Ухвала суду № 23893286, 22.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2011 р.справа № 2а-9796/2008

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, товариства з обмеженою відповідальністю «КПП»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року у справі №2а-9796/2008 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська №0000142305/0 від 22 вересня 2008 року, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1159966,00 грн.. та стягнути з державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1159966,00 грн. В обгрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на неправомірні висновки перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та згідно яких право платника на бюджетне відшкодування залежить від фактичної сплати податку на додану вартість до бюджету.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська №0000142305/0 від 22 вересня 2008 року. В іншій частині позову відмовлено. Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог мотивована тим, що основною умовою виникнення права на бюджетне відшкодування є фактична сплата платником ПДВ у вартості товару (робіт, послуг) та наявність від'ємного значення, як різниці між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту. Встановлені обставини справи свідчать про те, що ТОВ «КПП»вірно визначено податкові зобов'язання, сформовано податковий кредит та правильно визначено від'ємне значення, як різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. В частині відмови у задоволенні позову постанова суду мотивована тим, що вимоги про стягнення з Державного бюджету України не можуть бути задоволені в порядку адміністративного судочинства, оскільки не є шкодою, яку заподіяно протиправними діями, рішеннями суб'єкта владних повноважень, що відповідно до ст..21 КАС України, унеможливлює розгляд заявлених вимог в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на вимог Закону України «Про податок на додану вартість»в частині підстав виникнення у платника права на бюджетне відшкодування. При цьому, на думку ДПІ, судом не прийнято до уваги того, що Законом України «Про податок на додану вартість»встановлена пряма взаємозалежність між сплатою, надходженням в бюджет ПДВ та відшкодуванням ПДВ. За змістом Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування виникає тільки при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не тільки по факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

ТОВ «КПП»також подало апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду, в частині відмови у задоволенні позову, скасувати та прийняти нову постанову про задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга позивача, зокрема, обґрунтована посиланням на ст..21 КАС України, якою визначено підсудність кількох пов'язаних між собою вимог.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався. Представник відповідача, які належним чином, під розпис, повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за адресою, яка зазначена в позові та апеляційній скарзі, натомість поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою про те, що позивач за вказаною адресою не знаходиться. Відповідно до ч.1 ст.40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається вручено. Свій процесуальний обов'язок щодо повідомлення суду про зміну місця знаходження позивач не виконав. Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на викладені обставини, справу розгляду у відсутність позивача та відповідача.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.08.2008 року позивачем було подано до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська звітну податкову декларацію з ПДВ за липень 2008 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1159966,00 грн. (а.с.24-29).

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КПП»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2008 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було складено акт №3516/2305/32193130 від 19.09.2008р..

В зазначеному акті ДПІ зроблено висновок про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування згідно декларації з ПДВ за липень 2008 р. на суму 1159966,00грн., що пов'язано з відсутністю підтвердженого факту надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету ТОВ «КПП»по всьому ланцюгу придбання та реалізації імпортованою товару.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що Законом України «Про податок на додану вартість»встановлена пряма взаємозалежність між сплатою, надходженням в бюджет ПДВ та відшкодування ПДВ. За змістом вказаного Закону право на відшкодування виникає тільки при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не тільки по факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару. З огляду на відсутність підтвердженого факту надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету ТОВ «КПП»по всьому ланцюгу придбання та реалізації імпортованого товару, податковий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування (стор.17 Акту перевірки).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142305/0 від 22.09.2008 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1159966,00 грн. (т.1 а.с.49).

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування положень Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави виникнення у платника права на бюджетне відшкодування.

Відносно апеляційної скарги державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що причиною виникнення від'ємного значення податку на додану вартість у звітному періоді є сплата ТОВ «КПШ»податку на додану вартість грошовими коштами при розмитнені імпортованих товарів у розмірі 1 159966,00 грн. Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «КПП»при розмитненні імпортованих товарів було фактично сплачено митному органу (до Державного бюджету) суму ПДВ у розмірі 1 159 966,00грн., що підтверджується платіжним дорученнями №1977 від 11.01.2008р., №1992 від 17.01.2008р., №1996 від 18.01.2008р. ,№2002 від 22.01.2008р., №2008 від 24.01.2008р., №2013 від 28.01.2008р., №2021 від 29.01.2008р., №2037 від 30.01.2008р., №2029 від 30.01.2008р., №2041 від 31.01.2008р., №2043 від 31.01.2008р.. №2044 від 31.01.2008р., №2040 від 31.01.2008р., №2047 від 01.02.2008р., №2096 від 14.02.2008р., №2102 від 15.02.2008р., №2106 від 18.02.2008р., №2138 від 26.02.2008р., №2140 від 26.02.2008р.. №2141 від 27.02.2008р., №2147 від 29.02.2008р., №4149 від 29.02.2008р.

У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно із п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а у разі його відсутності - зараховується до складу податковою кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7 1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з положеннями пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст..8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Законодавче включення до податкового кредиту сум податку, сплачених при імпорті товарів, та відсутність в нормах підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 розмежування сум податку у складі податкового кредиту залежно від того, був він сплачений при імпорті товарів чи при їх придбанні на внутрішньому ринку, свідчить про те, що податок, сплачений органам митного контролю, також підлягає відшкодуванню в сумі, яка фактично сплачена платником податку у попередніх звітних періодах, за умови дотримання вимог зазначених підпунктів.

З огляду на викладене та враховуючи те, що податковим органом під час перевірки не було висловлено зауважень щодо правильності визначення позивачем податкових зобов'язань, формування податкового кредиту та правильності визначення від'ємного значення, як різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність оскарженого податкового повідомлення-рішення вимогам Закону України «Про податок на додану вартість». Доводами апеляційної скарги вказані висновки суду першої інстанції не спростовані.

Щодо апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «КПП».

Як зазначено вище, підставою для відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення з державного бюджету заявлених сум бюджетного відшкодування, стали висновки суду про те, що вказані вимоги не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства з огляду на те, що в порядку адміністративного судочинства може бути вирішено питання про стягнення лише шкоди, яка завдана діями, бездіяльністю або рішенням суб'єкта владних повноважень. Оскільки не отримання бюджетного відшкодування не є шкодою, яка заподіяна діями, бездіяльністю чи рішенням суб'єкта владних повноважень, то і заявлені вимоги не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні»покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

Тобто, такі правовідносини виникають між особою та суб'єктом владних повноважень, який в силу Закону, наділений владними управлінськими функціями по відношенню до цієї особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегований повноважень

Отже, заявлені позивачем вимоги мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

В той же час, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з державного бюджету сум бюджетного відшкодування, на теперішній час не існує, оскільки у суду відсутні підстави вважати, а позивачем не обґрунтовано того, що за наявності судового рішення, яке набрало законної сили та яким скасовано податкове повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні, податковим органом може бути допущено протиправну бездіяльність при виконанні покладених на нього функцій щодо вирішення питання про бюджетне відшкодування.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив заявлені позовні вимоги в цій частині, відмовивши у їх задоволенні, а зміна підстав для відмови у задоволені заявлених вимог, на думку колегії суддів, не може бути підставою для зміни чи скасування правильного по суті рішення.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська, товариства з обмеженою відповідальністю «КПП» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2008 року у справі №2а-9796/2008 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 27.09.2011р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська