про те, що ОСОБА_1, як особа від імені якої зареєстровано суб'єкт підприємницької діяльності, підприємницької діяльності не здійснював, а відповідно не складав та не підписував бухгалтерські документи та документи податкової звітності від імені ПП «Легас-продторг».

Суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті, фактично погодився з доводами ДПІ та пославшись на ч.4 ст.72 КАС України, вказав на преюдиціальне значення вироку у кримінальній справі для розгляду цієї справи.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вирок суду має преюдиціальне значення лише у визначених питаннях, а саме чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом, під час розгляду кримінальної справи, встановлено винні дії ОСОБА_1 у пособництві створення фіктивного підприємства, без мети здійснення господарської діяльності. Цим же вироком встановлено обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_1 підприємницької діяльності не здійснював і відповідно не складав та не підписував бухгалтерські документи та документи податкової звітності від імені ПП «Легас-Продторг».

Вказані обставини можуть лише свідчити про нездійснення ОСОБА_2 діяльності від імені ПП «Легас-Продторг», але не можуть свідчити про відсутність здійснення господарської діяльності юридичною особою ПП «Легас-Продторг». На час вчинення спірних господарських операцій вказаний суб'єкт підприємницької діяльності був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак мав цивільну правоздатність на здійснення господарської діяльності, у тому числі укладення і виконання правочинів.

Крім цього, вказаним вироком не встановлено порушення Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України»Ново українського комбінату хлібопродуктів вимог податкового законодавства та не спростовано реальність господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП «Легас-Продторг».

Як зазначено вище, ДПІ, з огляду на вирок суду, в акті перевірки, зроблено висновки про нікчемність укладених правочинів між позивачем та ПП «Легас-Продторг».

Між тим, зробивши такі висновки податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ПП «Легас-Продторг», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ПП «Легас-Продторг»(Продавець) укладено договір поставки №01-Ов-23/05/452 від 23.05.2008р., предметом якого є поставка овесу врожаю 2007 року. При укладенні договору поставки його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, враховуючи висновки Акту перевірки, та з огляду на те, що під час перевірки податковим органом не досліджувалась реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Легас-Продторг», суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для визначення позивачу спірних податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, з урахуванням приписів ст..138 КАС України, правильно виходив з того, що для вирішення питання щодо обґрунтованості визначення спірних податкових зобов'язань слід встановити те, чи були реальними господарські операції між позивачем та ПП «Легас-Продторг».

Між тим, на думку суду апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції щодо не підтвердження достовірності обставин реальності цих господарських операцій, є помилковими.

Так, на підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткові накладні, в яких постачальником значиться ПП "Легас-Продторг"№106 від 19.06.2008 р. (а.с.101, т.2), №107 від 27.06.2008 р. (а.с.99, т.2), №108 від 30.06.2008 р. (а.с.97, т.2), №109 від 03.07.2008р. (а.с.95, т.2). Податкові накладні, в яких постачальником значиться ПП "Легас-Продторг" №106 від 19.06.2008 р. (а.с.102, т.2), №107 від 27.06.2008 р. (а.с.100, т.2), №108 від 30.06.2008 р. (а.с.98, т.2), №109 від 03.07.2008 р. (а.с.96, т.2), №301 від 30.07.2008 р. (а.с.94, т.1). Навпроти підпису в накладних стоїть прізвище ОСОБА_1

Факт оплати поставленої продукції підтверджується копіями платіжних доручень та банківських виписок ( т.2 а.с.132-198).

Таким чином, надані первинні документи, зміст, який відповідає вимогам ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність»та відносно складення яких податковим органом зауважень висловлено не було, свідчать про реальність господарських зобов'язань, за наслідками яких було поставлено товар, вартість якого оплачена позивачем, що стало підставою для віднесення позивачем вартості товару до складу валових витрат, а сплачені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Факт не підписання первинних документів від імені ПП «Легас-Продторг»ОСОБА_1, який встановлено судом у кримінальній справі, не може свідчити про правомірність визначення ДПІ спірних податкових зобов'язань, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже, відповідальність за достовірність особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності від імені ПП «Легас-Продторг», покладається виключно на осіб, якими складено та підписано первинні документи.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які можливо допускалися його контрагентом (ПП «Легас-Продторг»).

Необґрунтованими суд апеляційної інстанції вважає і висновки суду першої інстанції щодо не підтвердження позивачем факту транспортування товару від постачальника до покупця.

Такі висновки суд першої інстанції зробив з огляду на те, що в наданих позивачем вантажних накладних текст виконано друкованим шляхом, зокрема друкованим шляхом вказано відправника та власників товару, натомість у вказаних накладних від руки невідомою особою зроблено запис «Товар належить Легас-Продторг».

Натомість, як вбачається з вантажних накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, у них друкованим шрифтом, зокрема зазначено відправника товару, а не власника товару, а вже у графі «Заяви і відмітки відправника»зазначено власника товару і цей напис вчинено рукописним текстом. Судом не встановлено, а відповідачем не доведено того, що вказані надписи зроблені не відправником товару, а невідомою особою, саме з метою неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Зазначені у постанові суду обставини, які свідчать про те, що працівники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зазначені у видаткових накладних отримувачами товарів, не приймали участь у прийманні товару, не можуть свідчити про факт ненадходження такого товару позивачу. Згідно з пояснень позивача, які відповідно до ст..69 КАС України, є доказами в адміністративному судочинстві, вказані особи є дійсно відповідальними особами за прийом сировини та товару, що надходять на підприємство. Але, з огляду на великий товарооборот, зазначені особи не завжди беруть участь у прийманні товару, але їх прізвище, з огляду на їх функціональні обов'язки, завжди вказується у накладних, як осіб, що приймали товар. Вказані пояснення позивача податковим органом не спростовано, у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно не прийняв їх до уваги.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не на підставі та не спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нову постанову про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»Новоукраїнського комбінату хлібопродуктів -задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року по справі №2а-4216/10/1170- скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкові повідомлення-рішення №000020/23-1010 від 27.05.2010р. та №0000202310/3 від 10.11.2010 р., №000021/23-1010 від 27.05.2010р. та №0000212310/3 від 10.11.2010р., які прийняті Ново українською міжрайонною державною податковою інспекцією у Кіровоградській області -визнати протиправним та скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк