Постанова № 23893395, 03.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2011 р. справа № 2а-0870/1345/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна нерухомість»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року у справі №2а-0870/1345/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна нерухомість»до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя по скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна нерухомість»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2011 року №0000102302/0/2774, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1709,00грн. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що Податковим кодексом України, яким керувався відповідач при прийнятті оскарженого рішення, не передбачено право податкової служби застосовувати штрафні (фінансові) санкції у разі прийняття рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування за умови не встановлення ДПІ фактів заниження платником податкових зобовязань. Крім цього, позивач вказував на те, що відповідачем безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми Податкового кодексу України, оскільки правовідносини стосовно бюджетного відшкодування виникли у 2010 році, тобто у період, коли норми зазначеного Кодексу не діяли.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року у задоволені позовних вимог відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що винесене податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим та правомірно прийнято відповідачем, з огляду на завищення позивачем сум бюджетного відшкодування, які заявлено в поданій декларації.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна нерухомість»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована порушення судом вимог Податкового кодексу України, в частині повноважень ДПІ щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також порушенням вимог ст..58 Конституції України щодо застосування нормативно-правових актів у часі.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшенні податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні, жовтні 2010 року, за результатами якої складено акт № 19/23-252/33242664 від 11.02.2011, яким встановлено порушення пп. 7.7.2 п. 7.7, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997, що призвело до порушення вимог Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за № 250/2054, а саме:

1) завищено р. 24 Декларації з ПДВ за листопад 2010 р. «залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду»на суму 7160 грн.;

2) занижено р. 25.2 Декларації з ПДВ за жовтень 2010 р. «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів»на суму 7160 грн.;

3) завищено р. 25.2 Декларації з ПДВ за листопад 2010 р. «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів»на суму 7160 грн.;

4) занижено р. 26 Декларації з ПДВ за жовтень 2010 р. «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»на суму 7160 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомленням-рішенням №0000102302/0/2774 від 25.02.2011, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на 7160 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1790 грн.

Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1790,00грн., є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість.

Отже, визначення податковим органом суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування є підставою для застосування контролюючим органом штрафних санкцій, натомість штрафні санкції можуть бути застосовані у разі визначення податкового зобовязання, зменшення бюджетного відшкодування за підстав, передбачених 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, в редакції яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З огляду на акт перевірки, який став підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, контролюючим органом (відповідачем у справі) не встановлено підстав для зменшення бюджетного відшкодування, які визначено 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Так, відповідачем не встановлено заниження або завищення податкових зобовязань з ПДВ, що вплинуло б на розрахунок сум бюджетного відшкодування. Так, в Акті перевірки зазначено про те, що результатами перевірки не встановлено порушень правомірності визначення відємного значення, різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту; заниження або завищення показників в рядках 1-9 Декларації («Податкові зобовязання»); порушень правомірності визначення податкового кредиту; порушень правильності визначення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту.

Завищення сум бюджетного відшкодування сталося внаслідок методологічних помилок позивача під час заповнення Декларації з ПДВ, у якій відображено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню. Сума завищення бюджетного відшкодування у розмірі 7 160,0грн., на час перевірки, не була відшкодована з бюджету та не була використана позивачем для зменшення його податкових зобовязань.

Таким чином, з огляду на вимоги Податкового кодексу України, на підставі якого відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, у ДПІ були відсутні законодавчо визначені підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1790,0грн.

Крім цього, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що у податкового органу були відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до ст..58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що перевірка ДПІ, за наслідками якої прийнято оскаржене ППР, проводилась з огляду на подану позивачем декларацію з ПДВ за листопад 2010р. (вх.№132657 від 16.12.2010р.) та розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2010р. Тобто, суми бюджетного відшкодування визначалися позивачем відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час подання Декларації та розрахунку сум бюджетного відшкодування. Згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Отже, до спірних правовідносин мають застосовуватися норми права, які були чинними на час визначення позивачем сум бюджетного відшкодування та подання до ДПІ податкової звітності з ПДВ.

Такої правової позиції дотримується і ДПА України, яка у своєму Листі від 14.02.2011р. №4091/7/23/4017/131 зазначила про те, що за порушення вчинені у попередніх періодах, та виявлені після дати набрання чинності Податковим кодексом України, не допускається застосування санкцій, що не були передбачені нормативно-правовими актами до 01.01.2011р. (у разі встановлення завищення суми задекларованого відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, задекларованої суми відємного значення ПДВ, а також завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ, яка на час перевірки не відшкодована).

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна нерухомість»- задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року у справі №2а-0870/1345/11 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення від 25.02.2011р. №0000102302/0/2774, яке прийнято Державною податкової інспекцією в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1790грн. визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 07.11.2011р.).

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк