Постанова № 23893386, 25.10.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р. справа № 2а-14005/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у справі №2а-14005/10/0470 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В :

Відкрите акціонерне товариство «Дніпронафтопродукт»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дніпронафтопродукт») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2010 року №0000382306/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 10408179, 00 грн.. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10003869,60 грн. В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на необґрунтовані висновки посадових осіб ДПІ щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині визначення підстав віднесення платником витрат, які понесені під час здійснення господарської діяльності, до складу валових витрат підприємства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем, під час проведення ДПІ документальної перевірки, не надано первинних документів, які б свідчили про обґрунтованість віднесення витрат по оплаті послуг залізниці до складу валових витрат підприємства.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство «Дніпронафтопродукт»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, не повне з'ясування судом обставин справи, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано вказав на не підтвердження первинними документами понесених позивачем витрат по оплаті послуг залізниці, при цьому пославшись лише на відсутність товарно-транспортних накладних, які б свідчили про факт транспортування товарів позивача залізницею. Позивач вказував на наявність первинних документів, які свідчать про взаємовідносини підприємства з залізницями України, ці документи відповідають вимогам ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та їх було надано перевіряючим особам під час проведення перевірки.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представники відповідача просили апеляційну скаргу залишити без задоволення з підстав, які викладено в запереченнях на апеляційну скаргу (т.2 а.с.108).

Прокурор у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду належним чином повідомлений.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ВАТ „Дніпронафтопродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт № 4152/23-21/03481879 від 08.09.2010р.

В Акті перевірки, зокрема, вказано, що позивачем порушено вимоги п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1, п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями), п.п.7.3.7, п.п.7.3.8, п.7.3 ст.7 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, в результаті чого завищено валові витрати підприємства на загальну суму 41 632 709,00грн., внаслідок віднесення до складу валових витрат підприємства сум, які сплачені залізниці за перевезення вантажів залізничним транспортом, без відповідних підтверджуючих документів.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що під час перевірки підприємством не надано жодних підтверджуючих документів щодо транспортування нафтопродукту залізничним транспортом. До таких документів ДПІ відносить форму №4-НП та квитанції на приймання вантажу залізницею, обов'язковість ведення яких затверджена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.вересня 2008р. №805/15496 (стор.13-14 Акту перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2010р. № 0000382306/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 10408179,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10003869, 60 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення ДПІ є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Такі висновки суд обґрунтував тим, що до перевірки позивачем не надано форм обліку, зберігання та транспортування нафтопродуктів, ведення яких передбачено Інструкцією. Відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та такими, що носять характер припущень, на чому не може ґрунтуватися доказування у справі.

Встановлені обставини справи, які не заперечувались сторонами, свідчать про те, що ВАТ «Дніпронафтопродукт», протягом преревіряємого періоду, здійснювало діяльність зі зберігання нафтопродуктів (як на власних нафтобазах так і здійснювало зберігання нафтопродуктів на інших підприємствах України).

З метою здійснення господарської діяльності, ВАТ «Дніпронафтопродукт»укладено з держпідприємствами залізниць України договори про організацію перевезень вантажів, а саме: договір №101 від 19.12.2007р., укладений з Державним підприємством «Донецька залізниця»; договір №ПР.ДН-1/09-7811377/НЮ від 22.07.2009р., укладений з Державним підприємством «Придніпровська залізниця»; договір №1163314/04 від 27.07.2009р., уколений з Державним підприємством «Одеська залізниця»; договір №342 від 21.07.2009р., укладений з Державним територіально -галузевим об'єднанням «Львівська залізниця».

Відповідно до умов зазначених договорів, залізниці зобов'язуються здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги замовнику при умові попередньої оплати ним тарифу, зборів запланованих перевезень та послуг. Надання послуг здійснюється на підставі належно оформлених планів та заявок.

Попередня оплата за перевезення та додаткові послуги здійснюється шляхом перерахування коштів на відповідні рахунки Єдиного ТехПД і зараховуються на особовий рахунок замовника.

По мірі виконання перевезень та надання послуг, залізниці через Єдине ТехПД, на підставі перевізних документів, накопичувальних карток та ін., списує з наявних на рахунку замовника авансових сум належні залізниці кошти.

Отже, договорами перевезень визначено порядок надання послуг залізницями (за умовами попередньої оплати) та порядок списання (оплата послуг) коштів з рахунків замовника.

На виконання умов договорів, позивачем перераховувались кошти на відповідні рахунки авансовими платежами, з яких вони зараховувались Залізницями за виконані роботи (надані послуги), про що свідчать виписки банку за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р.

Як вбачається з Акту перевірки, ДПІ не заперечувала факт надання позивачу послуг Укрзалізницями, не заперечувала і факт оплати цих послуг позивачем. Натомість, висновків про те, що підприємством завищено валові витрати ДПІ дійшла з тих підстав, що позивачем до перевірки не надано документів, ведення яких передбачено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008р. №805/15496 (стор.13-14 Акту перевірки).

Тобто, податковим органом поставлено право позивача, на віднесення до валових витрат вартості транспортних послуг, в залежність від наявності у підприємства форм №4-НП та квитанцій на приймання вантажу залізницею.

Такі висновки податкового органу суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно з пп..5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, до складу валових витрат можуть бути включені витрати, які по-перше: пов'язані з господарською діяльністю підприємства (підготовка, організація, ведення виробництва), по-друге: підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Факт надання послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які надавались позивачем до перевірки та які досліджувались судом під час розгляду справи, а саме: актами звіряння розрахунків з залізницями; помісячними відомостями плати за подавання - забирання вагонів та маневреву роботу, переліки залізничних документів по станціях, в яких безпосередньо вказуються номера перевізних документів, вартість послуг та залізничні тарифи; щомісячними виписками залізниць по особовим рахункам ВАТ «Дніпронафтопродукт», в яких відображено перелік наданих залізницею послуг за місяць, вартість цих послуг та номера перевізних документів, за якими ці послуги надавались; довідками про надання послуг та проведення розрахунків при перевезенні вантажів залізницею; банківськими виписками по оплаті послуг.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про факт придбавання позивачем послуг, які підтверджені відповідними первинним документами та які свідчать про правомірність віднесення позивачем вартості транспортних послуг до валових витрат підприємства.

Висновки ДПІ про необґрунтованість віднесення позивачем до валових витрат вартості послуг Укрзалізниць, з огляду на відсутність у позивача форм №4-НП та квитанцій на приймання вантажу залізницею, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вказані документи не є єдиними первинними документами, на підставі яких можливо дійти висновку про фактичне надання таких послуг і відповідно висновку про документальне підтвердження понесених платником витрат. Зазначені вище документи, у своїй сукупності, безперечно свідчать про понесені позивачем витрати по оплаті вартості послуг Укрзалізницям, які були використанні у господарській діяльності позивача.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято не на підставі та не спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто не відповідає критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, як таке що ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нову постанову про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт»- задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у справі №2а-14005/10/0470 -скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення від 04.10.2010р. №0000382306/0, яке прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська -визнати протиправним та скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст постанови виготовлено 28.10.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська