Ухвала суду № 23893429, 10.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2011 р.справа № 2а-10606/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі №2а-10606/10/0870 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Вакула»до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Торговий дім «Вакула»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.08.2010 №0004672308. Позивач вважає, що санкції були застосовані відповідачем неправомірно, а висновки перевіряючих осіб щодо порушення позивачем п.9, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є необгрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасоване рішення Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004672308 від 16.08.2010 р. в частині застосування фінансових санкцій на суму 11202, 10 грн., які визначені на підставі ст..21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення вимог п.12 ст.3 цього Закону. Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивована неправомірністю висновків посадових осіб щодо порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Мелітопольська обєднана державна податкова інспекція Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила постанову суду скасувати, та відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до п.12 ст..3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг»позивач зобовязаний вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку. Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги вказаної норми права, що і стало підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до ст..21 названого Закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.07.2010 року посадовими особами Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції проведена перевірка ВАТ «Торговий дім «Вакула»з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено акт від 04.08.2010 р. №0399/08/32/23/30608654, в якому зроблено висновок про порушення відповідачем п.9, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме:

- не забезпечено виконання щоденного друку фіскального звітного чеку за 2 березня 2010 року (порушення п.9 ст.3 Закону);

- порушено порядок ведення обліку товарних записів за місцем реалізації на суму 5601,05грн.

(п.12 ст.3 Закону).

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято рішення №0004672308 від 16.08.2010 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 11542,10грн., з яких: за порушення вимог п.12 ст.3 Закону 340,00грн., за порушення вимог п.12 ст.3 Закону 11202,10грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача, в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 11202,10грн., прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з рішення про застосування штрафних (фінансових) (а.с.8) штрафні санкції у розмірі 11292,10грн., за порушення вимог п.12 ст.3 Закону про РРО, визначені відповідно до вимог ст..21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ст..21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до субєктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, визначальною підставою для застосування фінансових санкцій, згідно ст..21 названого Закону, за наявності факту порушення ведення встановленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, є встановлення контролюючим органом необлікованого товару.

Тобто, при вирішенні питання щодо правомірності прийняття податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій, встановленню підлягають як факт порушення підприємством встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, так і факт виявлення контролюючим органом не облікованих товарів, виходячи з вартості яких і розраховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особам, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно із ст..6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», облік товарних запасів фізичною особою субєктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для субєктів малого підприємництва. Обовязок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Таким чином, з огляду на вказані норми права, субєкти підприємницької діяльності мають право зберігати та реалізовувати лише ті товарно-матеріальні цінності, які обліковані у встановленому законом порядку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємоповязаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності, які зобовязанні вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, висновку щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, податковий орган дійшов з тих підстав, що на знятті фактичні залишки ТМЦ відсутні первинні документи, накладні, накладні на внутрішнє переміщення.

Такі висновки ДПІ суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено обовязок субєкта підприємницької діяльності зберігати первинні документи, у тому числі і накладні на ТМЦ, за місцем реалізації або за місцем зберігання товарно-матеріальних цінностей. Окремого порядку обліку товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації законодавством, яке було чинним на момент проведення перевірки, не встановлено. Як вказано вище, єдиним обовязковим видом обліку, який зобовязано вести підприємство, є бухгалтерський облік і порядок цього обліку визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У спірному випадку ДПІ проводилась не документальна перевірка, у звязку з чим податкова інспекція була позбавлена можливості дослідити порядок ведення позивачем бухгалтерського обліку і відповідно порядок оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем до судового засідання надавались первинні документи, які свідчать про факт оприбуткування ТМЦ, що відображені ДПІ в актах опису. Такими документами є: накладні, видаткові накладні, товарні звіти, копії яких долучено до матеріалів справи.

Вказані первинні документи, які свідчать про належне оприбуткування ТМЦ, на час перевірки, знаходились у бухгалтерії підприємства, а не у магазині, де здійснювалась реалізація товару, про що правильно зазначено судом першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги.

Таким чином, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини, які викладено в акті перевірки, а саме порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів та виявлення податковим органом необлікованого товару, що свідчить про невідповідність прийнятого ДПІ рішення вимогам ст..21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі № 2а-10606/10/0870 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 15.11.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк