Ухвала суду № 23893281, 04.10.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р.м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі №2а-7110/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Аст»до Бердянської об'єднаної державної інспекції Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Аст»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 25.02.2010 року, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість. В обґрунтуванні заявлених вимог посилались на неправомірні висновки перевіряючих осіб щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» в частині формування платником податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року позов задоволено повністю. Постанова суду мотивована недоведеністю податковим органом порушень позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Бердянська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблені в Акті перевірки та які, на думку ОДПІ, свідчать про порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для донарахування податкових зобов'язань.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Бердянської ОДПІ проведено перевірку ТОВ «Профіт АСТ»з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, за наслідками якої складено Акт від 09.02.2010р. №015/23-108/33835972.

В зазначеному Акті (п.3.2) зроблено висновки про те, що перевіркою визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту не встановлено їх завищення або заниження. В той же час, у «Висновках»акту перевірку ОДПІ, зокрема, зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством завищено значення р.26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»за березень 2007 року на 165 796грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на 63 352грн., у тому числі: за березень 2007 року на 20867грн., за квітень 2007 року на 42485грн.

Такі висновки ОДПІ обґрунтовані висновками, які зроблені під час проведення попередньої перевірки, за наслідками якої складено Акт від 10.02.2007р. №028/23-018/33835972. В зазначеному акті вказано на порушення позивачем вимог п.п 7.4.4 п. 7.4, п.п 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між нарахованою сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту наступних періодів на 186 663 грн.

Відповідно до акту перевірки від 10.02.2007 № 028/23-018/33835972 TOB «Профіт Aст»у грудні 2005 року ТОВ "ПРОФІТ АСТ" придбало у ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3 основні засоби на загальну суму 1101500 грн. в т.ч. ПДВ 18383 грн., згідно з податковим и накладними № 10 від 12.12.2005 на суму 205500 грн., в т.ч. ПДВ 34250 грн., № 11 від 12.12.2005 на суму 615000 грн. в т.ч. ПДВ 102500 грн. та № 12 від 12.12.2005 на суму 281 000 грн. в т.ч. ПДВ 46 833 грн. 33 коп.

Зазначені податкові накладні позивачем було включено до складу податкового періоду у грудні 2006 року.

У зв'язку з тим, що позивачем вищевказані основні засоби використовувались в господарської діяльності не в повному обсязі, то підприємством необґрунтовано включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в ціні придбання основних засобів, постачальники яких є ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3 у розмірі 183 583 грн., чим порушено вимоги порушення п.п 7.4.4 п. 7.4, п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ "ПРОФІТ АСТ" у листопаді 2005 року придбало у ТОВ ТД "Медторгсервіс" вугілля згідно накладної № 383 від 03.11.2005 на суму 32400 грн. в т.ч. ПДВ 5400 грн., яке було включено підприємством до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді.

Згідно з даними бухгалтерського обліку у грудні 2005 року було використано вугілля на суму 18480 грн. в т.ч. ПДВ 3080 грн., без наявності підтверджуючих витратних документів, що призвело до порушення п.п 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З урахуванням зазначеного, позивачу було рекомендовано привести у відповідність до вимог вказаного акту перевірки податковий кредит за грудень 2005 року шляхом подачі уточнюючих розрахунків на суму виявленого порушення у розмірі 186663 грн., про що в акті перевірки вчинено запис, що за результатами перевірки залишок від'ємного значення за вересень 2006 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 податкової декларації) повинен складати 276 233 грн.

В Акті перевірки від 10.02.2007р. №028/23-018/33835972 вчинено запис про те, що позивачем не виконано вимоги, які викладені в Акті перевірки від 10.02.2007 № 028/23-018/33835972, що і стало підставою для висновків податкового органу про завищення значення р.26 Декларації з ПДВ за березень 2007р. на 165 796грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на 63 352,00грн.

На підставі Акту перевірки від 10.02.2007р. №028/23-018/33835972 Бердянською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.02.2010 № 0000192310/0, яким визначені суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 95 028 грн., з яких за основним платежем 63 352 грн. та штрафних санкцій 31 676 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення ОДПІ є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що TOB «ПРОФІТ »у грудні 2005 року придбало у ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 основні фонди на загальну суму 1101500 грн. в т.ч. ПДВ 18383, що підтверджуються податковими накладним № 10 від 12.12.2005 на суму 205500 грн., в т.ч. ПДВ 34250 грн., № 11 від 12.12.2005 на суму 615000 грн. в т.ч. ПДВ 102500 грн. та № 12 від 12.12.2005 на суму 281 000 грн. в т.ч. ПДВ 46 833 грн. 33 коп.

Таким чином, отримавши податкові накладні від зазначених контрагентів, позивач мав право на віднесення сплачених у вартості товарів сум ПДВ до складу податкового кредиту, незалежно від того чи почали отримані позивачем основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності протягом звітного періоду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що податковий орган дійшов неправильного висновку про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 і як наслідок, невірно визначив податкові зобов'язання, в цій частині, що вказує на протиправність донарахування податкових зобов'язань, які визначені оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач не привів податкову звітність з податку на додану вартість у відповідність до вимог Акту перевірки від 10.02.2007 № 028/23-018/33835972, що призвело прийняття ОДПІ спірного податкового повідомлення-рішення.

Акт перевірки не має обов'язкового характеру, в ньому викладено лише зафіксовані певні обставини, які встановлено під час перевірки. Тобто, акт є лише матеріальною формою фіксації тих обставин (подій), які мали місце під час перевірки. Він, безпосередньо, не призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, не породжує для останнього будь-які негативних наслідків, а відтак самим оскарженим актом не можуть порушуватися права та інтереси позивача. Натомість, викладені в Акті обставини можуть бути підставою для застосування відповідних заходів, у тому числі прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань. Прийняте, на підставі акту перевірки, рішення може бути оскаржене платником податків, зокрема, у судовому порядку.

Таким чином, посилання ОДПІ на вказані обставини, як на обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено рішення, підстав для скасування якого, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 р. - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк